У вівторок Володимир Путін застеріг Велику Британію від надання Україні снарядів зі збідненим ураном. Марія Захарова відразу ж назвала цей план «Югославським сценарієм», звинувативши НАТО у використанні боєприпасів, що викликають рак, під час військової інтервенції в Югославії в 1999 році. Це добре відомий сценарій, який Кремль використовує роками, і цієї п'ятниці Кремль не упустить можливості провести інформаційну атаку проти Заходу.
Оскільки цієї п'ятниці Сербія відзначатиме 24-ту річницю інтервенції НАТО у Союзну Республіку Югославію, Росія, ймовірно, використає гуманітарну інтервенцію НАТО 1999 року для виправдання своєї нинішньої зовнішньої політики в Україні для того, щоб зобразити НАТО як нечесного гравця і підлити масла у вогонь на Балканах. Настав час Заходу дати Москві скуштувати власних ліків.
Хроніка війни в Україні. 6 листопада: «Зробити крок Росії на розширення війни програшним»
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Кремль вже давно використовує інтервенцію НАТО в Косово для підриву легітимності Альянсу. Минулого року, 24 березня, Міністерство закордонних справ Росії написало у Твіттері: «Сьогодні виповнюється 23 роки з того часу, як НАТО почало бомбардування Югославії... в цей день Захід почав руйнувати міжнародну правову базу». У 2016 році Путін назвав інтервенцію НАТО в Косово і «напади на Белград» формами «агресії». Він підкреслив, що «ракетно-бомбові удари в кінці 20-го століття в центрі Європи... були якоюсь дикістю, просто варварством». У 2022 році Путін знову згадав про 1999 рік, зазначивши, що «всі ми були свідками війни в Європі, яку НАТО розв'язало проти Югославії... Це дійсно відбулося. Без жодних санкцій Ради Безпеки ООН».
Кремль також використовує інтервенцію НАТО 1999 року, щоб виправдати постійні напади Росії на Україну. НАТО не отримало свого часу дозволу Ради Безпеки, і США оголосили втручання гуманітарною інтервенцією. Путін використав тодішнє втручання НАТО для виправдання своєї неспровокованої війни в Україні, зображуючи її як гуманітарний захід з метою боротьби проти нацизму і русофобії. Схвалюючи вторгнення Путіна, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зазначив, що термін «геноцид також пов'язаний з історією створення Косова як незалежного утворення без будь-якого референдуму. І те, що зараз вони намагаються підтримувати відверто неонацистський, бандерівський режим у Києві, також є проявом геноциду».
Кремль також використав інтервенцію НАТО 1999 року для обґрунтування легітимності анексії української території. Кремль стверджує, що, оскільки в анексованих регіонах України відбулися вибори, на відміну від Косова, їхня легітимність як незалежних регіонів не може бути поставлена під сумнів. У 2014 році, після того, як Путін анексував Крим, російська державне видання «Российская газета» звинуватила Захід у «відвертому лицемірстві». Газета підкреслила, що в той час, як Крим «приєднався до [Росії] в результаті всенародного референдуму», НАТО зробило «одностороннє проголошення незалежності Косова», не вдаючись до жодних виборів чи верифікації незалежності краю.
Путін розповідає: «Я добре пам'ятаю вердикт Міжнародного суду ООН, який говорить, що регіон будь-якої держави, який здійснює право на самовизначення, не потребує дозволу центральної влади країни на проголошення свого суверенітету... [І] багато держав світу, в тому числі наші опоненти на Заході, визнали це [одностороннє проголошення незалежності] щодо Косово... Так само ми вчинили і з республіками Донбасу».
Окрім того, що Кремль використовував інформаційні вкиди про інтервенцію НАТО 1999 року для виправдання своєї війни в Україні, він також проводить інформаційні заходи на Балканах, спрямовані на забезпечення регіональної влади. Під час нещодавніх переговорів щодо нормалізації відносин між Косово і Сербією Росія применшувала легітимність цих переговорів. Росія звинуватила Захід у тиску на Сербію з метою змусити її визнати Косово. Росія також заявила, що Захід втручається у відносини двох країн, щоб відкрити на Балканах новий, західний фронт проти Росії.
Насправді за цим товстим шаром дезінформації Росія жодним чином не піклується ні про Косово, ні про Сербію. Росія лише протидіє зусиллям Заходу нормалізувати відносини між Сербією і Косово, тому що вони підривають регіональні амбіції Кремля. Ті, хто заперечує незалежність Косово, вважають Косово «серцем Сербії», оскільки там залишилося багато сербських православних церков. У світлі нинішнього зростанням сербського націоналізму Путін за допомогою президента Сербії Александара Вучича посилив просербську риторику навколо незалежності Косово, аби не допустити деескалації конфлікту.
Путін розглядає цей постійний конфлікт як необхідний елемент для того, щоб утримувати Сербію в стані протистояння із Заходом і забезпечити збереження свого впливу в регіоні.
