Президент США Джо Байден, здається, упевнений в тому, що він вже переміг президента Росії Владіміра Путіна. У червневому інтерв'ю ABC News він заявив, що зупинив Путіна. А під час своєї прощальної промови на Національному з’їзді Демократичної партії він похвалився перед однопартійцями: «Путін думав, що візьме Київ за три дні, але через три роки Україна все ще вільна!»
На жаль, це лише половина правди. Так, Україна ще вільна. Але вона все ще потерпає від війни, і Путін ще довго здатен буде її вести.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Крім того, теперішня політика США зробила Росію та її союзників у світі сміливішими та рішучішими у своїх намірах знищити західні ліберальні цінності та демократичний світопорядок. Так, через запроваджені Заходом санкції Кремль та його прибічники зазнають значних економічних втрат, не кажучи вже про всілякі інші неприємності. Але їхні войовничі амбіції Захід так і не спромігся вгамувати.
Гарріс зустрінеться з Президентом України наступного тижня − Bloomberg
Росія є абсолютним чемпіоном у сенсі завойовницьких амбіцій. Попри незчисленні санкції з боку Заходу, вона все ще має засоби для продовження своєї агресії. Допомога, яку Китай, Іран і Північна Корея надають Москві, аби підтримати її у розв'язаній нею агресивній війні проти України, лише заохочує автократичну «вісь зла» до подальших загарбань.
Потужна консолідація цієї автократичної вісі відбулася не через те, що Захід раптом став слабким, як думають володарі країн вісі. Це сталося через серйозні помилки адміністрації Байдена щодо Росії та України. Ці помилки стали наслідком хибної стратегії, яка була абсолютно невідповідною тим викликам, перед якими постав демократичний світ, і яка безпосередньо призвела до двох великих перемог Росії, що змінили хід історії.
Першим успіхом Росії було те, що Путіну дозволили розпочати війну. Він зробив це через те, що адміністрація Байдена не спромоглася застосувати важелі стримування у 2021 році.
Другим успіхом Росії було те, що адміністрація Байдена дозволила Путіну уникнути розгрому восени 2022 року, коли початково надзвичайно успішний контрнаступ України зупинився через нестачу зброї.
Обидва ці успіхи Росії стали можливими тому, що адміністрація Байдена застосовує абсолютно неприйнятну стратегію щодо Росії, яка передбачає лише реагування на дії Москви. Причому, як у випадку з військовою допомогою – на мінімальному рівні активного реагування. Якщо говорити образно, Байден дозволив Путіну вести у цьому танці. А говорячи політичною мовою, замість проактивного стримування його адміністрація задовольнилася політикою реагування.
Ця політика передбачає лише вимушене реагування на проблему чи кризу, які необхідно вирішити, тоді як проактивна політика, навпаки, є шляхом свідомого вибору.
Адміністрація Байдена всіляко уникала превентивних заходів для недопущення війни в Україні. Що ще гірше і ще трагічніше – про таку свою стратегію й наміри Вашингтон відкрито повідомляв Путіну.
Це чітко доводить, що адміністрація Байдена або не усвідомлювала, що Путін уже розпочав війну проти США (хай поки що й не «гарячу» її фазу), або свідомо намагалася знівелювати дійсну природу цього протистояння.
Якби стратегія Вашингтона щодо РФ та України відповідала цьогочасним реаліям і адміністрація була би проактивною, їй вдалося би – без залучення американських військових – попередити російсько-українську війну ще у 2021 році, стримуючи Путіна від вторгнення і взагалі тримаючи його під контролем. Адміністрація Байдена винна у критично небезпечній в цьому випадку бездіяльності. Разючим контрастом цьому є свідомий вибір Білого дому на користь превентивного рішучого стримування в контексті китайсько-тайванського конфлікту та загроз Ізраїлю з боку Ірану.
