Різдво 7 січня: як українці любили святкувати

7 січня українці вдруге святкують Різдво. Хоча у більшості світ відзначає Різдво 25 грудня, в Україні залишаються прихильники обох дат. За даними соціологічної групи «Рейтинг», яка провела опитування 20-21 листопада 2022 року в умовах війни, було досліджено ставлення українців до ідеї перенесення дати святкування Різдва. 

Виявилося, що за останній рік дещо зросла кількість тих, хто святкує Різдво лише 25 грудня (з 4% до 11%), та тих, хто відзначає його в обидві дати (з 18% до 25%). Більша частина (55%) будуть святкувати Різдво 7 січня (у 2021 – 71%). 8% взагалі не святкують Різдво (найбільше таких серед молоді, мешканців півдня та столиці). Частіше про подвійне святкування Різдва, або ж святкування лише 25 грудня говорили мешканці заходу, Києва, молодші опитані та греко-католики. 

Попри це в українській культурі Різдвяні свята є особливими. Століттями формувались традиції, які популярні і в наші дні.

Вечір напередодні Різдва має назву Святвечір. Готуватися починали ще вдосвіта із розпалення вогню з 12 полін, припасених протягом 12 днів. Всяка інша робота, крім готування страв, в цей день була неприпустима. Вся родина збиралась в повному складі вдома. На столі мав стояти обов’язковий символ Різдва – Дідух, який виготовляють з обжинкового снопа і який символізує культ роду предків. Біля нього ставили сокиру чи інші залізні речі, які за повір’ями захищатимуть дім від злої сили.

Стіл застеляли скатертиною, під яку по всім кутам клали по голівці часнику, теж для захисту. Далі викладали спечений хліб та калачі. Щойно на небі з’являлась перша зірка, вся родина сідала за стіл, на якому має бути 12 різноманітних пісних страв - борщ, вареники, гриби, риба, узвар. Обов’язкова страва Різдва – кутя. Це обрядова їжа з пшеничних чи ячмінних зерен з додаванням меду, горіхів, родзинок і маку.

Перш ніж приступити до трапези, голова сімейства пропонує пом’янути всіх предків і помолитися. Після чого господар запалює свічку, вклоняється чотирьом кутам і пропонує кожному за столом з’їсти по три ложки куті, тільки потім можна переходити до інших страв.

Далі господар сам (чи з родиною) має обійти своє господарство з хлібом, медом, маком і водою, обкурюючи все ладаном, для захисту обійстя. Оскільки вважається, що у Святий вечір кожна тварина може розмовляти з Богом, господарі повинні обійти все своє господарство (собак, котів, коней, корів, свиней тощо). Необхідно подякувати кожній тварині та пригостити чимось смачним, щоб при розмові з Богом тварина відповіла, що їй добре живеться у цього господаря.

Після цього, погрожуючи батогом чи сокирою, господар обертається проти сонця та іде до хати не оглядаючись, щільно зачинивши за собою двері. І до ранку двері бажано не відчиняти, щоб не впустити в дім зло. Їжу зі столу на ніч зазвичай не прибирають, навпаки, залишали нові ложки та келихи, вважаючи, що вночі прийдуть предки скуштувати святкові страви. 

Зранку діти несли обрядову їжу хрещеним батькам, дідусям і бабусям, які в свою чергу обдаровували дітей горіхами, цукерками, яблуками чи грішми. Починають дійство обходом навколо церкви.  Ходять зазвичай невеличкими компаніями, де в кожного є своя роль. Водить їх «береза», «скарбник», він збирає подарунки, «міхоноша» їх носить, і обов’язково є «звіздар» – хлопець з восьмикутною зіркою, яка символізує радість, свічкою і дзвіночками.

За віруваннями наших предків у ніч на Різдво активувалися сили хаосу та усіляка нечисть, яка може перешкодити визріванню світлої сили. Тому за звичаєм на наступний день молодь перевдягалася, обов’язково вдягала маски або вимазувала лиця сажею, щоб злі сили їх не розпізнали, та ходила від оселі до оселі, співаючи колядки та відганяючи нечисть, щедро прославляючи господаря. Колядники уособлюють предків роду, віщунів просвітлення. Обряди колядування мають багато варіантів, але їхній зміст однаковий – вітання господарів, обдаровування колядників та вшанування пращурів. Давнім та унікальним різдвяним звичаєм є ходіння з вертепом – пересувним театром, самодіяльні актори якого зазвичай представляють глядачам релігійні сюжети.

Також давньою традицією святкування Різдва в Україні є ворожіння. Вважалося, що в цей день ворожіння виходить найправдивіше, оскільки межі між світами живих і мертвих стають найбільш тонкими, і потойбічні сили проникають у людський світ, відкриваючи таємниці майбутнього. Зазвичай ворожили на добрий врожай, погоду, багатство, дівчата - на судженого та заміжжя. Крім того, українці дотримуються давньої традиції миритися в цей день, пробачати один одному образи.