Раніше цього року українські військові допомагали сирійським повстанцям атакувати російських найманців на Голанських висотах. Західна преса не повідомляла про цю атаку, але вона була здійснена, аби завадити Москві вербувати та навчати нових терористів, зокрема солдатів для своєї армії в Україні.
Сирія, яку багато хто у світі вважає типовою failed state («державою, що не відбулася»), стала черговим плацдармом для військових авантюр Москви. Через багато років після того, як Путін відправив до цієї країни свої війська, які мали допомогти президенту Башару Асаду придушити продемократичний рух опору, Путін все ще тримає там кілька військових баз і тисячі солдатів. Ця громадянська війна призвела до найбільшої у світі кризи біженців із країни, що стала полігоном для випробування російської зброї й тактики, якими зараз кремлівський диктатор нищить Україну. Також Сирія стала місцем, де ХАМАС і подібні до нього злочинні організації готували терористичні атаки на Ізраїль, і де Москва досі продовжує втілювати схеми, спрямовані на дестабілізацію Близького Сходу, Африки та Європи.
Незадовго до 7 жовтня українська розвідка повідомила Нетаньяху, що напад із Сирії на Ізраїль є неминучим, але він не прислухався до цього попередження. Однак цього разу бійці Сил спеціальних операцій ЗСУ власноруч знищили розгорнуті росіянами в Сирії центри вербування та підготовки найманців, оскільки, як пояснив один сирійський ветеран, «у сирійців і українців той самий ворог і той же вбивця». І у Заходу також.
Зруйнований Росією Алеппо, 2015 рік
Зруйнований Росією Київ, 2022 рік
Українці ні в кого не питали дозволу на проведення цієї атаки в Сирії, а на відео, опублікованому 3 червня Kyiv Post, видно, як українські спецпризначенці за підтримки сирійських противників режиму Башара Асада знищують російські блокпости, опорні пункти, піші патрулі та колони військової техніки на сирійських Голанських висотах. Ціллю українських ССО тут були також розгорнуті росіянами центри вербування найманців, які роками залучали й тренували бойовиків, яких Сирія потім «позичала» Збройним силам РФ, а також різним терористичним групам. Наразі Сирія є улюбленим місцем служби для російських солдатів, оскільки останніми роками бойові дії тут майже припинилися. «Для багатьох російських вояків Сирія схожа на такий собі курорт, де вони можуть якийсь час послужити, аби отримати більщу пенсію», – розповів в інтерв’ю один російський офіцер.
Однак Сирія – це, на жаль, не лише затишний притулок для майбутніх військових пенсіонерів. У статті Politico під назвою «Росія веде не одну війну» розповідається про те, як російські військові чинили звірства в Сирії та в сусідніх країнах протягом восьми років без жодних наявних ознак припинення цієї практики. Війська Путіна, які проводять у цьому регіоні невибіркові атаки і вбивають військовослужбовців США, є російською бомбою уповільненої дії, закладеною посеред неспокійного регіону, готового от-от вибухнути. Автор підсумовує статтю, стверджуючи, що «[триваюча] війна в Сирії також є сумним нагадуванням про те, що увага до неї громадськості на Заході згасає, і що громадянська війна в Сирії – колись наріжний пункт зовнішньополітичних дискусій у США – продовжується навіть після того, як основна увага світу перемістилася на інші конфлікти».
Хочу нагадати, що громадянська війна в Сирії почалась у 2011 році, коли її народ виступив за демократичні зміни під час так званої «Арабської весни», й трагічно закінчилась у 2020 році. Аль-Асад і прихильні до нього російські головорізи жорстоко розправилися з протестувальниками. За даними УВКБ ООН (Агентство ООН у справах біженців), з початку громадянської війни в Сирії загинуло близько 600 000 людей. Ця війна також спричинила найбільшу в світі хвилю біженців. Цю державу просто зруйнували, її вже фактично не існує як такої. «З 2011 року понад 14 мільйонів сирійців були змушені покинути свої домівки у пошуках безпеки. Понад 7,2 мільйона сирійців залишаються внутрішньо переміщеними особами у своїй країні, де 70 % населення потребують гуманітарної допомоги, а 90 % живуть за межею бідності. Приблизно 5,5 мільйона сирійських біженців зараз мешкають у п’яти сусідніх із Сирією країнах – Туреччині, Лівані, Йорданії, Іраку та Єгипті. Німеччина, яка є найбільшою несусідньою приймаючою сирійських біженців країною, прихистила вже понад 850 000 сирійців».
Зображення, яке позначає місця проживання великої та розпорошеної сирійської діаспори (темніший відтінок червоного вказує на більшу щільність проживання сирійців).