Навіть після того, як Путіну фактично дозволили розпочати повномасштабне вторгнення в Україну й помилка Вашингтону стала для всіх очевидною, Байден міг перейти до більш активної політики й рішуче допомогти українцям вигнати росіян з їхньої країни у 2022 році. Але Білий дім, на жаль, і досі не змінив свого неадекватного підходу. Він досі демонструє світові все ті ж боягузливі зволікання у наданні військової допомоги Україні.
Важливо ще раз наголосити: обидва альтернативні варіанти ефективних дій з боку адміністрації Байдена були можливими без участі Сполучених Штатів у «гарячій» війні, тобто у активних сухопутних воєнних діях із залученням своєї арміїї.
Це не якесь моє припущення – про це свідчать очевидні факти. І дослідження цих фактів може бути корисним для розробки нового, більш перспективного підходу.
Хронологія провалу
Весна 2021: США ведуть складні дипломатичні ігри з Росією та демонструють готовність і здатність підтримати Україну в разі війни.
Усім було очевидно, що саме роблять росіяни – накопичують величезний військовий контингент на українському кордоні. Супутникові знімки показували сотні вантажівок і важкої бронетехніки на нещодавно побудованих тимчасових базах на південному заході Росії та на великому полігоні в Криму, обладнаному навіть польовими шпиталями та кухнями. Це скупчення військ було набагато чисельнішим, ніж те, яке Кремль задіяв під час вторгнення в Україну в 2014 році.
Адміністрація Байдена вжила певних дипломатичних заходів, намагаючись згуртувати партнерів по НАТО та серйозно поговорити з росіянами. Момент, який виявив усю безглуздість цих дій Вашингтона, настав дуже швидко.
У відповідь на зловісні переміщення російських військ поблизу українського кордону американці підготували для України великий пакет військової допомоги на суму майже 100 мільйонів доларів. Але напередодні зустрічі Байдена з Путіним 16 червня 2021 року, аби підвищити ставки, Рада національної безпеки призупинила передання Києву цієї допомоги. Чому? – запитаєте ви.. Тому, що Росія заявила про плани відведення своїх військ, дислокованих поблизу кордону України.
У Білому домі тоді заявили, що підготували додатковий пакет безпекової допомоги Україні, але чи передадуть її, буде залежати від перетину Росією територіальних «червоних ліній»: «Як президент Байден прямо сказав президенту Путіну, ми непохитно підтримуватимемо суверенітет і територіальну цілісність України», – сказала тодішня речниця Білого дому Джен Псакі.
Але росіяни несподівано (!) проігнорували усі ці усні попередження й не відвели свої війська від українського кордону, як обіцяли. Навпаки, Путін продовжував накопичувати там сили.
Те, що росіяни проігнорували дипломатичні натяки Байдена, мало викликати глибоке занепокоєння й змусити його адміністрацію змінити свій підхід. Нічого подібного – підхід залишився таким же кволо реактивним, і це була перша велика помилка.
Осінь 2021 – лютий 2022: військові США виходять з України, а НАТО відхиляє чергову заявку України на членство
Впродовж літа 2021 року росіяни продовжували накопичувати сили й ресурси поблизу кордону. Після безрезультатного саміту Байдена і Путіна в червні Білий дім повернувся до реалізації плану екстреної військової допомоги Україні: загалом Київ отримав того року 275 мільйонів доларів у рамках Ініціативи Міністерства оборони України з підтримки безпеки. Із них лише 75 мільйонів доларів припадало на летальну зброю.
Цього було явно недостатньо, щоб стримати Росію. Що могло би стримати – якби адміністрація Байдена була проактивною – це те, що відбувалося тоді в Україні і що могло би бути розширене.
Війська НАТО та США перебували тоді в Україні на навчаннях, під час яких допомагали українським військовим, передаючи їм свій досвід. У навчаннях «RAPID TRIDENT – 2021», які проходили з 20 вересня по 1 жовтня 2021 року, брали участь близько 4 тис. українських та 2 тис. іноземних військових. Брала участь, зокрема, бригадна бойова група Національної гвардії штату Вашингтон, яка з квітня перебувала в Україні в рамках міжнародних військових навчань, до яких долучилися військові з 12 країн Заходу.
