ПОГЛЯД: У адміністрації Байдена комплекс "Котлети по-київськи”

Для тих, хто не пам'ятає: Котлета по-київськи в контексті геополітики відсилає до промови 1 серпня 1991 року тодішнього президента США Джорджа Буша-старшого в столиці тодішньої Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Берлінська стіна впала близько двох років до того; а з моменту возз'єднання Східної і Західної Німеччини минуло лише вісім місяців. У Радянському Союзі, особливо в країнах Балтії та Україні, розгорталися рухи за незалежність.

Президент Буш приїхав до СРСР, насамперед, для підтримки програм гласності та перебудови Михайла Горбачова. Тому він заїхав до Києва, щоб застерегти українців від "суїцидального націоналізму", припускаючи, що найкращим, найпрагматичнішим курсом для українців було б триматися горбачовського центру і бути обережними у своїх прагненнях до свободи.

Більше по темі

Україна отримала перший із запланованих $20 млрд від США

Кошти передали до фонду Світового банку, через який вони стали доступні для України.

Коротше кажучи, Буш був стурбований тим, що Радянський Союз розпадеться і не хотів втягуватися в хаотичний конфлікт. Тому він підтримав горбачовську "політику гласності, перебудови і демократизації", які мали на меті прийти до "досягнення цілей свободи, демократії та економічної незалежності".

Через сімнадцять днів після промови Буша жорстко налаштовані комуністи здійснили державний переворот і заарештували Горбачова, який тоді відпочивав на своїй дачі в Криму.

Переворот провалився майже одразу. Горбачова зганьбили. Борис Єльцин перебрав кермо влади. Рівно через 23 дні після промови, яку потім назвали "Котлетою по-київськи", Україна оголосила про свою незалежність. До Нового 1992 року СРСР офіційно припинив своє існування.

Візит Блінкена - "Rockin’ in the Free World"

Понад 32 років потому Україна стала свідком яскравого повторення того самого епізоду з "Котлетою по-київськи".

На тлі екзистенційної загрози з боку реваншистської Москви, яка вже давно довела, що хоче знищити будь-яку подобу вільної і суверенної України, Америка знову не бажає допомагати Києву, бо боїться, що Росія зануриться в хаос.

Державний секретар США Ентоні Блінкен відвідав Київ з коротким візитом минулого тижня. Він виступив з промовою, в якій вихваляв українську мужність і стійкість. Він повторив риторику президента Джо Байдена, який побажав Україні "перемоги" (звісно, не визначивши, що може означати "перемога"; а оскільки Байден та його прибічники встигли заявити, що Україна "вже перемогла", ми, сторожові пси семантики, залишаємося незадоволеними). Але в тій же промові, після безлічі компліментів, Блінкен по суті звинуватив Україну в ендемічній корупції. (У Києві кажуть, що він розкритикував Зеленського в приватній розмові і сказав йому, що Білий дім хоче, щоб ця війна закінчилася до виборів у листопаді - але, знову ж таки, в Києві зараз багато що кажуть).

Пізніше ввечері Блінкен - найзатятіший прихильник України серед оточення Байдена, яке неоднозначно ставиться до Києва, - грав на гітарі в нічному клубі і джемив з місцевим гуртом. Він співав пісню "Rockin' in the Free World" великого канадського співака і автора-виконавця Ніла Янга: "Наша рука добріше, м'якше тримає кулемет…"

Потім була вкрай неприємна прес-конференція 15 травня, на якій Блінкен кривився і робив нотатки, аби уникнути неприємних висловлювань. Його двічі запитали чому Вашингтон наполягає на тому, щоб Україна не використовувала зброю, надану США, для нанесення ударів по російській території. Трохи передісторії: Нинішній наступ Росії на Харків можна було б суттєво пригальмувати, якби Україна змогла застосувати ATACMS американського виробництва з касетними боєприпасами по скупченнях російських військ безпосередньо біля кордону.

На жаль, зловмисна обмовка Блінкена засвідчила, що адміністрація Байдена має власний комплекс "Котлети по-київськи".

По-перше, Блінкен повторив, що Америка "прагне допомогти Україні перемогти у цій війні" - що нічого не означає, оскільки адміністрація Байдена вже визначила поточну ситуацію як перемогу. Коли президент України Володимир Зеленський востаннє відвідував Вашингтон, Байден стояв поруч з ним і сказав: "Те, що ви знову тут сьогодні, майже через два роки [після 24 лютого 2022 року], і те, що Україна залишається сильною і вільною, - це вже величезна перемога".

Потім Блінкен виголосив формулу: "Ми не заохочували і не дозволяли наносити удари за межами України, але врешті-решт Україна повинна сама приймати рішення".

Коли його знову запитали про можливість дозволити українцям обстрілювати російську територію зброєю американського виробництва, що відповідає політиці Великої Британії, Блінкен ухилився від відповіді на це питання: "Знову ж таки, ми рішуче налаштовані на те, щоб Україна виграла цю війну і досягла успіху заради свого народу і свого майбутнього. Ми чітко заявили про нашу власну політику, але знову ж таки, це рішення, які Україна повинна прийняти, і Україна прийме їх для себе. І ми зобов'язуємося забезпечити Україну обладнанням, необхідним для досягнення успіху на полі бою".

У перекладі з дипломатичної мови "перемогти" і "досягти успіху" означають ситуацію, що склалася на місцях сьогодні, коли Україна де-факто відмовляється від своїх втрачених територій. А "поле бою" - ключове словосполучення в цьому контексті - означає не власне Росію. Іншими словами, руки Києва все ще зв'язані.

