КР: Розкажіть, будь ласка, яка, на ваш погляд, зараз ситуація з дронами, як розвивається ця галузь в українській армії? Що змінилося за три роки війни?
Галузь безпілотних систем, безпілотної авіації, наземних безпілотних систем розвивається найдинамічніше з усіх напрямків української армії. За три роки повномасштабної війни ми зробили такі кроки, які ніхто з держав ніколи не робив у світі. Початок війни був практично без дронів, їх було мало. Тоді були тільки цивільні "Мавіки". Тепер ситуація значно змінилась. Не говорячи про нові FPV-дрони. Це зовсім інший напрям роботи.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Це була наша, українська ідея — використовувати їх на полі бою
Про ці дрони було відомо й до 2024-го — був навіть такий вид спорту — змагання з фристайлу на FPV дронах. А ця війна дала дуже сильний поштовх розвитку цього напрямку і цієї окремої галузі. З’явились нові види дронів, такі як важкі дрони-бомбери.
Україна перетворила власний БПЛА на носій ударних FPV-дронів
Такого ніколи не було в жодній армії. Також розвинулись “крила” - комплекси літакового типу, дрони літакового типу, які літають далеко та високо, вони можуть перебувати дуже довго в повітрі, робити розвідку з великих відстаней і збирати максимальну інформацію про тил ворога. І окремо хочу відзначити далекобійні дрони, які літають на 1-3 тисячі кілометрів і уражають російські тили.
КР: Яка частка волонтерства в постачанні дронів, яку кількість встигає отримувати військо від держави?
Положення з дронами в армії дуже змінилося. І змінилося в кращу сторону — їх стало більше. Є і наші нові розробки в великій кількості, але наш противник дуже сильний. Це велика країна з великим ресурсом, і тому вони точно не відстають, а в чомусь, на жаль, переважають. Зараз, можна сказати, в нас гонитва озброєння дронами. В них все подібне є, що є в нас, і у нас є все, що є в них. Наш плюс у тому, що в нас є окремі розробники, які дуже ефективно працюють. У нас вже в кожному гаражі кожен робить щось по дронах, а у ворога це більш централізоване виробництво, тому воно стисле і відстає від нашого.
Але це працює тільки деякий час, бо росіяни пристосовуються, знаходять протидію, і нам потрібно постійно щось вигадувати нове. Так було з важкими дронами-бомберами: спочатку вони були тільки у нас, росіяни їх називали “Баба-Яга”, ми кошмарили ними їх дуже сильно і завдали великих втрат. Зараз ми бачимо, що ці дрони почали втрачатися набагато частіше, бо ворог навчається і пристосовується. Ця зброя стає менш ефективною.
Але в нас постійно з’являються нові розробки, ми не зупиняємось. Хочу зазначити, що нарешті в армії стало набагато легше із новими розробками — їх швидше допускають на озброєння. Раніше це було дуже важко і довго. Зараз вийшли нові постанови та закони, де ми можемо набагато швидше, проводячи спільні випробування з виробниками, брати на озброєння дрони. Не так швидко, як хотілося б, авжеж. Але краще.
Частка держави в постачанні дронів постійно зростає, бо на початку повномасштабної війни це працювало тільки на волонтерських засадах. Потім волонтерські збори почали підключатися. Місцеві ради почали виділяти кошти — це дуже допомагає. І окремо держава.
Держава нарощує кількість дронів, але запізнюється з новинками. Буває таке, що дрони приходять, але на певних напрямках фронту вони вже не актуальні.
Бо в нас із противником постійна гонитва між дронами та РЕБами: в нас є певні частоти, на яких дрони мають управління, і тому в нас постійні перегони з ворожими РЕБ (радіоелектронною боротьбою).
І держава постійно запізнюється з постачанням актуальних дронів з певною кастомною частотою. Тому нам потрібно в кожній бригаді мати свої майстерні, де наші фахівці допомагають нам ці дрони підлаштовувати. Волонтери нам допомагають тим часом із запчастинами, збирають гроші на запчастини, бо якщо дрон прийшов і його треба покращити — це все гроші та додаткові витрати. Нашій бригаді в цьому дуже допомагає Київська міська адміністрація, вона виділяє на ці витрати великі кошти. Це дає нам великі можливості й ресурси. Взагалі, зараз на деяких напрямках війна — це 80% безпілотна авіація, а всі інші види бойових дій — це 20%, грубо кажучи.
КР: Які поради ви можете дати іншим підрозділам щодо пошуку дронів? Куди звертатись, що робити, якщо їх не вистачає?
Я можу порадити тільки невпинно працювати й постійно цікавитись новинками. Ми відчуваємо, що волонтерські активності зараз слабшають, народ втомлюється. Тому в цей період зараз дуже допомагають місцеві ради у виділенні коштів та ресурсів.
КР: Ворог постійно аналізує наші розробки та копіює наші технології. Яка зараз ситуація у сфері розробки та вдосконалення дронів? Чи можна сказати, що ми лідируємо тут?
Я можу сказати, що ми випереджаємо ворога у розробках та інноваціях, бо в нас, повторюсь, більш швидко відбуваються зміни. Але все ж вони теж у чомусь краще, бо в них великі ресурси. Тому що коли наші нові розробки потрапляють до рук противника, вони їх розбирають, аналізують і цю технологію просто копіюють у себе. Їм чимось легше в тому плані, що вони ближче територіально і морально до Китаю, а як не крути, та 90% складових зараз китайські. До речі, з 1 вересня китайці запровадили закон, яким забороняють нам постачання своїх технологій — як дронів, так і запчастин до них. Тому побачимо, що далі буде.
КР: Яке майбутнє операторів БПЛА ви бачите після війни? Чи буде цей напрямок розвиватись в Україні?
Складне питання. Особисто для себе я поділив життя на зараз і після війни. Після війни буде “після”. Що будуть ці люди робити — не знаю. Бо такої кількості операторів БПЛА не потрібно буде у цивільному житті. Хтось, мабуть, піде працювати за своїми цивільним професіями. Хтось, може, поїде за кордон застосовувати свої навички. Я зараз спілкуюся з американськими, шведськими компаніями, вони дуже цікавляться нами. Можливо, ми потім їх будемо консультувати. Тому що такого прогресу і досвіду немає ні в кого у світі. Війна показала, що вже ШІ буде замінювати операторів дронів і буде виконувати їхні задачі. Наприклад, є такі розробки ШІ, де в “голові” дрона будуть закладені мільйони варіантів зображень якоїсь техніки, і цей дрон буде самостійно знаходити й знищувати цю техніку: сам буде розпізнавати, сам направлятись на ціль. Це вже не за горами — це вже те, що буде.
Також почали робити дрони на оптоволоконному кабелі, який не можуть глушити РЕБ. Вони зараз літають максимум на 10 км, вони маломаневрені, бо в них позаду нитка. Але щось придумають ще, і стане вже й РЕБ неактуальним. І будуть вигадувати вже проти цих дронів щось. Тобто ця галузь буде розвиватись дуже швидко і динамічно.
