Організація Об’єднаних Націй (ООН) була заснована в 1945 році – в час, коли світ був у руїнах. В Європі та Азії домінував тоталітаризм, у країнах панував хаос, людські втрати сягали десятків мільйонів, у тому числі через масові вбивства у численних концтаборах. Увесь світ заціпенів у шоці.
Тоді й виникла організація, заснована на принципах, на перший погляд гідних схвалення. Згідно зі Статтею 1 Статуту ООН, організація зобов'язується «підтримувати міжнародний мир і безпеку, вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії або інших порушень миру». Проте диявол криється в деталях. І тут постає питання: які політичні та економічні системи найкраще підходять для досягнення цих цілей? Надія на відповідь утопічна, адже ООН про це мовчить.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Взагалі ООН була приречена з моменту створення. За заявами щодо високої мети немає жодних ознак фундаментальних цінностей, за які вона боротиметься у післявоєнному світі. ООН не визначає, які саме політичні системи найкраще забезпечать «мир і безпеку». І це не дивно.
Великі держави, з якими Захід співпрацював у боротьбі проти країн нацистського блоку (Вісі), самі навряд чи були демократичними. Сталінська комуністична Росія унеможливила би створення такої Організації Об’єднаних Націй, метою якої був би розвиток демократії та вільних економічних умов для міжнародного співробітництва. Якби мала бути певна Організація Об’єднаних Націй, вона мала би на весь голос говорити про цілі, але мовчати про засоби. У 1945 році будь-який альянс був непоганим рішенням після всього, що відбувалося до того.
Повернімося у ХХІ століття. Колективна співпраця, що виникла в розпал Другої світової війни, увійшла в історію. Проте зв’язок між світовими державами, який підтримувався в той час, став слабшим. А що залишилося? Оскільки в інтересах глобальної єдності ООН ніколи не проголошувала принципи, які насправді відстоює, сьогодні ми маємо організацію, що борсається на нічийній землі.
Своїм ставленням до України ООН демонструє власну фундаментальну слабкість. Намагаючись не відштовхнути країн-учасників, зокрема тих, що в Раді Безпеки, ООН виявилася неспроможною сформулювати жодну заяву стосовно відверто імперської загарбницької війни, яка порушує територіальну цілісність суверенної України. Роль нейтрального арбітра світових держав обмежила здатність ООН дотримуватися зобов'язань, зазначених у Статті 1 її Статуту, зокрема «придушення актів агресії та намірів порушення миру».
Що робити далі? Пропоную два можливі сценарії.
По-перше, важливо мати організацію, яка дійсно представлятиме глобальні інтереси стосовно будь-якого питання, де необхідна координація планетарного масштабу. Варто організувати форум з глобальних питань, як-от кліматичні зміни або стихійні лиха, де всі країни, незалежно від їхнього державного устрою та політики, мали би змогу відкинути розбіжності та співпрацювати. Особливо це стосується екзистенціальних ризиків. Якщо, не приведи Боже, до Землі наближатиметься великий астероїд, нам знадобиться дійсно функціональна Організація Об’єднаних Націй. Подібний альянс зможе зарадити всім нам, допомагаючи й у розв'язанні таких проблем, як пандемія.
Можна було би реорганізувати ООН для боротьби з глобальними загрозами, що виникають з неполітичних причин, як-от стихійні лиха, зміни у системі Землі та інші планетарні загрози, масштаб яких вимагає колективних дій всього людства.
По суті, ООН має відкинути власні амбіції та з притаманною їй абсолютно нейтральною позицією зосередитися на подібних питаннях. Мені здається, ООН би це вдалося. За іронією долі, її нинішня нездатність відстоювати будь-які політичні принципи – досить переконлива демонстрація здатності виступати лише з нейтральною позицією. Замість того, щоб деструктивно применшувати роль ООН, пропоную покласти на неї відповідальність саме такого роду. Тоді можна переглянути її цілі та принципи з метою відповідності новим завданням.
По-друге, нам потрібна нова міжнародна організація, яка відстоюватиме свої принципи. Це не той випадок, коли різні політичні системи всього світу перебуватимуть у схожому становищі. Незалежно від того, наскільки деякі сторони просувають ідею «мультиполярного світу», зазвичай люди щасливіші та миролюбніші в суспільстві, яке як шлях вперед заохочує демократичні погляди, а не втілення грубої сили диктатора. Саме країни, які дотримуються цієї передумови, повинні сформувати альянс, який буде готовий захищати ці ідеї.
Концепція багатополярності, згідно з якою всі політичні та економічні системи мають однакове право на існування, призводить до викривленого уявлення про роль ООН в Україні. Організація тримається на відстані і веде переговори з усіма причетними так, ніби обидві сторони, втягнуті у війну, мають рівні права. Ось до чого призводить недотримання принципів ООН. Така ж проблема зрештою зруйнувала Лігу Націй, яка мала схожі амбіції, але виявилася неефективною.
Можна уявити собі новий альянс демократичних націй – назвемо його «Ліга Демократій». Ця організація оголосила б цілі, подібні до зазначених у Статуті ООН, але вже було б зрозуміло, як вона їх досягатиме. До неї входитимуть країни, які визнають верховенство права на національному та міжнародному рівнях, які зріклися імперіалістичних війн, схвалюють міжнародне спостереження за виборами, політичну опозицію, досягли значних результатів у питаннях свободи преси, боротьби з корупцією, гуманітарних і освітніх стандартів у в’язницях – тобто країни, які захищають права людини.
Цікаво, що БРІКС не має рівнозначного блоку, відданого ідеям ліберальної демократії. Сьогодні НАТО – суто військовий альянс, тому порівнювати з ним недоцільно. Комусь здаватиметься, що запропонована ідея досить суперечлива. Проте варто зазначити, що враховуючи сьогоднішню діяльність країн БРІКС, видається резонним, аби ліберальні демократії об’єдналися та запропонували своє бачення альянсу, заснованого на спільних чітких принципах управління. Ліга Демократій – не більш антагоністична, ніж БРІКС, зважаючи на те, що за бажанням країни можуть об’єднуватись у політичні та економічні альянси.
Отже, уявімо Організацію Об’єднаних Націй, яка протидіє глобальним викликам, і численні політичні альянси, які пропонують власне бачення суспільної організації, однією з яких може бути Ліга Демократій – альянс, який, на мою думку, запропонував би людству цікавий та надійний зразок керування суспільством.
Для демократичних держав Ліга Демократій стала б основою нового світового порядку, який пропонує чіткий шлях розвитку цивілізації та заснований на правилах, що відволікатимуть людство від міжнаціонального військового суперництва минулих епох.
Чарльз Кокелл - професор астробіології Единбурзького університету.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов'язково відображають точку зору Kyiv Post.