Іноземне втручання у внутрішню політику певної країни не є чимось новим, але методи такого втручання та його вплив значно змінилися в епоху цифрових технологій.
Нещодавні події у Великій Британії показали, наскільки активно зовнішні гравці, зокрема Росія, використовують дезінформацію, розповсюджувану через соціальні мережі, для розпалювання соціальних протестів на тлі існуючих у суспільстві протиріч. Ця тактика, спрямована, зокрема, на розпалювання ворожнечі між різними релігійними та етнічними групами, становить значну загрозу для соціальної структури Британії та стабільності в країні.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Як відомо, демографічний склад Великої Британії дуже строкатий. В країні мешкає безліч етнічних груп та релігійних спільнот. Ця строкатість, що сформувалася внаслідок багатовікової імперської експансії та тривалої співпраці країн Британської Співдружності, здавна була, з одного боку, джерелом сили Британії, з іншого – викликом для її народу й уряду.
Росія поширила низку відеороликів для дискредитації кампанії Гарріс
Ця строкатість населення обертається певною вразливістю суспільних структур Британії, якою не раз намагалися скористатися її вороги. Події, що відбувалися останніми тижнями у Лідсі, Саутпорті та інших англійських містах, показали, як швидко провокативні повідомлення та дезінформація у соцмережах можуть призвести до переростання суперечок на місцевому рівні до масових суспільних заворушень, як сталося, до прикладу, у 2022 році в Лестері, де проживає велика спільнота вихідців з Азії.
У Лідсі ультраправі вміло скористалися тим, що починалося як суто сімейний конфлікт, пов’язаний із тимчасовим вилученням дітей соціальними службами, для організації масових безладів завдяки хибному тлумаченню подій у світлі теорії змови. Місцева ромська громада, й без того маргіналізована й традиційно недовірлива до влади, виявилась особливо чутливою до цих теорій.
Ультраправі групи одразу скористались ситуацію, неправдиво звинувативши місцеву мусульманську громаду в підбурюванні до насильства. Такі відомі діячі, як Томмі Робінсон, і такі організації, як Britain First, використовували соціальні мережі для поширення цих неправдивих наративів, а свідома дезінформація, яку активно розгняли мережею інтернет-боти, ще більш розпалювала заворушення.
Подібним чином у Саутпорті горезвісною атакою маніпулювали задля розпалювання антимусульманських настроїв, що зрештою призвело до масових заворушень і численних актів вандалізму. Англійці були глибоко шоковані атакою зловмисника із ножем на дитячий танцювальний фестиваль, у результаті якого троє дітей загинули та 5 отримали поранення, але поліція не виявила зв'язків нападника із терористичними організаціями.
Влада Саутпорту організувала мирний захід із вшанування пам'яті жертв трагедії, але ультраправі бойовики, поширюючи неправдиві звинувачення проти мусульманської громади міста, перетворили поминки на хуліганську сутичку, учасники якої кинулися громити магазини й інші суспільні заклади. Цей інцидент наочно висвітлює тактику, яку використовують ультраправі з метою вплинути на суспільні настрої та розпалити соціальні заворушення, а також доводить, як потужно соціальні медіа здатні транслювати у суспільство неправдиві наративи.
За два роки до трагедії у Саутпорті, у 2022 році, у Лестері спостерігалося значне загострення давніх суперечок між індуїстською та мусульманською громадами. Цьому посприяла хвиля провокаційних публікацій у соцмережах, більшість із яких містили дезінформацію, яку початково розповсюдили дописувачі, що мешкали далеко від берегів Британії.
У цьому випадку британськві правоохоронці не виявили прямих зв'язків із Росією. З'ясувалося, що більшість дописувачів, які поширювали неправдиві звинувачення та фейки, мешкала в Індії. Ці дописувачі, зокрема, поширювали неправдиві повідомлення про переслідування індуїстів та закликали до помсти, тобто до актів насильства проти «переслідувачів» у відповідь. І аномальна активність мережевих ботів у розповсюдженні фейків і в цьому випадку мала вирішальний вплив на ескалацію напруженості та спалах суспільних заворушень.
