У вересні минулого року під час поїздки на Генеральну Асамблею ООН президент України Володимир Зеленський відвідав Український музей у Нью-Йорку, аби привернути увагу міжнародної спільноти не лише до боротьби своєї країни за виживання, а й до її багатих мистецьких традицій.
Український музей розташований на Мангеттені, у самому центрі району Іст-Віллідж, який став епіцентром світових мистецьких подій другої половини 20-го століття.
Іст-Віллідж, який колись називали Нижнім Іст-Сайдом, довгий час був районом з численними багатоквартирними будинками, перенаселеними іммігрантами. Першими на початку 19-го століття тут поселилися німці, потім - ірландці, італійці та євреї. Українці й поляки почали заселятися тут після Другої світової війни, а наступною була хвиля вихідців з Пуерто-Ріко.
Пізніше був наплив так званих «япі» (молодих міських професіоналів), які перетворили район з міської художньої майстерні на своєрідну вітрину.
За квартал від Українського музею, прямо через дорогу від Української католицької церкви Святого Юра, біля найстарішого діючого бару в Нью-Йорку McSorley’s Old Ale House («Старий пивний будинок Максо́рліс») збираються натовпи людей. Заснований у 1854 році бар з девізом «Хороший ель, сира цибуля та жодних жінок» був одним із найулюбленіших закладів поета Волта Вітмена. Завсідниками Максо́рліс були кілька поколінь нью-йоркської богеми, зокрема Едвард Каммінгс, Джек Керуак, Вуді Гатрі.
Зовсім поруч з музеєм розташований легендарний театр Fillmore East, прославлений Джимі Гендріксом і Гуртом братів Оллманів.
За два квартали від музею, на Другій авеню знаходиться церква Святого Марка, яка приманювала біт-покоління («Розбите покоління»): поети читали тут свою поезію, а музиканти, зокрема Патті Сміт і Філіп Ґласс, влаштовували виступи.
За декілька хвилин ходьби від Українського музею, на Бауері, знаходиться новий музей сучасного мистецтва.
Колись Бауері являла собою нью-йоркські нетрі. Тут народився панк-рок. Сьогодні тут можна побачити сучасні готелі, бутики та ресторани, які приваблюють туристів, що приїжджають поринути в культурне середовище Нью-Йорка.
Від вишиванки до авангарду
У лютому 2024 року всі українці пережили шок від повномасштабного російського вторгнення. Не стали винятком і заклади культури.
Музей був створений у 1976 році Союзом українок Америки під керівництвом Марії Шуст на верхньому поверсі багатоквартирного будинку, де також містився Український конгресовий комітет Америки. Про нього практично не знали за межами української діаспори.
У 2000-х роках музей переїхав у нове місце – сучасну будівлю, спроєктовану українсько-американським архітектором Джорджем Савицьким з бюро Sawicki Tarella Architecture & Design.
Після Революції гідності в Україні музей посилив роботу в мистецькому середовищі за межами української діаспори. Відбулися покази молодих американських художників українського походження та читання українських поетів, які писали англійською.
З часом будівля на Шостій стріт, за церквою Святого Юра, стала найбільшим музеєм українського мистецтва за межами України.
У 2022 році, незабаром після повномасштабного російського вторгнення в Україну, Марія Шуст залишила посаду директорки музею, а Петра Дорошенка було призначено новим директором.
Раніше Дорошенко був виконавчим директором музею Dallas Contemporary. До цього, у 1990-х роках, він брав участь у створенні Pinchuk Art Center у Києві.
«Спочатку я не дуже хотів очолювати установу [української] діаспори, але через вторгнення і зосередження уваги на подіях в Україні та її культурі зрозумів, що це моя доля», – пояснює він.
Дорошенко вважає своєю місією відкрити Український музей і українське мистецтво загалом для світової громадськості: «Я хотів вийти за межі писанок і вишиванок».
Підхід був двостороннім. З одного боку, відкрити музей дуже виразної культури. З іншого боку, повернути українське походження митцям, яких довгий час помилково вважали російськими.
Дорошенко організував виставку фотографа Пітера Гуджара – американця українського походження, тісно пов’язаного з мистецьким життям Іст-Вілліджа 1960-х і 1970-х років.
Зараз Дорошенко працює над проєктом разом з мистецькою групою Yara Arts Group на чолі з Вірляною Ткач – ще однією учасницею мистецької спільноти району Іст-Віллідж – який включатиме поезію Сергія Жадана в перекладах Ткач та Ванди Фіппс.
Прагнучи вийти за межі Нью-Йорка та зміцнити українську культурну спадщину на міжнародному рівні, Дорошенко має намір охопити радянських і «російських» митців, які насправді жили та працювали в Україні, надихаючись українською культурою і традиціями.
Зараз проходить персональна виставка «амазонки авангарду» Олександри Екстер, яка жила і працювала в Києві. Екстер була невід’ємною частиною європейської мистецької спільноти на початку 20-го століття. Вона відвідала Київ, Одесу, Париж і Венецію.
У колекції сучасних творів представлені шедеври Давида Бурлюка та Олександра Архипенка, які підтверджують їхній внесок у еволюцію мистецтва 20-го століття.
Майбутні покази покликані привернути увагу до митців, про українське походження яких більшість навіть не здогадувалися. Серед них – Казимир Малевич, Ілля Рєпін і навіть балерина Ольга Пікассо (дружина іспанського художника, уроджена Хохлова).
Окрім виставок, у музеї пропонують курси української мови, вишивки та інших видів рукоділля. Тут також проводять дискусії щодо суперечливого питання деколонізації українського мистецтва.
Є надія, що знайомство іноземців у центрі світової мистецької столиці з внеском українців у розвиток сучасного мистецтва викличе ефект хвилі, який піднесе українську культуру з рівня «провінційної» – як багато хто повторює наративи російської пропаганди - на її законне місце в історії сучасного мистецтва.
