На думку Кремля, контроль над українським Кримським півостровом як потенційним майданчиком для розміщення ядерної зброї є критично важливим компонентом російської стратегії національної безпеки, яка передбачає застосування загрози взаємного гарантованого знищення для збереження миру із Заходом шляхом розміщення оснащених ядерною зброєю бомбардувальників та підводних човнів на східному кордоні НАТО.
Але тепер українські війська, озброєні високоточними ракетами, можуть нанести удари по російських стратегічних авіабазах, підводних човнах і сховищах ядерної зброї на цьому чорноморському півострові, ставлячи російського президента Володимира Путіна перед малоприємним вибором або вдатися до ядерної ескалації у протистоянні з НАТО, або відмовитись від Криму, заявили українські посадовці та аналітики з питань безпеки.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Речник Головного управління розвідки Збройних сил України Андрій Черняк у коментарі Укрінформу 3 січня заявив, що російські «наземні, повітряні та морські носії ядерних боєприпасів на даний момент дислокуються в тимчасово окупованому Криму».
Українській військовій розвідці, крім того, стало відомо про «певні роботи», які проводяться на надсекретному сховищі ядерної зброї «Феодосія-13» – мережі залізобетонних бункерів радянських часів, викопаних у схилі вкритої соснами гори з видом на Чорне море неподалік курортних міст Коктебель і Судак, сказав Черняк.
2001 року Україна завершила передачу Росії всіх ядерних боєголовок, які зберігалися у «Феодосії-13» та інших місцях в Україні, а також передачу або знищення всіх своїх систем несення ядерної зброї.
В обмін Україна отримала гарантії Кремля поважати українські кордони та не загрожувати українському національному суверенітетові. Активні інженерні роботи на «Феодосії-13» свідчать про те, що Росія має намір і, можливо, вже почала повернення ядерної зброї до Криму з ризиком розв’язування Третьої світової війни, сказав Черняк.
«Вони (Росія) здатні на все», – зазначив він. «Ми сподіваємося, що міжнародне співтовариство зможе вплинути на керівництво країни-окупанта (Росії), щоб у світі не сталась ядерна катастрофа».
Владислав Селезньов, уродженець Криму та український військовий аналітик, сказав Kyiv Post, що Російська Федерація хоче зберегти системи доставки ядерної зброї в Криму, доки це можливо, але просування українських військ, оснащених далекобійною зброєю, вже змусило Кремль вивести з півострова деякі мобільні системи доставки ядерної зброї – зокрема ракетоносні підводні човни та важкі бомбардувальники – назад до Росії.
З північного узбережжя Чорного моря інші елементи ядерного стримування Росії, зокрема бункери «Феодосії-13» і російські військові кораблі, оснащені ракетами, які стоять в Севастопольській гавані, штаб-квартирі Чорноморського флоту Росії, за словами Селезньова, стають потенційною мішенню для українських високоточних ракет дальнього радіусу дії, протикорабельних ракет і безпілотників-камікадзе.
«Українці вже мають чималий перелік вдалих спроб досягти будь-яку (російську ціль) в радіусі досяжності так швидко, як це можливо», – сказав Селезньов. «Головне питання для них (українських військових, які приймають рішення) полягає в тому, як цей удар може сприяти їхній стратегії змусити Росію покинути Україну».
Олексій Їжак з Національного інституту стратегічних досліджень у коментарі Радіо НВ 4 січня сказав, що відповідь на це питання ускладнюється тим, що більшість російської зброї далекого радіусу дії в Криму – включаючи крилаті ракети, ударні реактивні літаки та важку артилерію – призначені для носіння як ядерних, так і звичайних боєголовок.
За його словами, майже будь-яку атаку України на будь-яку свою велику систему озброєння в Криму Кремль може витлумачити як пряму загрозу стратегічним ядерним силам Росії та її національній безпеці.
«Всі носії, які розміщені в Криму, є носіями подвійного призначення», – додав Їжак. «Вони використовуються у звичайних війнах. А все, що використовує Росія у звичайних війнах, є законною ціллю для нападу».
Президент Росії Володимир Путін заявив 21 вересня (згідно з повідомленнями ЗМІ), що він не блефував, коли сказав, що готовий застосувати ядерну зброю для захисту Росії.
Маттіас Екен, аналітик Дослідницької групи з питань оборони та безпеки при RAND Europe, сказав, що Кремль, швидше за все, не захоче ризикувати системами доставки ядерної зброї в Криму, і що коли йдеться про ядерне стримування, для Москви півострів є хоча й важливою, але не незамінною частиною російської ядерної тріади.
«Росія не захоче ризикувати втратою тих передових платформ, які у неї залишилися. Тому я думаю, що вона діятиме дещо обережніше в Криму, принаймні, що стосується розгортання передових платформ зброї», – сказав Екен. «Росія володіє достатньою кількістю літаків, атомних підводних човнів і міжконтинентальних балістичних ракет, розташованих в інших місцях, щоб її ядерній тріаді не загрожували українські удари».
Інженерні роботи на «Феодосії-13» тривають, але неясно, чи пов’язані вони з ядерною зброєю та її зберіганням, і «чи були будь-які достовірні повідомлення про вилучення нестратегічних ядерних боєголовок з центральної сховищ і розміщення їх в Криму чи в іншому місці, оскільки про це, скоріш за все, було б вже повідомлено українською та американською розвідками», – сказав Екен.
«Якщо українські атаки на Крим посиляться або якщо Росія ризикуватиме втратити контроль над півостровом, це може призвести до збільшення ризику того, що Росія вдасться до загроз ядерною ескалацією. Фактичне ж застосування ядерної зброї, навіть у тактичному та обмеженому масштабі, залишається малоймовірним, оскільки це призведе до величезних ризиків для самої Росії», – наголосив Екен.
Селезньов також вважає малоймовірним, що Крим стане приводом для просування Росії по сходах ядерної ескалації, і що попередження США і НАТО про катастрофічні наслідки у разі, якщо Кремль справді підірве ядерний пристрій в Україні, вірогідно, утримає Кремль від реалізації своїх ядерних погрози щодо Криму.
«Але насправді неможливо сказати, що міг би зробити Путін, якщо Україна атакувала б ці об’єкти», – додав Селезньов. «Те саме стосується і Заходу. Вони хочуть допомогти Україні, але не мають стратегії».