Москва продовжує експортувати з території Сирії вбивства та хаос, а останнім часом ця країна стала ще й справжньою наркомеккою, адже в ній виробляєють, а потім експортують по всьому світу стимулятор під назвою Каптагон (також відомий як «Наркотик ІДІЛ» або «кокаїн для бідних»). «Режим Асада наразі являє собою скоріше мафіозну організацію, ніж державний уряд», – написав нещодавно The Washington Post. «Якщо Сирія не буде перешкоджати використанню торгівлі людьми для фінансування та розпалювання насильства в регіоні, епідемія наркоманії та тероризм тут лише посилюватимуться».
Після 7 жовтня ізраїльтяни виявили, що багато хто із захоплених бойовиків ХАМАС були під дією Каптагону, що, ймовірно, посприяло їхньому вбивчому буйству в ізраїльських поселеннях. Сирійський президент аль-Асад наразі є наркобароном, який став неймовірно багатим, оскільки його військові мають ексклюзивні права на виробництво наркотиків, які швидко викликають залежність. Цей наркотрафік є потужним джерелом коштів для ХАМАСу та інших терористичних груп, які його розповсюджують. Сирія загалом постачає мільйони цих вбивчих пігулок, які призводять до надзвичайно швидкої наркозалежності, мешканцям Близького Сходу, спричиняючи ще більше страждань і насильства у цьому й без того багатостраждальному регіоні.
Лиховісна політика Росії поширюється від Сирії до Лівії. Східною частиною Лівії наразі керує авторитетний у цих краях генерал Халіфа Хафтар, який є громадянином США та колишнім співробітником ЦРУ. Цей сумнівний діяч для досягнення своїх цілей не зупиняється перед порушенням закону, тому охоче уклав вигідні угоди з Москвою. У квітні російські кораблі доправили тисячі тонн військового обладнання з контрольованого росіянами порту Тартус у Сирії до лівійського порту Тобрук. Як повідомив тоді новинний сайт Fawasel Media, цей вантаж включав артилерійські установки, бронетранспортери та ракетні установки.
Карта, на якій позначені російські військові бази в Сирії.
У березні Euronews попереджав про загрози, пов'язані з присутністю Росії у Лівії. «Слабка Лівія, яка перебуває під впливом Кремля, є загрозою для НАТО та європейської безпеки. Поки погляди більшої частини світу прикуті до війн, що тривають в Україні та в Газі, президент Росії Владімір Путін продовжує розширювати зону свого впливу в Африці. Зараз він використовує Лівію як базу для перебування російських підводних човнів у центральному районі Середземного моря та розміщення ядерної зброї на південному фланзі Європи».
Лівія надає Росії доступ до африканських країн, у яких найманці ПВК «Вагнера» беруть участь у громадянських війнах або повстаннях, зокрема в Нігері, Малі та Буркіна-Фасо, пише Defensenews. Вашингтонський Інститут вивчення війни вказав на дві інші небезпеки: російські крилаті ракети, розміщені у Лівії, можуть уразити будь-яку ціль у Західній Європі. Також Лівія допомагає контрабандистам переправляти до Європи човни з нелегальними мігрантами, і зараз може ще більше посилити загрозливий вплив Росії на континент потоками мігрантів з Африки. Лівію вже звинувачують в ухиленні від дотримання санкцій ЄС і «відмиванні» російського газу для подальшого перепродажу до Європи. Тож не дивно, що нещодавно Москва оголосила про відкриття свого консульства у Бенгазі та про будівництво там військово-морської бази. «Російська середземноморська база в Лівії становитиме реальну загрозу Європі та всьому південному флангу НАТО», – підсумували в Інституті.
Лівійський та Сирійський напрямки війни Росії проти Європи.
Ці події є ознакою подальшої ескалації Росією своїх підривних дій у її довготривалій війні проти Європи та Близького Сходу. Речник Білого дому нещодавно заявив, що «стримування Росії в регіоні Середземного моря було ключовою стратегічною метою», але є очевидним, що досягти її не вдалося. Росія без особливих перешкод із боку Заходу підшукує зараз місце для нової військово-морської бази в Судані, на узбережжі Червоного моря, де росіяни активно залучені до чергової кривавої громадянської війни. Стратегічні наміри Кремля тут доволі очевидні. Військова база в цьому районі надасть Росії постійний доступ до Суецького каналу, Індійського океану та Аравійського півострова.
Хтось має нарешті відповісти на гострі запитання, які виникають у зв’язку з цими подіями: чому Захід та Ізраїль свого часу необачно дозволили росіянам взяти Сирію під свій контроль? Чому Україні зараз доводиться витрачати сили на знищення російської військової інфраструктури в Сирії? Чому Ізраїль не дослухався до попередження України про неминучу терористичну атаку з території цієї країни? Яку роль Сполучені Штати та НАТО відіграють у всіх цих подіях? Сирійцям, ймовірно, вже не варто сподіватися коли-небудь відновити свою національну державу, але очевидно, що сирійсько-лівійський ланцюг війни Кремля проти Заходу має бути негайно розірваний. І цього разу до застережень треба прислухатися.
Передруковано з дозволу авторки. Читайте оригінал тут.
Погляди, висловлені авторкою у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
