Часто дитяча безпосередність найпроникливіше передає тонкої, але глибокої істини.
Наприклад: “Мамо, а якщо всі українці сховаються? Вони” [росіяни – ред.] підуть нас шукати, і буде війна в усьому світі?”.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
14 грудня в Українському інституті Америки в Нью-Йорку відбулася презентація двомовної ілюстрованої книги “Очима дітей: Цитати з дитинства, перерваного війною в Україні”, в якій зібрано понад 100 влучних фраз і спостережень маленьких українців про війну.
Книга “Очима дітей: Цитати з дитинства, перерваного війною в Україні”
Книгу випустило видавництво HarperOne, що входить до складу Harper Collins, на підтримку благодійного фонду «Голоси дітей». Виручені кошти підуть на різноманітні зусилля під керівництвом першої леді України Олени Зеленської, спрямовані на підтримку психологічного та психосоціального здоров’я по всій охопленій війною країні.
Під час нападу на різдвяний ярмарок у Магдебурзі постраждала українка
Постійний представник України в ООН Сергій Кислиця презентував книгу в елегантному особняку Українського інституту на П’ятій авеню на «Музейній милі» в Нью-Йорку.
Він наголосив, що «жодна дитина не повинна пережити» жахіття війни, «проте 473 мільйони дітей – кожна п’ята дитина у світі – живуть у зонах конфліктів».
Він підкреслив важливість своєї роботи з Оленою Зеленською на Генеральній Асамблеї ООН задля того, щоб діти були головним пріоритетом.
На презентації, серед інших, також виступила президент і видавець HarperOne Group Джудіт Керр, яка розповіла про генезу книги та пояснила, чому було вирішено подати кожну цитату не лише українською та англійською мовами, а й з фонетичним написанням українською. За її словами, ідея полягала в тому, щоб неукраїнці могли вивчати мову, а діти, які були вимушені покинути свою країну, могли вимовляти слова українською. «Вивчення мов заохочує до емпатії», – сказала Керр.
Презентацію завершив показ відео «Що ми втратили», знятого українськими підлітками, які постраждали від війни, після чого відбулася дискусія.
Одним із її учасників був Ґері Вассерсон, член правління неприбуткової організації «Українські діти», яка підтримує біженців у Польщі, надаючи їм гуманітарну допомогу та психологічну підтримку і організовуючи літні табори. Він поділився своїми спостереженнями після трьох років взаємодії з українськими біженцями і підкреслив, що люди на Заході, які вважають, що у них стресовий спосіб життя, «не мають жодного уявлення, що таке справжній стрес».
Вассерсон говорив про сім’ї, вирвані з корінням зі своєї землі, зруйновані домівки, постійну тривогу за долю близьких, які воюють на фронті.
Він нагадав присутнім у залі неукраїнцям: «Ніколи не можна недооцінювати жорстокість росіян».
Ще один учасник дискусії, Азад Сафаров – український журналіст, режисер, співзасновник благодійного фонду “Голоси дітей” – відповів на запитання з аудиторії: “Чого найбільше потребують українські діти?”
“Зброї, щоб захистити дітей”, – такою була його однозначна відповідь.
Він наголосив: “Зараз нам потрібно стабілізувати дітей. ПТСР прийде пізніше. Зараз у нас немає часу на ПТСР”.
Під час підготовки книги до друку було вирішено помістити на обкладинці фото хлопчика, який висолопив язика.
“Спочатку мене засмутило це зображення”, – сказав Кислиця. Він вважав, що слід було обрати щось менш нешанобливе. Однак досить швидко він зрозумів, що це була єдино правильна реакція: “Діти завжди залишаються дітьми”.
Зрештою, ця книга – про надію. Діти – це майбутнє. І, як зазначив Сафаров, “ми будемо сподіватися доти, доки світ не зрозуміє, що кожна дитина – це дитина всіх нас”.
