Розвідка США попередила, що перед президентськими виборами у США в листопаді очікується збільшення потоку дезінформації з боку Росії та Ірану, які прагнуть різних сприятливих для себе результатів.
Кого хочуть на президента США Росія та Іран
Незважаючи на зв'язки між Москвою і Тегераном, дані розвідки США свідчать про їхні різні преференції щодо наступного американського президента.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
У понеділок неназвані офіційні особи США заявили, що Москва віддає перевагу кандидату від Республіканської партії Дональду Трампу, а Тегеран – кандидату від Демократичної партії Камалі Гарріс, причому обидві країни прагнуть вплинути на результат виборів за допомогою кампаній з дезінформації. Про це повідомив Голос Америки.
Офіційні особи США заявили, що Москва проводить операції, спрямовані на посилення кампанії Трампа, водночас завдаючи шкоди Гарріс, а Іран використовує триваючу операцію зі злому та витоку інформації проти кампанії Трампа. Цю операцію, за повідомленням Голосу Америки, “простежили до трьох оперативників, які працювали на Корпус вартових ісламської революції Ірану (КВІР)”.
Бренд Трампа переміг
І Москва, і Тегеран, ймовірно, використають руйнівні наслідки ураганів Хелен і Мілтон для створення наративів, що підривають довіру до результатів виборів, заявили розвідувальні служби США.
Високопоставлений співробітник розвідки США сказав журналістам на умовах анонімності, що за останній час кількість спроб іноземного впливу “збільшилася втричі”.
Офіційні особи США зазначили, що Пекін ще не впливає на президентські вибори, натомість зосередившись на кандидатах від штатів і місцевих органів влади, які, як він вважає, діють проти його інтересів, – наприклад, на тих, хто підтримує Тайвань. Вони додали, що Росія та Куба також приєдналися до зусиль Пекіна.
“Москва використовує широкий спектр суб’єктів впливу, намагаючись вплинути на хід перегонів за місця в Конгресі, зокрема, щоб заохотити громадськість США протистояти проукраїнській політиці та політикам”, — сказав представник розвідки.
“Гавана майже напевно розглядала спроби впливу на деяких кандидатів… Це узгоджується з тим, що вони робили в минулих циклах”, – додав він.
У відповідь на запит Голосу Америки Пекін заперечив ці твердження.
Позиції Москви й Тегерана щодо кандидатів у президенти США різні
Звіт американської розвідки узгоджується з минулими подіями та риторикою Москви й Тегерана попри те, що вони є близькими союзниками.
Напарник Трампа Джей Ді Венс завжди категорично виступав проти подальшої допомоги Україні. Сам Трамп також був скептиком щодо України як до, так і після вторгнення Росії в 2022 році, і це влаштовує Москву.
Під час свого президенства Трамп заблокував військову допомогу Україні в 2019 році. Потім був телефонний дзвінок, який призвів до його імпічменту. Тоді Трамп намагався змусити президента України Володимира Зеленського провести розслідування проти сина свого опонента, демократа Джо Байдена, який потім переміг на виборах 2020 року і став президентом США. З Трампа зняли всі звинувачення завдяки республіканській більшості в Сенаті.
Відразу після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Трамп назвав президента Росії Владіміра Путіна “генієм”. За час повномасштабної війни Трамп робив різні заяви щодо України, в тому числі обіцяв припинити війну "за 24 години”, а останніми тижнями він критикував Україну за те, що вона не припинила війну, відмовившись від своїх територій в обмін на припинення вогню, що Київ вважає абсолютно неприйнятним.
Втім, одного разу Путін сказав, що буде підтримувати Гарріс – із іронічною посмішкою, в якій відчувався сарказм.
Що стосується Ірану, то саме через жорстку позицію Трампа щодо цієї країни – особливо під час його президентства – Тегеран хоче перемоги Гарріс, а не Трампа.
Будучи президентом, Трамп наклав на Іран низку санкцій і віддав наказ завдати удару безпілотниками по Багдаду в січні 2020 року, в результаті якого був убитий головнокомандувач КВІР Касем Сулеймані.
А от Гарріс, хоча й обіймає посаду віцепрезидента в адміністрації Байдена і рішуче підтримує регіонального супротивника Ірану Ізраїль, саме ця адміністрація домагалася деескалації напруги на Близькому Сході, а це ймовірно, на користь Тегерану, який, як багато хто припускає, не готовий до повномасштабної війни з Ізраїлем.
Тим не менш, Гарріс засудила нещодавній ракетний удар Ірану по Ізраїлю, і адміністрація Байдена, скоріш за все, відкладе пропозицію про припинення вогню після вторгнення в Ліван ізраїльської армії.
На тлі реальної перспективи великої регіональної війни на Близькому Сході залишається без відповіді важливе питання: як далеко зайде Гарріс у підтримці Ізраїля?
