Як лідер країни, яка вже майже три роки веде інтенсивну війну з Росією і понад десять років бореться зі збройною агресією свого хижого сусіда, президент Володимир Зеленський продемонстрував неабияку винахідливість і мужність у вельми складній ситуації.
Мало того, що ситуація на лінії фронту на сході країни викликає дедалі більше занепокоєння, а удари російських ракет і безпілотників по українських містах і життєво важливих об'єктах інфраструктури стають дедалі частішими, так ще й важко передбачити обсяг і постійність підтримки з боку західних союзників України.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Обрання Дональда Трампа новим президентом США, внутрішньополітичні кризи в Німеччині та Франції, що вплинули на їхніх лідерів, підйом ультраправих у Європі та нестабільна ситуація на Близькому Сході – все це впливає на становище та перспективи України.
США нададуть Україні фінальний пакет військової допомоги
Страхи і невизначеність, викликані в Україні перемогою республіканських сил, які об'єдналися навколо Трампа, досягли своєї кульмінації з його обранням минулого місяця. Зневажливі висловлювання Трампа щодо наполегливих прохань Зеленського про суттєву підтримку та його заяви про те, що, будучи другом Владіміра Путіна, він зможе покласти край російсько-українській війні ще до вступу на посаду, породили побоювання, що він має намір здати Україну.
Український президент вчинив мудро – переступив через свою гордість і не став публічно ображатися – не те, щоб у нього за цих обставин був великий вибір.
Зеленський вирішив не відштовхувати Трампа, а підіграти новообраному президенту, аплодуючи його «рішучим» зусиллям знайти мирне вирішення війни Росії проти України. Більше того, він зробив жести, щоб допомогти Трампу зажити собі слави миротворця.
По-перше, Зеленський продемонстрував готовність до мирних переговори в пошуках тимчасового компромісного рішення, не поступаючись при цьому принциповими позиціями України.
Він визнав, що Україна не може повернути окуповані Росією території на полі бою, а може досягти цього лише дипломатичним шляхом, і розкрив масштаби втрат України.
Таким чином, Зеленський допоміг Трампу, давши зрозуміти, що він досить поступливий – на противагу негнучкій позиції Росії. А це вже само по собі відвернуло тиск на Москву, яка оговтується від принизливої поразки в Сирії.
Було очевидно, що Трамп був задоволений своєю зустріччю із Зеленським у Парижі за посередництва президента Франції Еманюеля Макрона.
«Він хоче припинення вогню, – сказав Трамп в інтерв'ю New York Post. – Він хоче укласти мир. Ми не говорили про деталі. Він думає, що настав час, і Путін повинен думати, що настав час, тому що він програв – коли ти втратив 700 000 людей, то настав час. Це не закінчиться, поки не буде миру».
Отже, і Трамп, і Зеленський, схоже, змінили – пом'якшили? – свій тон, але знайома пронизлива риторика, що лунає з Москви, відображає її стійку непримиренну позицію «все або нічого».
Зараз Трамп відкриває для себе те, що Зеленський знає вже давно: у цій ситуації швидких рішень немає.