Російські інформаційні операції, що посилюють антинатовські настрої на Балканах, працюють на повну потужність. Російський уряд і ЗМІ звинуватили НАТО у використанні збідненого урану під час бомбардувань Сербії в 1999 році. Після цієї інформаційної кампанії президент Сербії Вучич оголосив, що розпочинає розслідування проти НАТО. Наразі справи перебувають на розгляді у Високому суді Белграда. Російське інформаційне агентство «Спутник» публікувало численні статті на цю тему сербською мовою. Кампанія була повсюдною, «Спутник» навіть запустив тег швидкого пошуку «збіднений уран».
В той час як Путін прагне націлитися на Західні Балкани, російський уряд також використовує цей наратив для підтримки своєї війни в Україні. Цього тижня Лавров звинуватив Британію в тому, що вона погодилася «постачати Україні снаряди зі збідненим ураном», і заявив, що це «порушить міжнародне і гуманітарне право».
Що ми маємо з цим робити?
Через війну в Україні Росія знову намагається зобразити НАТО як підлого агресивного гравця. Російські військові наголошують, що «інформація стала зброєю». Російські військові стратеги Чекінов і Богданов говорять наступне: «В умовах сучасної революції в інформаційних технологіях інформаційно-психологічна війна значною мірою закладе основу для перемоги».
Якщо російські дезінформаційні кампанії щось і продемонстрували американській розвідці, так це те, що вони можуть змінювати громадську думку для мобілізації потужної опозиції проти Заходу. Навіть найбільш абсурдна дезінформація Кремля, як-от твердження про те, що США використовують перелітних птахів і кажанів для поширення патогенних мікроорганізмів, має вплив, оскільки головна мета Кремля – посилити невизначеність в інформаційному просторі. Якщо деякі люди вірять дезінформації, це лише додаткова перемога в переліку Кремля.
Оскільки стратегія дезінформації Росії полягає в тому, щоб створити плутанину, нинішня стратегія НАТО, яка полягає лише в запереченні тверджень Москви, є недостатньо дієвою. Аналітичні статті НАТО, в яких спростовуються тези російської дезінформації, лише ще більше привертають увагу до них. Натомість Захід має розпочати власну інформаційну кампанію. Впровадження нашого власного наративу в інформаційний простір змусить Росію перенаправити час, енергію і ресурси на оборонні, а не наступальні операції.
Розробляючи потужний інформаційний наступ, важливо одразу вирішити, яка інформація буде переконливою. Інформація, що виправдовує інтервенцію НАТО в 1999 році, наприклад, про порушення сербською армією прав людини і кампанії етнічних чисток, не знайде відгуку серед проросійської або просербської аудиторії.
Ефективний меседж має викривати Росію як ненадійного союзника. Враховуючи, що Росія зараз намагається дестабілізувати Балкани, інформаційні операції повинні доводити проросійським сербам, що Росія їм не допоможе. Хоча Росія приєдналася до миротворчої місії під проводом НАТО в Косово, вона вийшла з неї в 2003 році. Ефективні інформаційні операції мають висміювати Путіна за те, що він кинув своїх братів-слов'ян в скрутну хвилину. Інформаційні операції можуть надсилати сербським націоналістам повідомлення із запитанням: «Де була Росія в 1999 році і чому не захистила своїх братів-слов'ян від злого НАТО?».
Після того, як в головах користувачів з'являться сумніви щодо легітимності Кремля як союзника, інформаційні операції повинні поставити під сумнів статус Росії як великої держави. Це може включати висміювання поставок російської зброї. Захід міг би поширити кумедний мем із «невидимим С-300», який подорожує Дунаєм. Цей простий мем поставив би під сумнів здатність Росії захистити своїх союзників навіть у найстійкіших проросійських умах.
Що ж стосується постійних звинувачень Росії в тому, що НАТО спричиняє рак за допомогою збідненого урану, західні інформаційні операції повинні висвітлити російські програми з розробки біозброї. У 1999 році Кеннет Алібек, перший заступник директора програми Радянського Союзу з розробки біозброї, сказав в інтерв'ю журналу Nonproliferation Review, що «Радянський Союз зміг розробити одну з найпотужніших і найскладніших програм у світі». Американські ЗМІ повинні поширювати правду про порушення Росією Конвенції про заборону біологічної зброї 1972 року. Щоб охопити сербську аудиторію, Захід повинен обговорити вплив Чорнобильської ядерної катастрофи 1986 року на Югославію.
Настав час почати вигравати у інформаційній війні проти Кремля. Наступальні інформаційні операції Росії використовували інтервенцію НАТО в Югославії, щоб зобразити Альянс як підлого і агресивного гравця і підірвати мир і безпеку на Балканах. Але в цю інформаційну гру можуть грати двоє: НАТО повинно застосувати наступальні інформаційні операції і вдарити Путіна в найболючіше місце. НАТО має проявити себе, або його змусять це зробити.
Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
