Ми знаємо, що Україна перебуває у стані війни, а її лідер та його найближчі і найнадійніші помічники заслуговують на довіру та повагу. Але це не має означати, що навіть у ці аномальні часи все дозволено, і що можна нехтувати базовими принципами, пов'язаними з демократією, відкритістю та підзвітністю.
Спосіб, у який щойно відбулося усунення, заміна або передислокація низки вищих посадових осіб країни, є неприйнятним для демократичної країни, яка веде війну проти російського імперіалістичного деспотизму в ім'я демократії.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Давайте на мить забудемо мудре прислів'я, яке застерігає від зміни коней на переправі. Бо який сенс різко змінювати міністрів та інших чиновників, які до цього часу, здавалося б, сумлінно служили країні в найтемніші її години і місяці?
Як нам непереконливо пояснюють, для того, щоб перезавантажити уряд - а що ж тоді ці чиновники робили до цього часу - дрімали?
За тиждень росіяни застосували проти України понад 900 бомб
Візьмемо приклад міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, який, окрім самого президента, був гідним представником України на світовій арені. Він стерпів те, що офіс президента протягом останніх трьох років відсунув зовнішньополітичне відомство країни на другий план, а голова президентського офісу Андрій Єрмак, юрист і бізнес-партнер Зеленського, за всіма ознаками перебрав на себе цю роль і роль сірого кардинала в адміністрації президента.
Чи почули ми слова подяки на адресу Кулеби від президента та його оточення? Не дивно, що він не з'явився сьогодні в парламенті, щоб прозвітувати про свій складний термін перебування на посаді і стати свідком власного принизливого відсторонення.
А що ж до прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, який може бути одним з наступних, хто піде у відставку. Чи дозволили йому належним чином відігравати свою конституційну управлінську роль, чи його використали як людину з найближчого оточення Зеленського, яку, схоже, можна швидко відправити у відставку, коли буде необхідно?
Тривожним є те, що все це вписується в ширшу картину, яка характеризує підхід команди Зеленського. Йдеться не лише про міністрів, яких замінили або звільнили без належних пояснень.
Останніми днями ми спостерігаємо таку саму поведінку, як у випадку з керівником «Укренерго» Володимиром Кудрицьким та командувачем Повітряних сил Миколою Олещуком.
А до цього були скандальні прецеденти з повною відсутністю підзвітності, із заміною бездоганного посла України у Великій Британії, здібного міністра оборони і вельми шанованого керівника Збройних сил Валерія Залужного.
Отже, варто пригадати визначення олігархії, навіть якщо адміністрація Зеленського фактично підрізала крила основним українським олігархам. Олігархія - це невелика група людей, яка контролює країну або організацію. Це можуть бути не обов'язково найбагатші, але мовчазно самопроголошені найважливіші фігури. І адміністрація президента з його благословення, схоже, перетворилася саме на таку групу.
На жаль, здається, події розвиваються саме таким чином. З війною чи без війни! Цьому немає виправдання в Україні - президентсько-парламентській демократії, на противагу деспотичним Росії та Білорусі.
Ефективний піар за кордоном життєво необхідний, але це одна справа. Хотілося б бачити більше відкритості та підзвітності всередині країни, а також поваги до конституційних норм, перш ніж ми зіткнемося з розчаруванням, гнівом і розколом.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
