ПОГЛЯД: Чому Усик показав шаблю Мазепи після перемоги над Ф’юрі

Кілька дні тому один з нинішніх героїв України, чемпіон з боксу Олександр Усик знову опинився в центрі уваги спортивного світу, перемігши свого британського опонента Тайсона Ф’юрі. Так він зруйнував надії Ф’юрі на реванш за поразку пів року тому в поєдинку за титул чемпіона світу.

Ми побачили блискучого боксера, який вправно б’ється з велетенським супротивником, який, зазвичай, дуже самовпевнений. Не зовсім Давид і Голіаф, але щось схоже на це. Концентрація, рішучість, сміливість і тактика Усика зробили свою справу і принесли йому ще одну видатну перемогу.

Але окрім Усика - легендарного боксера - ми також побачили українського патріота, який просуває Україну, її історію та її справу на рингу у власний оригінальний та яскравий спосіб.

Боксер скористався нагодою бою, який транслювався по всьому світу, щоб з гордістю нагадати людям, що боротьба України за свободу триває, а також підняти дух своєї країни, яка вже майже три роки зухвало чинить опір грабіжницькому вторгненню та політиці геноциду Росії.

Як уродженець Сімферополя в Криму, Усик дуже добре знає, що відкрита агресія почалася більше десяти років тому, коли Росія захопила Крим і частину східного українського Донбасу.

Сам Усик взяв до рук зброю, щоб захистити Україну, і відвідував передові позиції, щоб підняти бойовий дух українських бійців. Цього разу він вийшов на ринг в образі українського козацького гетьмана або ватажка 17-18 століть, викликаючи національну гордість і зухвале, складне, хоча іноді і славне минуле.

Наприкінці бою, коли його тріумф був затверджений, він зробив особливо сильний символічний жест, значення якого необхідно належним чином оцінити.

Гордий український воїн продемонстрував спортивному світу шаблю Івана Мазепи, відомого козацького лідера, який на початку 18 століття безуспішно намагався звільнити Україну від російського панування, перейшовши на бік шведів.

Мазепа був великим покровителем українських релігійних і культурних інституцій. Легенди про його молоді роки пізніше надихали Байрона та інших європейських літературних і мистецьких діячів, пов’язаних з романтизмом.

Спочатку Мазепа був лояльним до московського царя Петра І і постачав українських козаків для його походів проти турків та для будівництва нової столиці - Санкт-Петербурга. Однак постійне обмеження української автономії та експлуатація її ресурсів спонукали старіючого гетьмана перейти на інший бік, як тільки з’явилася багатообіцяюча можливість.

“Московія, тобто великоруська нація, завжди була ненависна нашій малоруській [так росіяни в той час називали українців] нації; у своїх злих намірах вона здавна ставила собі за мету довести нашу націю до загибелі”, - писав він.

Спроба Мазепи скинути московське панування шляхом переходу на бік шведського короля Карла XII закінчилася катастрофою. Перемога Петра І над шведами та їхніми українськими союзниками під Полтавою у 1709 році вирішила долю України і підтвердила становлення Московії, або Росії чи Російської імперії, як її відтепер стали називати, як великої європейської держави.

Петро був розлючений “сепаратизмом” Мазепи і не лише інсценував публічну страту гетьмана, а й наказав Російській православній церкві накласти на нього анафему. Українських патріотів затаврували як “мазепинців” і почали переслідувати.

Боротьба України за свободу за часів козаччини не залишилася непоміченою в Європі. Наприклад, відомий сучасний французький європеєць Вольтер схвально писав про Мазепу та українську справу у своїй першій книзі “Історія Карла XII” у 1731 році. “Україна завжди прагнула бути вільною”, - писав він і вважав, що в складі Російської імперії вона перебувала під владою Петра І “в рабстві”.

У першій чверті 18 століття постать Мазепи надихала не лише українців, а й деяких російських лібералів, таких як поет-декабрист Кондратій Рилєєв, який зображував “сепаратистські” дії Мазепи як національно-визвольну боротьбу. Наприкінці 1825 року він був заарештований і повішений як один з керівників невдалого повстання декабристів.

Провідний російський поет того часу Олександр Пушкін дотримувався царської лінії і в 1828 році опублікував поему під назвою “Полтава”, в якій засуджував Мазепу. Показово, однак, що його молодший український колега Микола Гоголь, який став відомим під своїм російським ім’ям Микола Гоголь, таємно дотримувався іншої думки.

У своїх неопублікованих записниках початку 1830-х років цей “вірнопідданий” Російської імперії розмірковував над рішенням, яке мав прийняти Мазепа.

Гетьман бачив, що його народ, принижений рабством і [деспотизмом], підкоряється, хоч і бурчить... Народ, який так відрізнявся від росіян, який дихав свободою і [культивував] сміливий козацький дух, який хотів жити власним життям... Йому загрожувала втрата національності, зведення більшою чи меншою мірою до рівня власного народу російського самодержця.

Коротше кажучи, Мазепа залишався під анафемою для російських імперіалістів, чи то в царську, чи то в радянську, чи то в путінську епоху. Але не для українців. Його портрет з’явився на банкнотах країни невдовзі після здобуття Україною незалежності у 1991 році.

Отже, тоді як Путін хоче досягти того, чого не змогли зробити його деспотичні попередники - знищити Україну раз і назавжди і тероризувати світ, щоб змусити його змиритися з деспотичним імперіалізмом Росії, Усик як представник своєї нації, що бореться, не тримав удар.

Його несподіваний фінальний різкий удар шаблею Мазепи відчули в Кремлі та в усьому нинішньому російському імперіалістичному світі. “Українці не бояться і продовжуватимуть боротися за свою свободу всіма правдами і неправдами”, - таким було послання чемпіона.

Примітка редактора:

Проєкт організовано Благодійним фондом Олександра Усика та Ukraine WOW у співпраці з компанією «Аврора Мультимаркет» за підтримки Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Міністерства закордонних справ України, Посольства України в Саудівській Аравії, компанії K2 Promotions, Чернігівського обласного історичного музею імені В. В. Тарновського, Чернігівської обласної адміністрації, Міністерства культури Саудівської Аравії, Головного управління розваг Саудівської Аравії та організаторів заходу - компанії SELA. Український історик Олексій Сокирко виступив консультантом проекту.