Поки американці готуються до голосування на майбутніх президентських виборах, українська громада США розділилася щодо кандидатів, особливо з огляду на повномасштабне російське вторгнення в Україну. Цей поділ зумовлений не лише різними політичними підходами двох партій до підтримки України, але й такими основними факторами, як демографічні та релігійні особливості громади.
Однак риторика Дональда Трампа щодо України ще більше розділила американців українського походження, посиливши дебати щодо залучення США. Хто б з кандидатів не переміг, США, ймовірно, підуть різними шляхами шодо підтримки України, оскільки згідно кожного з них є різне бачення ролі держави у допомозі Україні захиститися від Росії.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Історичні хвилі української еміграції до США
Українці були присутні в Америці з 1607 року, коли Іван Богдан прибув разом із Джоном Смітом до Джеймстауна. Українська імміграція до США значно зросла наприкінці 19 століття, починаючи з великої хвилі у 1890-х роках.
Сині, червоні та "хиткі штати": чому їхні голоси важливі та вплив на вибори у США
Наступні хвилі були після обох світових воєн, коли багато українців тікали від переслідувань. Однак найбільша хвиля припала на початок 1990-х років, після розпаду Радянського Союзу, коли українці шукали більшої свободи та можливостей. Багато з цих пострадянських емігрантів були євреями або протестантами, переважно етнічними українцями, які виїхали через жорстокі репресії, з якими зіткнулися обидві групи за радянської влади.
Олег Воловина, директор Центру демографічних та соціально-економічних досліджень українців у США при Науковому товаристві ім. Шевченка в Нью-Йорку, розповідає про структуру української імміграції та релігійну приналежність. "Близько двох третин українців, які приїхали до США у 1980-х роках, народилися в Радянській Україні, а близько 20 відсотків прибули з Канади, - пояснює він. "Понад 80 відсотків українських іммігрантів до США в 1990-х і 2000-х роках прибули з України, тоді як міграційний потік з Канади став незначним".
Воловина наголошує, що радянська еміграційна політика обмежувала міграцію, поки поправка Джексона-Веніка до Закону про торгівлю 1974 року, підписана президентом Фордом у 1975 році, не дозволила емігрувати тим, кого переслідували за релігійні переконання.
"Більшість цих емігрантів були євреями, деякі - євангельськими християнами, а деякі - католиками", - зазначає він. Після здобуття Україною незалежності в 1991 році національний склад українських іммігрантів у США змінився з переважно єврейського на більшу частку громадян України.
Однак між українцями, які іммігрували у різні хвилі, є значні відмінності. "Більшість біженців часів Другої світової війни були українськими католиками із Західної України", - зазначає Воловина та наголошує, що ці мігранти, здебільшого, мали сильну українську ідентичність і були мотивовані політичними факторами. На відміну від них, "мігранти після здобуття Україною незалежності були переважно економічними мігрантами; для багатьох з них українська ідентичність не була такою сильною".
Роль релігії в українсько-американській політиці
Релігія відіграє значну роль у формуванні політичних уподобань в українсько-американській громаді. За словами Анастасії Харитонової-Гомес, американки українського походження, яка в аспірантурі досліджувала соціальні та політичні ролі українців в Америці, релігійна приналежність часто диктує партійність всередині діаспори. "Одним з найсильніших факторів, що формують українську партійність, є релігійна приналежність, - пояснює вона. "Українці є, переважно, християнами. Більшість українців - православні та католики, і лише невеликий відсоток - протестанти. У діаспорі ситуація змінюється, тому що велика кількість українців, які іммігрували в останні десятиліття, є протестантами, зокрема, баптистської та п'ятидесятницької деномінацій".
Цей поділ сприяє розколу спільноти під час виборів. У політичному плані євангельські протестанти сильно схиляються до республіканців, і ця тенденція також спостерігається серед українських протестантів Америки.
"Серед католицьких і православних українців переважає консервативний нахил, але також і більша варіативність, - пояснює Харитонова-Гомес. "Ті, хто не має релігійної приналежності, або неєвангельські протестанти, як правило, віддають перевагу демократам". Зрештою, її дослідження показує, що "українська ідентичність і турбота про Україну рідко є основними факторами, що впливають на те, за кого голосують американці українського походження", тоді як релігійна приналежність часто відіграє вирішальну роль.