Поглиблений аналіз кампаній дезінформації навколо інцидентів у Саутпорті та у Лідсі виявив зловісний зв’язок цих кампаній із інформаційно-психологічними операціями, організованими спецслужбами Росії. Більшість неправдивих повідомлень поширювалась з акаунтів, пов’язаних із сумновідомими російськими ботофермами, які мають довгу історію використання суспільних протиріч у західних країнах для дестабілізації та розпалювання соціальних протестів. Поширюючи неправдиві повідомлення про місцеві події, російські спецслужби під виглядом пересічних мешканців цих країн намагаються поглибити вже існуючі суперечки та провокувати суспільні протести. Скоординовані зусилля, з одного боку, так званих кремлеботів, з іншого – місцевих ультраправих активістів із поширення цих облудних наративів відіграли вирішальну роль у ескалації напруженості.
Ультраправі у Великій Британії охоче скористалися кремлівськими фейками для просування своїх звичних ідей ненависті та розколу. Такі діячі, як Томмі Робінсон, і такі організації, як Britain First, активно долучилися до поширення дезінформації, націлюючись перш за все на вразливі спільноти та окремих людей в економічно неблагополучних районах. Їхні маніпуляції призводять до спалахів насильства й поглиблюють взаємну недовіру та страх між різними етнічними та релігійними групами.
Цікаво, що у той час як Росія активно долучається до цієї дестабілізуючої діяльності за кордоном, вона сама стикається із серйозними внутрішніми проблемами. Величезна кількість трудових мігрантів у Росії та вражаюча бідність населення етнічно неросійських її регіонів породжує глибокі проблеми всередині країни, які, своєю чергою, можуть бути використані силами ззовні на шкоду Москві.
Попри поширену думку, що росіяни здатні на повстання, лише коли починають голодувати, не можна ігнорувати існуючі в російському суспільстві протиріччя, особливо в регіонах, де більшість становлять неросіяни. Надзвичайна бідність і маргіналізація, від яких потерпають етнічні меншини у Росії, можуть стати благодатним ґрунтом для суспільних протестів, якщо зовнішні гравці вирішать застосувати подібну тактику в Дагестані, в Інгушетії, у Чечні або навіть у набагато заможнішому Татарстані.
Враховуючи вразливість самої Росії, можна не сумніватися, що тактика, яку вона використовує за кордоном, може бути з успіхом використана для створення турбулентності всередині РФ. Мешканці етнічно неросійських регіонів останнім часом усе активніше скаржаться на злидні та безправ’я. Це й не дивно, адже Дагестан, Чечня, Інгушетія виглядають вражаюче бідними навіть у порівнянні із середніми показниками по країні: їхній ВВП становить 50 % або й менше від середнього по країні, а рівень безробіття там наближується а то й перевищує 20 %.
Ці фактори потенційно можуть бути використані, щоб спонукати населення цих регіонів повернути собі національну ідентичність та вирватися із задушливих обіймів Кремля. І в цьому можуть бути дуже корисними цілеспрямовані інформаційні кампанії. Однак виникають певні сумніви, чи буде справді ефективною така тактика в Росії з її майже тотальним контролем над соціальними мережами.
У той час як здатність росіян до повстання залишається предметом дискусій, останні втручання Росії у суспільну структуру Великої Британії висвітлюють нагальну потребу у розробці ефективних засобів протидії дезінформації та захисту демократичних процесів від зовнішнього втручання.
Доведений вплив Росії на суспільні заворушення у Великій Британії становить явну та реальну небезпеку, яку не можна далі ігнорувати. Велика Британія має бути пильною у захисті своїх суспільних інституцій як від внутрішнього екстремізму, так і від зовнішнього втручання й бути впевненою у тому, що вона добре оснащена для протидії викликам цифрової ери.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
