День українського кіно. 9 шедеврів, які має подивитись кожен

Щорічно у другу суботу вересня відзначається День українського кіно – професійне свято всіх працівників кінематографії. Сьогодні бачимо стрімкий розвиток кіноіндустрії, коли українські стрічки виграють міжнародні премії та стають відомими в усьому світі, але чи завжди так було?

Українське кіно: історія кінематографа

Український кінематограф бере початок у 1893 році з Йосипа Тимченка. Тоді талановитий механік Одеського університету зібрав перший у світі апарат, що вмів знімати та відтворювати кіно. Щоб ви розуміли, знаменитий винахід братів Люм’єр з’явився у світі на два роки пізніше цієї події. Тоді кіно називали "рухомою фотографією" – для всіх це був справжній прорив та диво техніки.

Перший кіносеанс в Україні відбувся 2 грудня 1896 року в Харківському оперному театрі. Там глядачі змогли побачити кілька короткометражних стрічок, відзнятих у Харкові українським фотографом і першим оператором хронікально-документальних фільмів Альфредом Федецьким. Відтоді у великих містах України, таких як Дніпро, Київ і Одеса, почали з’являтися невеликі кіностудії, які знімали свої перші водевілі, комедії та драми.

Проте прорив у кіно, коли Україна стала випускати власні фільми, що нині відомі всьому світові, стався на початку XX ст. з виходом фільму Олександра Довженка "Земля" (1928-1930). Тоді ж вперше з’явився звук у стрічках Івана Кавалерідзе "Коліївщина", "Прометей" і "Наталка Полтавка" (1933-1936). У повоєнні роки з’явилися кінофільми відомих режисерів Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Леоніда Осики. В них засяяли такі зірки, як Іван Миколайчук, Леонід Биков, Ада Роговцева та Богдан Ступка.

Сьогодні світ також багато чує про наших талановитих режисерів і бачить їхні фільми на міжнародних фестивалях. За отанніми роки вийшли такі значущі фільми, як "Додому", "Кіборги", "Памфір" та "20 днів в Маріуполі". Останній навіть завоював премію Оскар як найкращий повнометражний документальний фільм.

Земля (1930, Олександр Довженко)

Легендарний фільм Олександра Довженка "Земля" вважається справжнім гімном праці, землеробству і людині. Він приніс йому світове визнання, але був заборонений у Радянському Союзі аж до 1958 року через надмірний "натуралізм, пантеїзм і зневажливе висвітлення теми класової боротьби".  

Довженко першим у світовому кіно висловив світогляд, що якісно відрізняється від усього зображуваного на теренах України раніше. Він сміливо створив стрічку, яка описує правдиву історію події, сповнену болю, переживань та складних моральних рішень. Після виходу фільм "Земля" був дуже популярним за кордоном, а світові критики називали Довженка "Гомером кінематографа".

Тіні забутих предків (1965, Сергій Параджанов)

"Тіні забутих предків" стали поворотною подією для розвитку української культури другої половини ХХ століття. Наразі можна сміливо стверджувати, що цей фільм фактично перетворився на ікону стилю для молодого кіно незалежної України.

Стрічка розповідає про два ворогуючі гуцульські клани, де серед озлобленості й помсти зароджується чиста і світла любов — Івана та Марічки. Чимось це є відсиланням до шекспірівських Ромео і Джульєтти, тільки з поправками на українську ментальність. Саме ця стрічка принесла режисеру Сергію Параджанову світову популярність.

Білий птах з чорною ознакою (1971, Юрій Іллєнко)

Це революційне для свого часу кіно, зняте Юрієм Іллєнком, — драма про боротьбу за утвердження соціалізму на західноукраїнських землях перед Другою світовою й одразу після неї. "Білий птах з чорною ознакою" має в собі багато рис героїчного народного епосу, адже батько у картині змушений зробити страшне: заради виживання сім'ї продати синів у батраки. Фільм має чудові сцени дитинства у гірському селі, перших душевних переживань і стрімкого дорослішання героїв на трагічному тлі історії.

Пропала грамота (1972, Борис Івченко)

Найкраща ілюстрація українського психологічного архетипу в кіно, що дарує відчуття могутньої єдності народу, сповненого первозданної сили та волі до життя. Саме такі відчуття викликає довершена робота сценариста Івана Драча та режисера Бориса Івченка. Фільм також має зірковий акторський склад із митців тих часів на чолі з Іваном Миколайчуком.

Сюжет стрічки лише частково заснований на оповіданні Миколи Гоголя "Пропала грамота". Іван Драч переробив текст, додавши до нього численні відсилання до творів Григорія Квітки-Основ'яненка, Марка Кропивницького та Олекси Стороженка, а також використавши надбання з народних повір'їв, пісень і козацьких переказів.

Поводир (2013, Олесь Санін)

Правдивий фільм про період колективізації та Голодомор, про смерть і репресії, які несла радянська влада. У центрі сюжету опиняється Пітер – син американського інженера, до рук якого в Харкові випадково потрапили секретні документи з інформацією щодо майбутніх репресій та масового вилучення продуктів. Його батька вбивають, і він, втікаючи, потрапляє до сліпого кобзаря Івана Кочерги та стає його поводирем. На них нещадно полюють спецслужби, прагнучи не лише знайти хлопчика, а й знищити кобзарів, які є проповідниками традицій та історії України.

Кіборги (2017, Ахтем Сеїтаблаєв)

Фільм про захисників Донецького аеропорту за сценарієм Наталії Ворожбит став кращим фільмом 2017 року за версією "Золотої Дзиґи". Він відверто та документально висвітлює страшні події, які розгорнулися в Донецькому аеропорту на початку російського вторгнення в Донбас. Подвиг мужніх українських бійців, які утримували свої позиції протягом 242 днів, захищаючи важливий стратегічний об'єкт, не залишиться забутим. Їхні дії стали символом незламності. Росіяни назвали їх незнищенними "кіборгами", а в серці й пам'яті кожного українця вони – герої.

Додому (2019, Наріман Алієв)

Український драматичний фільм є повнометражним дебютом режисера Нарімана Алієва з Ахтемом Сеїтаблаєвим у головній ролі. У стрічці висвітлено історію війни на сході України та долю головного героя — кримського татарина, який намагається повернутися додому в Крим для поховання сина.

Фільм відзначили численними нагородами на кінофестивалях. У 2019 році він майже був обраний для номінації на "Оскар" за найкращий фільм іноземною мовою. 

Памфір (2022, Дмитро Сухолиткий-Собчук)

Трагічна історія фільму "Памфір" розгортається навколо родини з прикордоння в Чернівецькій області. Це байопік про те, як голова родини приїжджає додому після тривалих заробітків, та про труднощі, які тепер спіткають його сім'ю.

Фільм багато розповідає про звичаї Буковини, зокрема святкування Маланки. Британське видання The Guardian включило "Памфір" у перелік найкращих фільмів 2023 року. Також він має 10 перемог на премії "Золота дзиґа". 

20 днів у Маріуполі (2023, Мстислав Чернов)

Журналіст і оператор агенції Associated Press Мстислав Чернов разом із фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко висвітлювали події в Маріуполі під час російської облоги міста. То були одні з перших днів вторгення РФ в Україну. Журналістам вдалося передати з міста медіафайли з зафіксованими воєнними злочинами агресора.

Стрічка є найкасовішим документальним фільмом в Україні. Вона також була висунута на премію "Оскар" від України в категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм" і заслужено отримала цю нагороду.