Консервативні настрої, сформовані імміграційною політикою
Сприятлива імміграційна політика та підтримка церковних спонсорів дозволили цілим радянським громадам переселитися на Тихоокеанський північний захід і в Каліфорнію під час четвертої хвилі.
"Консервативний ухил у діаспорі штату Вашингтон сильніший, ніж у багатьох інших штатах, - каже Харитонова-Гомес, - через велику кількість людей, які прибули за програмою Лаутенберга, і пов'язану з цим сімейну імміграцію". Програма, насамперед, була корисною для протестантських родин, що сприяло подальшому впровадженню консервативних цінностей в українсько-американську громаду штату.
У 1989 році Конгрес США прийняв поправку Лаутенберга, яка ще більше полегшила переселення переслідуваних меншин з Радянського Союзу. Протестантські християни, зокрема, баптисти та євангелісти, які могли продемонструвати "правдиву історію переслідувань", отримали право на імміграцію.
Протягом наступних десятиліть близько 500 000 радянських євангелістів, більшість з яких були вихідцями з України, переселилися до США, або як біженці, або через систему возз'єднання сімей. Навіть сьогодні багато українців, які тікають від великої війни після 2022 року, є протестантськими українцями, приєднуються до сім'ї та друзів, які вже влаштувалися в Сполучених Штатах.
Сприятлива імміграційна політика та підтримка церковних спонсорів дозволили цілим радянським громадам переїхати на Тихоокеанський північний захід і в Каліфорнію під час четвертої хвилі української імміграції. Радянські євангельські християни, зокрема, адаптували свої культурні та релігійні цінності до доктрини, яка зближувала їх з Дональдом Трампом, в якому вони бачили захисника своїх консервативних принципів. Це пов'язано з їхніми жорстокими переслідуваннями за радянського режиму, що призвело до підозрілого ставлення до уряду, і, як наслідок, релігія стала основним рушієм їхньої ідентичності.
Різниця поколінь українців у США
Відмінності між хвилями імміграції свідчать про зміну поколінь в українській ідентичності. "Представники третьої хвилі української імміграції, які прибули в 1940-50-х роках, критикують четверту хвилю - тих, хто прибув з кінця 1980-х до останніх років, - за недостатній патріотизм та надмірний вплив радянської ідеології, - каже Харитонова-Гомес. "Багато мігрантів четвертої хвилі приїхали до США в пошуках економічних можливостей, а не з політичних чи ідеологічних причин, і часто висловлюють більш амбівалентне ставлення до української незалежності".
Релігійна приналежність також формує різні погляди різних поколінь. "Українці-протестанти, багато з яких є частиною четвертої хвилі, як відомо, ставлять віру вище за культурну, етнічну чи національну ідентичність", - пояснює Харитонова-Гомес.
Іммігранти третьої хвилі, навпаки, часто поєднують віру, культуру і національну гордість, надаючи великого значення своїй українській ідентичності. Ці відмінності відображають складний ландшафт всередині української громади Америки, де унікальний досвід кожної хвилі, пов'язаний з історією України, впливає на їхні культурні та політичні зв'язки зі своєю спадщиною.
Привабливість Трампа для американців українського походження
Максим Пазюк народився в українському місті Бердичеві, і виріс у Сакраменто, Каліфорнія. Він американець українського походження, який має сильні протрампівські погляди. Коли його запитали, що він думає про підхід Трампа до взаємодії з Путіним, Пазюк відповів: "Так, це викликає занепокоєння; однак, оскільки так багато країн підтримують Україну, ми також повинні подумати про те, що є найкращим для країни, в якій ми живемо. Я вважаю, що Трамп підтримує Україну по-своєму, і якщо його переоберуть, він працюватиме над тим, щоб покласти край війні, а не допустити поразки України. На війні ніхто по-справжньому не перемагає, тому я вважаю, що знайти спосіб закінчити цей конфлікт, яким би не був його результат, краще, ніж бачити, як гине ще більше людей".
"Я вважаю, що дії Байдена відображають відсутність узгодженості з християнськими цінностями, - сказав Пазюк. "Наприклад, на Великдень - день, коли християни святкують воскресіння Ісуса - він вирішив визнати День трансгендерів, що, як на мене, показує його пріоритети", - пояснив він.