12 лютого 2022 року 53-я піхотна бригадна бойової групи Національної гвардії Флориди, відома як Task Force Gator, за наказом міністра оборони Ллойда Остіна залишила Україну.
Ці навчання завершилися 1 жовтня. На той час Путін вже зібрав на кордоні з Україною понад 100 тисяч своїх вояків разом із ракетними дивізіонами та підрозділами важкої бронетехніки. Для всіх було абсолютно очевидним, що він має намір вдертися в Україну, та й американські дипломати та офіційні особи відкрито говорили про це.
Уявіть собі, що замість того, щоб припинити навчання, США і НАТО продовжили б їх, провели ротацію військ і розширили свою присутність в Україні. І паралельно з цим українці продовжували би вимагати, аби НАТО розпочало процес вступу України до альянсу.
Уявіть собі такий сміливий крок – НАТО визначає чіткий графік вступу України до НАТО. Як ви думаєте, Путін наважився би тоді вдертися в Україну? Дехто, можливо, вважає, що це лише прискорило би вторгнення. А от я дуже у цьому сумніваюся. Усім тоді було зрозуміло, що Путін все одно збирається розпочати вторгнення, а тому, пішовши на такий сміливий крок, США/НАТО нічим фактично не ризикували. Але це дійсно могло би зупинити вторгнення Путіна. Він ніколи не наважиться вступити у відкриту війну з американською армією, а тим більше з об'єднаними силами країн НАТО.
Тим часом постійна присутність військових кораблів США в Тайванській протоці, спрямована на стримування агресивних намірів Китаю щодо Тайваню, і відправка авіаносної ударної групи в Середземне море для стримування намірів Ірану напасти на Ізраїль створюють той разючий контраст, з точки зору якого можна оцінити дієвість політики США щодо Росії.
Після завершення військових навчань в Україні адміністрація Байдена поступово згорнула всю військову присутність США в Україні – останні 150 військовослужбовців Національної гвардії Флориди були виведені звідти у лютому 2022 року. Путін, очевидно, чекав тоді, поки вони залишать Україну.
Лютий – літо 2022: відкривання карт і декларування намірів
Коли почав проходити перший шок від того, що Путін все ж таки наважився напасти, Байден, замість того, аби відкинути свою хибну політику щодо Росії, ще міцніше за неї вхопився, намагаючись триматися осторонь «конфлікту». Це сприяло тому, що Путін почав думати, що йому нема чого боятися, і що ніхто не збирається притягати його до відповідальності за неспровоковане, незаконне вторгнення на територію сусідньої країни.
Напередодні вторгнення Білий дім активно попереджав про можливий кінець світу через початок Третьої світової війни, про те, що на кону зараз стоїть світовий порядок. Але коли справа дійшла до протистояння цим загрозам, Байден усім дав зрозуміти, що американці не бажають воювати. Він наперед виключив відправку солдатів в Україну для порятунку застряглих там американських громадян (якщо до цього дійшло би), й негайно відкликав з України військових радників і спостерігачів, які ще там залишалися.
Цікаво, що б ви подумали на місці Путіна, спостерігаючи, як американці поспіхом тікають з України?
Якби Байден так гучно не повідомляв скрізь про своє малодушне рішення не втручатися у «конфлікт», росіяни, можливо, й завагалися б, а чи варто нападати. Але побачивши, як американські військові поспіхом виїжджають із Києва, та ще й почувши запевнення Байдена, що США триматимуться подалі від України, Кремль, очевидно, вирішив, що вже час відкоркувати шампанське й готуватися до параду на Хрещатику.
І тут Вашингтон знову відкрито заявив, що застосує військову силу для захисту Тайваню в разі нападу Китаю. Тут Байден чомусь відступив від своєї політики невизначеності, прямо повідомивши, чого Китаю варто очікувати від США. Так само недвозначними є повідомлення адміністрації Байдена іранським аятолам, що з ними буде, якщо вони таки наважаться напасти на Ізраїль.
