ПОГЛЯД: Зухвалість України

«Зухвалість, зухвалість, ще більше зухвалості, і Батьківщина буде врятована», – сказав у 1792 році французький революціонер Жорж Дантон.

І Україна демонструє зараз цю зухвалість, роблячи революцію у світовій геополітиці на очах розгубленого, якщо не сказати загіпнотизованого світу. Україна зараз кидає виклик не лише смертоносному російському ворогові, а й боягузливим західним союзникам.

Не лише фізична, а й передусім інтелектуальна та духовна мужність дозволила Україні стати фактичним лідером Вільного світу. Двопартійна делегація Сенату США, очолена такими ветеранами американської зовнішньої політики, як Ліндсі Грем і Річард Блюменталь, яка прибула до Києва 12 серпня, виглядала по-юнацьки розслабленою, але демонструвала непідробний ентузіазм. Сенатори із захопленням висловилися про успіхи Курської операції України: «Сміливо, блискуче, красиво, історичний сейсмічний прорив!»

Понад пів року ваш покірний слуга, так званий «міський божевільний», пропонував Вільному світу простий і переконливий план перемоги в Четвертій світовій війні проти Імперії Абсолютного Зла. Згідно мого плану, Захід має передати Україні 150-200 сучасних літаків, якими мають керувати кращі пілоти з країн НАТО, а також кілька десятків українських пілотів, які пройшли спеціальну підготовку. Сухопутне угруповання армії агресора слідом за Чорноморським флотом РФ має залишити український Крим під загрозою знищення дальніми ударами. В іншому випадку його просто знищать.

12 серпня в Києві, у піднесеній пост-курській атмосфері, практично такий самий план запропонували троє набагато впливовіших «міських божевільних» – Володимир Зеленський, Ліндсі Грем і Річард Блюменталь (із деякою корективою: переданими Україні F-16 мають керувати пілоти НАТО у відставці).

Старий Джо Байден ніколи не погодиться на цей план. До речі, я переконаний, що українське військово-політичне керівництво готувало Курську операцію в абсолютній таємниці, насамперед від свого головного союзника у Вашингтоні. Інакше вона точно би зірвалась.

Проте Камала Гарріс дуже хоче стати президенткою США. Вихід Байдена з президентських перегонів змінив ситуацію з безнадійної для демократів на невизначену з приблизно рівними шансами для обох сторін.

Більшість виборців як Демократичної, так і Республіканської партії вже визначилися. Результати виборів залежатимуть від так званих "незалежних виборців", які ще не визначились. Саме за їхні голоси й позмагаються кандидати. На нинішніх виборах з’явився новий кластер таких виборців – проукраїнські республіканці. Ті, хто голосував на праймеріз за Ніккі Гейлі, ті, хто запропонував Конгресу власний план перемоги в Україні (Майкл МакКолл, Майк Роджерс, Майк Тернер), ті, хто зараз спільно з Гремом і Блюменталем вимагає від адміністрації негайно надати Україні значну кількість літаків, керованих пілотами НАТО. Якщо «колективний Гарріс» прийме це історичне рішення, в той час як дурнуватий Дональд Трамп продовжуватиме обговорювати розширення НАТО з не менш дурнуватим Ілоном Маском, республіканці-рейганісти проголосують за Гарріс.

Але Україна не збирається, затамувавши подих, вичікувати, яку позицію вирішать зайняти великі дядьки й тітки у Вашингтоні. Як єдина країна, яка сьогодні бореться за майбутнє Вільного світу, Україна має повне право, а головне – можливість формувати американську політику, та й не лише американську. Під час зустрічей у Києві американські сенатори справедливо назвали вплив Курської операції ЗСУ на свідомість західної громадськості сейсмічним, але вони не уявляли ступінь її впливу на свідомість російського суспільства.

Спочатку кілька слів про ставлення сучасного російського суспільства до війни. Ніхто сьогодні не має об'єктивних соціологічних даних щодо цього. Я дотримуюся приблизно такої робочої схеми: до 15 % росіян, інфікованих рашистською пропагандою – це Z-наволоч, затяті російські імперіалісти. Приблизно стільки ж людей у Росії є принциповими противниками злочинної війни Путіна. Решта 70 %, за класичним висловом Пушкіна, мовчать (безмолвствуют). Зараз, коли найвідоміші противники війни вбиті Кремлем, ув'язнені або змушені були втікти з країни, на інформаційному та політичному просторі домінує партія Z-покидьків. Однак тотальна розправа путінського режиму з ліберальною опозицією призвела до парадоксального результату: в Росії відродилася політика. Наростаюча криза відчутна навіть у партії влади.

Потаємна підозра, яка вже давно тліла всередині рашистської партії – «А цар то несправжній!» – після початку Курської операції впевнено шириться телеграм-каналами адміністрації та телестудіями кремлівських пропагандистів. І поступово низи партії війни виявляють, що не тільки цар, а й усе їхнє царство несправжнє, і тоді вони починають згадувати слова Пригожина, які він говорив незадовго до своєї загадкової загибелі, про корумпованих «олігархів і генералів, які живуть на Рубльовці».

Що стосується генералів, то їх і сам цар зараз не щадить, пачками арештовуючи за розкрадання оборонного бюджету, аби потім перекласти на них поовину за поразки у війні та звинуватити у зраді.

Фейковий цар, чиї червоні лінії перетнула спочатку зухвала Україна, а потім, дуже обережно, й Захід, тупі російські генерали-алкоголіки, яких як під час чисток 1937 року одного за одним кидають у чекістські підвали, обдурений рашистськими імперськими фантазіями Z-натовп – це легкозаймиста суміш сучасної російської політичної сцени, готова спалахнути в будь-який момент.

Зараз, коли український план перемоги в надійних руках двопартійної проукраїнської більшості Конгресу США, більшість західних оглядачів вважають, що нова повітряна армада з’явиться в українському небі приблизно за 2-3 місяці.

Але вдруге за короткий час Україна може приємно здивувати світ. Припускаю, що в Україні вже є достатня кількість сучасних західних літаків (не менше 10-20) та ракет великої дальності, аби повністю знищити ненависний символ рашистської окупації – Кримський міст. Через два-три тижні. Або два-три дні, наприклад.

Спостерігаючи за російською «політичною сценою», ​​я з кожним днем все більше переконуюсь у тому, що знищення Кримського мосту неодмінно викличе всередині російського політичного істеблішменту саморуйнівну ланцюгову реакцію. Можливо, Україні навіть не знадобиться відривати натівських пілотів-пенсіонерів від заслуженого відпочинку.  

Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.