"Виходячи з консервативного християнського середовища, мені важко підтримувати дії, які суперечать цим цінностям, - продовжив Пазюк, - З іншого боку, Трамп продемонстрував свою позицію, звільнивши трансгендерів від військової служби, що, на мою думку, більше відповідає традиційним принципам", - сказав Пазюк.
Змішані почуття до позиції Трампа щодо України
Хоча багато американців українського походження цінують консервативну політику Трампа, його нещодавні коментарі щодо України ставлять деяких із них перед дилемою. Пітер Манелюк, американець українського походження з Ванкувера, штат Вашингтон, висловлює розчарування позицією Трампа, особливо після його заяви, в якій він звинуватив НАТО та Україну в російському повномасштабному вторгненні. "Як хтось може ставити "Америка понад усе", виправдовуючи поведінку жорстоких диктаторів?" - запитує він.
Розчарований обіцянкою Трампа закінчити війну за 24 години без жодного чіткого плану, Манелюк вважає, що багато українців все ще можуть підтримувати його за звичкою або через минуле захоплення. "Багато українців підтримують його на основі його минулої політики, припускаючи, що він якимось чином зупинить війну, але його погляди на Україну помилкові", - підсумував він, додавши, що він сумнівається, що пріоритети Трампа щодо України зміняться, якщо він буде переобраний.
Так само Михайло Павенко, американець українського походження зі Слов'янська Донецької області, який проживає в окрузі Кларк, штат Вашингтон, відчуває конфлікт. "Це питання на мільйон доларів, - каже він про потенційну зовнішню політику Трампа. "Я не дуже хвилююся. Я думаю, що є багато розумних людей, які пояснять вищому керівництву Америки, що Росії не можна довіряти".
Хоча дехто в Республіканській партії виступає за скорочення допомоги Україні, Павенко сподівається, що подальша інформаційно-просвітницька робота сформує більш прихильну позицію всередині партії. Для Павенка все зрозуміло: "Російська пропаганда, на жаль, зробила велику роботу з контролю наративу всередині Республіканської партії, але навіть це змінюється на краще. Ми повинні залишатися зосередженими, працювати наполегливіше і вірити, що Бог зробить диво для українського народу".
Підтримка Демократичної партії українцями в Америці
На противагу цьому, деякі американці українського походження, особливо серед тих, хто прибув під час попередніх імміграційних хвиль і оселився на Середньому Заході та Східному узбережжі, дедалі більше приєднуються до Демократичної партії. Історично ці хвилі українських американців схилялися до Республіканської партії, що було зумовлено рішучою опозицією цієї партії до комунізму, яку відстоювали такі лідери, як Рональд Рейган. Ці антирадянські настрої та антиросійський імперіалізм продовжують формувати їхні погляди, особливо через російську агресію проти України.
Українські американці, такі як Орест Дейчаківський, який раніше працював у Гельсінській комісії США, а також належить до старшої хвилі іммігрантів до США, допомогли створити Керівний комітет "Українці Америки за Гарріс-Вальца". Це свідчить про те, що Демократична партія рухається до більш рейганівської позиції у протидії російському імперіалізму, перебираючи на себе частину голосів українських американців, оскільки вона все частіше позиціонує себе як захисницю України перед обличчям російської агресії.
Марк Темницький, американець українського походження зі Східного узбережжя, говорячи про старшу українську діаспору в США, зазначив: "Все ще існує сегмент українсько-американського населення, який збирається голосувати за колишнього президента Трампа, хоча деякі з них не визнають цього відкрито. Вони критикують президента Байдена, кажучи, що адміністрація занадто повільна і робить недостатньо для України".
Складний вибір для українських виборців в Америці
З наближенням виборів 2024 року українська громада США залишається розділеною щодо того, якого кандидата підтримувати. Для багатьох представників четвертої хвилі імміграції, чия українська ідентичність була значною мірою сформована радянськими репресіями, релігійна приналежність часто визначає політичні уподобання. Харитонова-Гомес підсумовує: "Я можу сказати з великою впевненістю, що більшість українців у штаті Вашингтон проголосують за Трампа. Виходячи з мого дослідження, я підозрюю, що більшість українців у США, які мають право голосу, також проголосують за нього, хоча існують відмінності в партійних уподобаннях між штатами та поколіннями".
Kyiv Post може не поділяти погляди, висловлені автором у цій статті.