Щоправда, варто додати, що Кремль не очікував застосування проти РФ санкцій такого масштабу, такої швидкої мобілізації Заходу проти себе. Так, Кремль був відверто шокований рішучістю Заходу.
І цим ми повинні завдячувати переважно Байдену – саме він мобілізував союзників Америки на спротив російській агресії.
Ось чому так складно повірити у те, що справжньою причиною надмірної, м'яко кажучи, обережності Білого дому і, зокрема, тривалих затримок у наданні Києву військової допомоги, був звичний для Путіна блеф щодо ймовірного застосування ядерної зброї. Я дуже сумніваюся, що адміністрація Байдена могла на це купитися – думаю, насправді вони скоріш бояться розпаду Росії.
Осінь 2022: початок контрнаступу ЗСУ, звільнення Херсона, і потім все зупинилося
Український контрнаступ, який розпочався у вересні 2022 року, був вражаюче успішним.
Збройні сили України стрімко просувалися тоді і попутним вітром, і росіяни були заскочені зненацька. Була оборона гостомельського аеропорту в лютому, потім санкції Заходу, швидкість і рішучість, з якими Захід підтримав Україну, і поступово зростаючий потік зброї в Україну в перші 7-8 місяців війни.
На початку жовтня 2022 року українці підірвали й серйозно пошкодили Керченський міст, відтіснили росіян з правого берега Дніпра й 12 листопада того ж року звільнили Херсон.
За два дні після цього президент Володимир Зеленський завітав до звільненого міста та скуштував знаменитих тамтешніх кавунів, але після цього контрнаступ зупинився. Запаси західної зброї вичерпались, і Зеленський був змушений у своєму різдвяному зверненні звернутися до союзників із проханням дати Україні більше зброї.
Пілот групи «Червоні стріли» ВПС Великої Британії вітає українського військового під час виконання міжнародної місії, 10 грудня 2019 р.
А далі впродовж багатьох місяців українці боролися за надання їм спочатку танків Leopard, потім ракет ATACMS, потім винищувачів F-16. Усім нам відома ця довга історія запитів з боку Києва й відмов з боку Заходу, відомо нам також те, як ця вимушена пауза в українському наступі дозволила Кремлю переглянути свою військову тактику, значно збільшити виробництво зброї, створити багатокілометрові мінні поля й кілька ліній оборони, розкидавши скрізь «зуби дракона» й скоригувавши стратегію своєї армії на передовій.
А тепер уявіть, що українці в жовтні-листопаді 2022 року отримали би від США та інших країн-союзниць усе те, що вони просили у них: «Леопарди», «Абрамси», «Бредлі», МіГ-21, ATACMS та іншу зброю великої дальності. Як далеко в такому випадку дійшли би вони у своєму контрнаступі?
Так, дещо з того, що так потрібно було їй у 2022 році, Україна отримала через 7–8 місяців, але до того росіяни значно зміцнили свої оборонні позиції і фактор несподіванки наступу вже зник. Та й моральний дух українців до того часу вже дещо впав.
Старе прислів’я «Хто швидко дає, той вдвічі більше дає» тут як ніколи доречне. Провал літнього контрнаступу ЗСУ у 2023 році став лише наслідком абсолютно недостатньої підтримки першого українського контрнаступу у 2022 році.
Висновки
Описані у цій статті помилки показують, що підхід і стратегія половинчастих заходів адміністрації Байдена були вкрай невдалими з огляду на існуючі величезні безпекові виклики.
Так, допомога з боку Америки врятувала Україну від загарбання силами Кремля, але сподівання Білого дому на те, що їм вдасться це зробити, тримаючись осторонь, із самого початку були помилковими.
Хто, як не Сполучені Штати, більш спроможні діяти сміливіше та проактивніше? Адже це найвеличніша країна в світі, як твердять євангелісти…
Анна Магдалена Вєлопольська – польська журналістка, яка співпрацювала із «Rzeczpospolita», має ступінь доктора філософії з міжнародних відносин Лондонської школи економіки та політичних наук. Зараз вона веде контрнаступ проти російської пропаганди у соцмережах.
Погляди, висловлені авторкою у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
