Російське вторгнення, здається, зупинилося.
ЗСУ вдалося зупинити просування путінський військ на Харківщині. Загрузли росіяни й на Донеччині. Просування якщо і є, то незначні.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Можливо, задумка Кремля полягає не у захопленні території, а в чомусь іншому. У будь-якому разі втрати Росії у техніці та живій силі колосальні – російське командування історично звикло не шкодувати ні людей, ні техніки. Але виявилося, що російські жінки майже припинили народжувати нових солдатів, а заводи не справляються із виробництвом та ремонтом потрібної фронту кількості танків і бронетранспортерів (докладніше про це писав the Economist).
Тим часом новий посол України у Великій Британії Валерій Залужний впевнений, що в осяжному майбутньому ні Україна, ні Росія не здатні розробити (чи отримати від союзників) технології, здатні переломити хід війни. «Це означає, що єдиним рішенням може бути збільшення чисельності військ», – вважає Залужний.
Дилема Путіна: чому для миру в Україні потрібна поразка Росії
Через два роки після початку повномасштабного вторгнення в Україну в РФ залишилося дуже мало людей, готових померти в Україні навіть за великі гроші. В одному з російських регіонів – у Татарстані – влада пропонує 100 тисяч рублів кожному, хто переконає свого знайомого підписати контракт із Міноборони РФ. У Ярославській області вирішили робити те саме. Регіони РФ усілякими хитрощами заманюють чоловіків йти на війну, обіцяючи значні виплати тим, хто підпише контракт на службу у війську. Тим не менш, охочих воювати катастрофічно не вистачає, тому поранених бійців, які ще не повністю одужали, швидко повертають на фронт.
Нових контрактників навряд чи буде достатньо для компенсації величезних втрат. Усе вказує на те, що якщо Путін планує продовжувати свою війну й вести масштабний наступ, вже на початку осені він буде змушений провести нову хвилю масової мобілізації. Жодних політичних перешкод для цього немає – він може посилатися на свій указ, виданий у вересні 2022 року. Якщо цього буде недостатньо, повністю підвладна Путіну Дума і Рада Федерації ухвалять будь-який новий закон. Що це призведе до суспільних протестів – дуже малоймовірно: опоненти Путіна або залякані, або виїхали за кордон. Лише одиниці наважуються публічно критикувати політику президента.
Але чи зможе Путін дозволити собі мобілізацію з економічної точки зору? Справа не в грошах – їх у нього ще достатньо – і якщо почне не вистачати, він скоротить витрати на медицину чи освіту. Тим не менш, економіка є найбільш вразливим місцем Російської Федерації. Нова хвиля мобілізації може ще більш її підірвати, оскільки дефіцит робочої сили вже зараз викликає занепокоєння серед путінських економістів. За даними Центробанку Росії, із проблемою нестачі кадрів стикаються три чверті російських підприємств.
Відправка новобранців на фронт, виїзд із країни росіян, які виступають проти мобілізації, не бажаючи вмирати за Путіна (за підрахунками The Bell, після лютого 2022 року з РФ виїхало й не повернулося щонайменше 660 тис. осіб), а також погіршення ставлення до мігрантів свідчать про те, що дефіцит робочої сили в РФ досяг критичного рівня. Теоретично це можна було б компенсувати підвищенням продуктивності праці, але цьому заважає технологічне відставання Росії. Через санкції позбавлена доступу до новітніх технологій, економіка Росія дедалі все більше занепадає.
У цих умовах путінський режим йде найпростішим шляхом – примушує наявних працівників до наднормової роботи. Це очевидно загрожує безпеці виробничих процесів. А потім влада розповідає населенню про диверсії на виробництві. Наприклад, наприкінці червня «Аерофлот» змушений був скасувати понад 300 рейсів через неявку на роботу бортпровідників, які працюють «на межі своїх можливостей», повідомляв канал «Авиаторщина». Інший можливий варіант вирішення кадрової проблеми – залучення нових робітників з країн Африки. Згідно зі статистикою консалтингового агентства РБК, ці нові працівники переважно є вихідцями з Кенії, Зімбабве, Камеруну та Замбії.
Нестача робочої сили призвела до різкого підвищення зарплат в РФ. Це, своєю чергою, призвело до зростання споживчого попиту та стрімкого зростання цін через неможливість його задоволення. Через західні санкції росіяни не можуть компенсувати дефіцит споживчої продукції збільшенням імпорту. Або ж імпортовані товари є дуже дорогими. Поступове припинення імпорту також не є виходом із ситуації. Це й так вже призвело до зростання інфляції, з якою путінські економісти та фінансисти ледь здатні впоратись.
Посилення грошово-кредитної політики, зокрема підвищення облікової ставки, є основним інструментом боротьби з інфляцією. Але в Росії це вже не працює. У 2023-2024 роках Центробанк Росії шість разів підвищував облікову ставку, вона вже зросла з 7,5% до 18%. Але інфляція не вщухає. Крім того, останнім часом прискорилося здорожчання бензину, що може призвести до здорожчання більшості інших товарів. Це свідчить про те, що удари українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах є дуже ефективними й мають значний вплив на економіку РФ.
Хоча економіка РФ все ще демонструє тенденцію до зростання, це відбувається за рахунок збільшення бюджетних витрат і величезних держзамовлень, тобто обслуговування путінської війни. Тому необхідні нові санкції, щоби припинити діяльність тіньового флоту, яка дозволяє РФ і далі заробляти на експорті нафти.
У будь-якому випадку, практично всі можливості для зростання російської економіки вичерпані. Як визнав один із фінансових експертів Путіна Герман Греф, рівень завантаження виробничих потужностей в РФ досяг 84 %, що є історичним рекордом. Це означає, що в Росії фактично не залишилося ні вільних виробничих площ, ні обладнання, ні робочої сили.
Таким чином, із наближенням осені Путіну доведеться вибирати між економікою, з одного боку, та війною й мобілізацією з іншого. У нормальній державі рішення було б очевидним. Однак у випадку з Росією та Путіним про якийсь здоровий глузд взагалі не йдеться. Вони здатні знищили все заради можливості й далі вбивати українців. Але Кремль повинен нарешті зрозуміти, що наслідки такої політики будуть катастрофічними для всіх. Головним інструментом для нас має бути посилення санкцій проти країни-агресорки. Що б там не говорили речники Кремля, санкції працюють, і це відчувається в Росії з кожним днем все гостріше. Однак навіть найсуворіших санкцій може бути недостатньо. Необхідно негайно вжити заходів, які ускладнять для Путіна як проведення мобілізації, так і поповнення збіднілих останнім часом арсеналів зброї.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