Якщо були якісь сумніви щодо того, що мав на увазі Блінкен - оскільки багато ЗМІ випередили події і інтерпретували коментарі Блінкена як зелене світло - то наступного дня в Пентагоні все роз'яснили.

Дослівно запитання до заступника прес-секретаря Пентагону Сабріни Сінгх: "Отже, ми неодноразово чули від американських офіційних осіб, що США не хочуть, щоб Україна завдавала ударів по цілях на території Росії американською зброєю. Після російського наступу та атак на Харків, чи розглядають США можливість зміни цього підходу? Тому що це те, про що просять українці. Їм дуже важко реагувати на ці удари, які  наносяться буквально з-за кордону, тоді як росіяни знають, що можуть бути в безпеці на своїй території".

Відповідь пролунала як оксюморон: "Так, ми не змінили своєї позиції. Ми вважаємо, що обладнання та ті можливості, які ми разом із іншими країнами надаємо Україні, мають бути використані для повернення української суверенної території".

На уточнююче запитання, чи є це обов'язковою вимогою, чи Київ може вважати роз'яснення Пентагону проханням, прес-секретар Пентагону відповіла: "Знову ж таки, я хочу повторити, що в кожній окремій контактній групі з питань оборони України, яку скликає міністр [оборони США], зброя, яка надається, знову ж таки, призначена для використання на полі бою. І міністр у своїх розмовах з міністром [оборони України] Умеровим обговорює, як найкраще можна використати ці можливості. І ми вважаємо, що це потрібно робити у межах української території".

Переклад: Не бийте по російській території американською зброєю. "Поле бою" тут означає "українську суверенну територію".

Такий підхід до обмеження здатності України завдавати шкоди армії, яка намагається її знищити, повністю відповідає тому, що лобіюють "експерти з Росії" в адміністрації Байдена: укласти угоду з Москвою; утримати Росію від розпаду; тиснути на Київ, щоб він скоротив свої втрати.

Цей підхід також повністю відповідає промові Буша-старшого - "Котлеті по-київськи".

Американські ідеалісти-прагматики

Віддаючи належне Джорджу Бушу-старшому, якщо повністю прочитати промову "Котлета по-київськи", слід визнати, що це чудовий витвір риторики, який звеличує прагматичну американську традицію сприяння процвітанню ліберально-демократичних ідеалів.

Як приклад наведу текст майстерної цитати про "суїцидальний націоналізм": "Американці не підтримуватимуть тих, хто прагне незалежності, щоб замінити віддалену тиранію місцевим деспотизмом. Вони не допомагатимуть тим, хто пропагує самогубний націоналізм, заснований на етнічній ненависті".

Але який ліберальний демократ в здоровому глузді підтримає будь-який націоналізм, "заснований на етнічній ненависті"?

Решта промови є красномовним свідченням того тверезого, раціонального підходу до геополітики, який був притаманний Бушу-старшому і багатьом американським політичним діячам від Джорджа Вашингтона, Рузвельта і до Байдена. А Байден оточив себе надзвичайно компетентними професійними дипломатами і політтехнологами, такими як директор ЦРУ Вільям Бернс і радник з національної безпеки Джейк Салліван, які або добре знають Росію, або покладаються на ідеї фахівців з Росії, на кшталт Семюела Чарапа та інших, що сидять у баштах "мозкових центрів" зі слонової кістки.

Але Буш-старший настільки помилився у своїй оцінці, що аж смішно. У своїй промові він сказав: "Ми будемо визначати нашу підтримку [стабільного радянського центру на противагу безрозсудним незалежним республікам] не на підставі особистостей, а на підставі принципів". Особистість Бориса Єльцина лише за 17 днів поставила хрест на принциповому ліберально-демократичному пабулумі Буша.

І тепер нинішня адміністрація Байдена до смішного помиляється у своєму майже не прихованому прагненні стримати Владіміра Путіна, і не дати Росії розвалитися.

У геополітиці є один жорсткий закон: Всі імперії занепадають.

Розпад СРСР став передсмертним дзвоном для Російської імперії. США вважали, що вони остаточно виграли Холодну війну, що "кінець історії" настав, або, принаймні, був близький. Тоді як Путін думав інакше; він побачив у цьому "катастрофу", яка вимагала тактичного відступу. Зараз він знову в наступі. І США повинні мужньо зустріти невблаганну реальність передсмертної агонії Російської імперії, не вдаючись до боязкого окозамилювання, яке притаманне риториці "Котлети по-київськи".

Переговори з Путіним на умовах Путіна, тобто "що моє - моє, а що ваше - предмет обговорення", можуть здатися прагматичними. Але це так само прагматично, як намагатися заспокоїти розлюченого бійцівського пітбуля собачим печивом.

А тим, хто вважає, що Дональд Трамп може якось укласти кращу угоду, ніж адміністрація Байдена, що його особистість переважатиме над принципами, яких він позбавлений, варто пам'ятати, що Трамп - найпринциповіша з людей, і його найвищий принцип - це він сам. Він миттєво пожертвує Україною та Америкою, якщо це слугуватиме його більшій славі.

Як і Радянський Союз, Російська імперія розпадеться, і Сполученим Штатам потрібно буде повністю дотримуватися своєї риторики, а не перестраховуватися, прикриваючись красивими промовами якогось спічрайтера чи бридкими висловами якогось представника.

Альтернатива - це не що інше, як кінець ліберально-демократичного порядку.