Сьогодні працівники критичної інфраструктури в Україні відіграють таку ж важливу роль, як і солдати, що тримають лінію фронту. Постійні обстріли енергетичних об’єктів росіянами значно послабили енергетичний потенціал України. Без енергетики життя українців може зупинитися, тому захист працівників цієї галузі – один з національних пріоритетів.

Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну безпека українців під постійною загрозою. Зростає психологічний тиск, і працівники стратегічних галузей – не виняток. Як і решта українців, вони хвилюються за мобілізованих членів родини, поранених під час атак друзів або близьких, які мешкають на окупованих територіях. До того ж вони самі стали мішенями для російських ракет.

Advertisement

Постійний стрес, який посилюється через часті сигнали повітряної тривоги, змушуючи їх припиняти роботу по кілька разів на день, лягає на них важким тягарем. Навіть під час перебування в укритті вони відчувають тиск, адже мають забезпечувати безперебійну роботу. Тому працівники критичних галузей вкрай потребують психологічної допомоги.

Advertisement

Інженери Хмельницької АЕС під час тренування аварійного відключення

Керівники атомних електростанцій особливо занепокоєні психологічним станом своїх працівників. Адже інженери, які обслуговують реактори, виконують надзвичайно небезпечну роботу, тому втрата концентрації може призвести до згубних наслідків.

«Психоемоційний тиск величезний, хоча ми дещо адаптувалися до стресу, – розповідає заступник директора з управління персоналом Хмельницької АЕС Василь Слуханський. – Ставлення до психічного здоров’я та його важливості змінилося. Сигнали повітряної тривоги викликають паніку, а наслідки можуть бути дуже небезпечними. Проте ми вживаємо відповідних заходів, впроваджуємо нові засоби захисту на державному і корпоративному рівнях та у питаннях безпеки».

Advertisement

В рамках таких заходів працівники проходять навчання із самозахисту і надання першої допомоги при травмах, спричинених вибухами. Ініціативу очолює засновник української неурядової організації «Місія Харків» Ростислав Філіппенко, який має на меті поширити ці тренінги на енергетичні об’єкти по всій країні.

Турнікети, які рятують життя за лінією фронту

«Ця ідея виникла під час розмови з лікарем швидкої допомоги, який розповів, що був свідком принаймні чотирьох летальних випадків на електростанції в Харкові, яких можна було б уникнути, якщо знати, як накласти джгут», – пояснює Філіппенко. Ця розмова стала поштовхом до розробки спеціалізованого тренінгу для працівників критичної інфраструктури, і незабаром команда почала шукати фінансування.

Advertisement

На сьогодні вони провели 295 семінарів для майже 8000 працівників. «Але потрібно набагато більше, – пояснює Філіппенко. – Робітники електростанцій - не солдати в окопах, тому не думають постійно про небезпеку. Але в розпал війни небезпека реальна. Завдяки цьому тренінгу ми врятували не одне життя».

Його думку поділяють на Хмельницькій АЕС. «Серед наших співробітників є великий попит на відвідування цих курсів, але в нас працює 5000 людей, і це займе певний час, – говорить заступник директора Василь Слуханський. – Наш пріоритет – безпека на робочому місці. Цінне все, що гарантує, що такі бригади швидкої допомоги рятуватимуть життя у разі потреби».

Advertisement

Ростислав Філіппенко та Василь Слуханський та Леонід Волков

Першими таке навчання за протоколом «Зупиніть кровотечу» пройшли працівники Харківської та Полтавської електростанцій. «Але кожен працівник енергетики повинен брати участь, – наполягає Філіппенко. – Навіть якщо їм це ніколи не стане у пригоді».

Роль місцевих неурядових організацій у воєнний час є надзвичайно важливою, і ця ініціатива це підтверджує. Саме місцеве населення має найкращі можливості для визначення нагальних потреб своїх громад. «Організація «Місія Харків» прагне зробити це навчання постійним, щоб воно продовжувалося без нас. Кожна установа повинна мати власних інструкторів і приділяти велику увагу попередженню загроз. Це те, що рятує життя», – підсумовує Філіппенко.

Advertisement

Надзвичайні ситуації, що виникають внаслідок обстрілів

До цього часу Росія не перетнула червону лінію, аби бомбардувати атомні електростанції – адже вона систематично обстрілює теплові електростанції – проте представники служби безпеки Хмельницької АЕС попереджають, що загроза близько, і немає ніяких гарантій безпеки.

«Бачите, що всі вікна в наших будівлях заклеєні вініловою плівкою? Ми це зробили, тому що були вибухи поблизу, ми бачили, як пролітають “Шахеди”», – розповідає начальник служби безпеки станції Леонід Волков.

«З точки зору здорового глузду хочеться вірити, що атака атомної станції – це червона лінія, і Росія не завдаватиме ударів безпосередньо по реакторах, – каже заступник директора Василь Слуханський. – Але знову ж таки, ворог показав нам, ким він є. Вже були наміри вторгнення на завод. Отже, немає абсолютної гарантії – лише надія, що здоровий глузд переможе».

Тренер проводить курс з контролю витоків на Хмельницькій АЕС

Усі українські атомні станції, включно з окупованою росіянами Запорізькою АЕС, залишаються під наглядом інспекторів МАГАТЕ (Міжнародного агентства з атомної енергії). Хоча реактори на Запорізькій АЕС зупинені, вони все ще потребують спеціального обслуговування, щоб уникнути ядерної катастрофи.

«Реактори знаходяться під постійним спостереженням, – підтверджує Слуханський. – На всіх площадках присутні міжнародні експерти, які надають інформацію про те, що відбувається. Але ми вважаємо, що вони недостатньо висвітлюють надзвичайні ситуації, які провокує Росія».

Найкритичніший момент у Хмельницькому стався під час обстрілів Росією енергетичної інфраструктури України в листопаді 2022 року. Подібна ситуація відбулася раніше цього року. «Був перебій з електропостачанням, і нам довелося перейти на дизельні генератори в автоматичному режимі. Але ми не вимикали все повністю, зробили це частково», – підтверджує Слуханський.

Майбутнє енергетики в Україні

Хмельницька АЕС перебуває на стадії розширення, після завершення якої вона стане найбільшим атомним об’єктом у Європі – навіть порівняно із Запорізькою АЕС – з генеруючою потужністю 6200 МВт і тисячами працівників, які обслуговуватимуть її установки.

Зараз на станції працюють два реактори, і ще два будуються. Проєкт розширення передбачає будівництво двох додаткових реакторів, що збільшить їхню загальну кількість до шести. Якщо все відбуватиметься без затримок, реактори можуть запрацювати до 2030 року.

Це відповіді на питання, чи зможе Україна в майбутньому компенсувати втрату Запорізької АЕС. Сьогодні 55% енергії в країні виробляється на атомних станціях, тому попри війну роботи з модернізації та розширення не припинялися.

Навпаки, оскільки електростанції зазнають постійних атак з боку росіян, атомні реактори стали стратегічною інвестицією України в майбутнє. Однак це не означає, що уряд нехтує ремонтом пошкоджених електростанцій, підстанцій, розподільних вузлів та інших критичних компонентів енергомережі.

Влітку було досягнуто значного прогресу у відбудові пошкоджених станцій. Проте через різке зростання попиту на електроенергію під час холодів виживання України – як для її громадян, так і для промисловості – значною мірою залежить від виробництва ядерної енергії та невпинної праці тисяч людей, які підтримують цю інфраструктуру. Без них неможливо було би пережити зиму.

Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково співпадають з поглядами Kyiv Post.