Через два місяці після обіцянки розробити законодавчу базу, яка дозволить передати Україні відсотки від заморожених російських активів, ЄС досі не зробив необхідних кроків на виконання своєї обіцянки. Попри те, що час, який Україна та Євросоюз мають на це, стрімко спливає.
На червневому саміті в Апулії, Італія, лідери G7, зокрема й президентка Європейської комісії фон дер Ляєн, пообіцяли кинути Україні життєво важливий рятівний круг: «Ми вирішили надати приблизно 50 мільярдів доларів з доходів від заморожених російських суверенних активів… до кінця року».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Це було головне рішення лідерів G7 на цьому саміті. І щоб це стало можливим, Євросоюз мав ухвалити закон, за яким суверені російські активи заморожувалися б на рахунках в країнах ЄС доти, доки Москва повністю не компенсує Україні збитки, понесені нею внаслідок війни. Це гарантувало б, що заморожені російські активи будуть і надалі приносити відсотки прибутку, необхідні для погашення 50 мільярдів доларів наданого Україні кредиту.
Це рішення стало своєрідним компромісом. США, Канада та Велика Британія висловились за конфіскацію не лише відсотків, а й усіх 300 мільярдів доларів суверенних активів Москви. Однак за відсутності консенсусу учасники саміту дійшли компромісного рішення, яке схвалили лідери держав і урядів G7.
Навіть це половинчасте рішення є дуже значущим і корисним для України, адже ці приблизно 50 мільярдів доларів здатні компенсувати річний дефіцит бюджету країни, і за формулою G7 ця сума буде отримана без обтяження для платників податків країн ЄС чи США. Крім того, створення законодавчої бази для конфіскації процентів із заморожених активів та запровадження механізму моніторингу використання коштів забезпечить «обгрунтування концепції» на майбутнє. Наприклад, якщо згодом буде укладена угода про арешт та використання основної суми заморожених російських активів на відшкодування збитків України від російської агресії.
Але розробка відповідного законодавства в ЄС загальмувалась. Жоден із лідерів блоку – ані канцлер Німеччини Олаф Шольц, ані президент Франції Еммануель Макрон, ані навіть Урсула фон дер Ляєн – за два із половиною місяці так і не зробили нічого, аби зрушити з мертвої точки процес розробки необхідної нормативної бази.
І без оновлення законодавства ЄС США також не змогли просунутись у цьому складному процесі. Доки Брюсель не створить правову базу для передачі Києву відсотків від заморожених російських активів, США не можуть розглядати необхідну Україні фінансову допомогу як позику, забезпечену реальними ресурсами. Натомість ця допомога буде віднесена до видатків, отже, потребуватиме затвердження асигнувань з боку Конгресу. І як зрозуміло кожному, хто на початку року спостерігав, як конгресмени у Вашингтоні ламали списи навколо затвердження пакету військової допомоги Україні, це затвердження точно не відбудеться швидко (якщо взагалі відбудеться).
Отже, чому ЄС зволікає із розробкою критично важливого для України законодавства? Найбільш очевидною причиною затримки видається банальна бюрократична інерція на несприятливому тлі виборів до Європарламенту. А після виборів були ще й літні канікули, поки Брюссель був зосереджений на переговорах про формування нової Комісії. І все це звелося до того, що Брюсель бавиться у бюрократичні ігри, поки Київ потерпає від оскаженілих атак Кремля.
Так, фон дер Ляєн зараз зосереджена на складних переговорах з урядами країн-членів ЄС щодо формування нової Комісії. Під час таких переговорів завжди доводиться йти на політичні компроміси, і, можливо, президентці Єврокомісії здається, що буде легше домовитися про розподіл портфелів, не додаючи до й без того складної суміші проблем ще й суперечливу тему конфіскації російських активів. Але це не виправдовує фон дер Ляєн, оскільки передача Києву відсотків з активів Москви не впливатиме на добробут європейських платників податків. Крім того, якщо ці кошти не будуть використані за планом, розробленим на саміті G7, єдиним реальним джерелом фінансової допомоги Києву залишаться надходження з бюджету ЄС та країн-членів.
Звичайно, ми визнаємо, що існують обґрунтовані зростаючі занепокоєння щодо належного використання західної допомоги Києвом, а також щодо можливих механізмів моніторингу для забезпечення цього належного використання. Такі значні кошти за жодних обставин не повинні потрапляти до рук корумпованих урядовців та сприяти поглибленню корупції. Але це скоріш технічні проблеми, які можна подолати за допомогою ефективних механізмів контролю, а не привід для бездіяльності.
Ми вже пройшли більше половини третього року повномасштабної війни Росії проти України, і Україна продемонструвала в ході цієї війни надзвичайну стійкість, рішучість, винахідливість та ефективність. До того ж кілька тижнів тому ми відчули новий імпульс у перебігу війни, оскільки Україна перенесла війну на територію Росії, атакуючи її нафтопереробні заводи, аеродроми та іншу військову інфраструктуру й змусивши Росію значно скоротити військову присутність у Криму.
Тепер Захід повинен зрівнятись із Україною у винахідливості й стійкості та якомога швидше надати їй обіцяні 50 мільярдів доларів. Жодне з гіпотетичних виправдань бездіяльності Брюселя не витримує перевірки, особливо з огляду на глибоку зацікавленість ЄС у перемозі України.
Подальші зволікання у наданні допомоги Україні є неприпустимими і жодних виправдань їм бути не може. На першому ж засіданні Євроради усі, від кого залежить виділення допомоги Україні, мають негайно діяти.
Ця стаття передрукована з Politico з дозволу авторів. Дивіться оригінал тут.
