Він впав у кому ще в 2021 році, а помер 10 травня 2022 року, на третій місяць кривавої російської аґресії проти України. Перед тим він встиг заявити: «Україна повинна бути в НАТО. Іншого варіанту в України немає, оскільки вона сьогодні захищає свою землю від російського аґресора».
Це слова 1-го Президента України Леоніда Кравчука. Народився він у 1934-му, а президентом був у 1991-94 роках.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Він зʼявився на світ в селі Великий Житин Рівненської області. Після школи закінчив кооперативний технікум, а в 1958-му – економічний факультет Київського університету. Тоді ж вступив до партії і почав робити партійну кар’єру: працював у Чернівецькому обласному комітеті партії, потім в апараті ЦК Компартії України.
У 1970 році Кравчук закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС, захистив кандидатську дисертацію. І продовжив кар’єру апаратника. Дослужився у 1980 році до посади завідувача відділом пропаґанди і аґітації ЦК Компартії України. Всі, хто з ним працював тоді, згадують, що служакою він був зразковим, спілкувався винятково російською мовою.
В ролі головного пропаґандиста Кравчук, крім іншого, організовував контракції проти української діаспори та дисидентів, які відзначали 50-ті роковини Голодомору. Отже, наступні заяви Кравчука про те, що він нічого не знав про голод, допоки не прочитав збірник документів про це наприкінці 1980-х років, є неправдою. Втім, вимагати правди від політиків такого рівня – справа безнадійна.
У жовтні 1988 року ми бачимо Леоніда Кравчука на посаді завідувача ідеологічним відділом ЦК Компартії України, потім секретарем ЦК КПУ з ідеології, кандидатом у члени Політбюро ЦК Компартії України. У 1989 році він вимагав заборони Народного Руху України, але партійне керівництво на цей крок не наважилось. У червні-вересні 1990-го він був 2-м секретарем ЦК Компартії України. У липні 1990-го Кравчука обирають Головою Верховної Ради УРСР.
І тут прийшов його зоряний час. Він вже перед тим іронізував над спробами Михайла Горбачова зберегти Радянський Союз під виглядом його “оновлення”. І ось Крачуку доводиться остаточно визначитись: у серпні 1991 року почався путч, спрямований на збереження Радянського Союзу в його традиційній моделі, на усунення Горбачова від влади.
І Леонід Кравчук визначився. Він вийшов з КПРС, відмовився виконувати вимоги путчистів і взяв курс на проголошення незалежності України. Він повівся направду мужньо і був ефективним у своїх зусиллях. У грудні 1991 року його обирають Президентом України. Так підтвердилась теза відомого історика Івана Лисяка-Рудницького про те, що незалежну Україну будуватимуть вчорашні апаратники, колишня номенклатура, оскільки нові керівники з Місяця не прилетять.
7-8 грудня 1991 року Леонід Кравчук взяв участь у зустрічі у Біловезькій Пущі з Президентом Росії Борисом Єльциним та Головою Верховної Ради Білорусі Станіславом Шушкевичем. Саме тоді було ухвалено рішення про ліквідацію СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав. Як глава України, Кравчук поставив підпис під документом про смерть Радянського Союзу.
Цього йому не вибачили. У липні 1994 року Кравчук програв президентські вибори Леоніду Кучмі, якого висунули на противагу нібито “націоналістичному” Кравчуку. Леонід Макарович поводився гідно і цивілізовано, мирно передав владу наступнику, заклавши дуже добру традицію. Ось тоді для мене особисто Леонід Кравчук і закінчився. Він пішов в історію, як і належить Президенту.
Це було моє відчуття. Кравчук вчинив по-іншому. У 1994 році він став депутатом Верховної Ради, в січні 1998-го став членом Соціал-демократичної партії України (Обʼєднаної) і навіть членом її політбюро. Він виступав проти Віктора Ющенка, закликаючи його піти у відставку, засуджував “помаранчеву революцію” 2004 року. За це Кравчука у листопаді 2004 року позбавили звання почесного доктора Києво-Могилянської академії.
3-й Президент України Віктор Янукович відвів Кравчукові роль Голови Конституційної Асамблеї. Кравчук знов ніби повернувся в минуле, знов став виконавцем чергової “ґенеральної лінії”. За президенства Петра Порошенка Кравчук займав критичну позицію, вважаючи, що для 5-го Президента України (тобто Порошенка) його особистий бізнес важливіший за державу. Влітку 2020 року Президент Володимир Зеленський призначив Кравчука главою української делегації у Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі.
Як досвідчений політик, Леонід Кравчук розумів, що з Росією не домовитись: “Вони діють на світовій арені, як слон у посудній лавці… З такими керівниками більше ніхто не захоче підписувати міжнародні угоди. І я б рекомендував всім іншим державам не укладати з такою Росією ніяких міжнародних документів. Ця держава непередбачувана!”.
Що ж, цей діагноз Кравчука – неспростовний. Як неспростовно і те, що автор наведених слів попри всі меандри своєї політичної долі був і буде символом незалежної України.
