Дрони набувають у сучасній війні все більшого значення. Все активніше вони застосовуються на всіх рівнях – і як ближні й дальні розвідники, і як бомбардувальники, і як снаряди-камікадзе. Бійці Збройних сил України застосовують їх надзвичайно активно – настільки, що деякі види броньованої техніки супротивник не встигає поповнювати.
Російська армія ще з 2022 року перейняла український приклад і активно використовує дрони для підтримки наступальних операцій на Донбасі. Всім очевидно, що майбутнє за дронами як за основними засобами ураження живої сили й техніки.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Kyiv Post вирушає у Львів на заході України, де працює багато фабрик і приватних ініціатив, які розробляють і виготовляють дрони в різних модифікаціях.
Андрій Бельчев – інженер з Києва. Він переїхав до Львова більше року тому і організував тут цілу школу молодих інженерів, які постійно вдосконалюють різні конструкції дронів і збирають їх у масовому порядку на замовлення різних підрозділів ЗСУ. Сам він із дронами знайомий давно, ще задовго до 2014 року він розробляв разом із колегами різні моделі безпілотників.
Через атаку на Сумщині зайнялася масштабна пожежа
«Це було хобі, це були змагання, це були виставки, різні команди з Харкова, Запоріжжя, Одеси. Ми брали з собою дрони, ставили на них гоу-про, літали для себе. А коли почалася війна, всі побачили, скільки дрони можуть приносити користі», – каже Андрій Бельчев.
Тепер він паяє як FPV-камікадзе, так і великі дрони. Зараз він разом із колегами розробляє нові варіанти для більш автономних дій у тилу ворога.
«Ми робили дрони маленькі, потім почали робити їх більші, більші й більші. Потім пішли дрони з GPS, тепер перейшли на великі дрони, які можуть тягати великі міни, або бути ретрансляторами, тобто антенами для інших дронів. Розробляємо і дрони-матки. Такий несе інші маленькі дрони, відпускає їх, і таким чином малі дрони можуть залетіти далі», – розповідає Бельчев.
Одна з його розробок – великий безпілотник на алюмінієвій рамі. Вона краща за стандартну пластмасову і дозволяє оперувати потужнішими моторами.
« Цей дрон розрахований на більш дальні дистанції, у нього великі пропелери, він літає трошки повільніше, але довший час може висіти в небі. Зараз у Києві хлопці модифікують такий же дрон, там буде стояти система Старлінк, і ним керувати можна буде хоч зі Львова. Тобто, дрон може літати на Донбасі, а оператор може сидіти за сотні кілометрів від нього. На нього можна поставити термокамери, камери з зумом тощо», – пояснює Бельчев.
В більшості дронів все ще встановлені китайські мотори і «мозок». Але вже зараз у Львові виробляють польотні контролери і регулятори обертів двигуна – теж повністю українське виробництво.
«Я вчора вже їх паяв, ставив! Є окрема прошивка, окрема програма, ти все налаштовуєш, все літає і добре працює. І ціна – 50% від китайської. Тим паче – чекати не треба, два дні – і замовлення в тебе. І постійна підтримка – я дзвоню на завод, і мене як слід консультують. Я даю лише розміри і все. Аргонове зварювання – і все, 2-3 дні – і рама в тебе в руках!», – з гордістю говорить інженер.
Але що за дрони без електронної координації? Його інженери також виробляють десятки антен на добу, а на тиждень – сотні. Такі прості пристрої необхідні для ретрансляції сигналів, щоб оператори дронів не підставлялися під ворожий удар.
«Тут стоять прилади, всі антени перевіряються, далі вже вони упаковуються і далі йдуть замовники. Антени – це витратний матеріал. Вони стоять на полях, на вишках, вони мають потужні сигнали, і їхні (ворожі – ред.) дрони знаходять ці антени, тож їх потрібно постійно оновлювати, вони знищуються. Антени важливі, бо вони ретранслюють сигнал дронаря, який сидить в окопі, але їх і першими атакують. Тож їх треба десятки кожен день», – говорить Бельчев.
Але він і його колеги не лише виготовляють дрони, а і вчать військових оперувати ними. Літають у Львівській області. Тренують як аеророзвідників, так і бомбардувальників. Українська армія створює нові й нові підрозділи дронарів, а нещодавно Сили безпілотних систем біли виділені в окремий рід військ. Тож такі школи стали необхідністю. Тут майбутніх пілотів спершу вчать у приміщенні, потім – на тренажерах, і нарешті – у полі. А всього цю школу, яка називається «Крила Валькірії», пройшли вже сотні армійців, каже її координатор Олег Шевчук.
«Найбільша наша задача наразі – роботизовані системи. Війна роботів. Війна дронів. Через те, що якщо з дронами був порядок, то з підготовкою пілотів було складно, то ми на громадських засадах створили школу з безкоштовної підготовки пілотів. І зараз маємо курс підготовки на тренажерах, у приміщенні, в полі, і зараз ми робимо бойове злагодження військових… У нас постійно свіжі мізки з фронту приходять. І той боєць, який приходить, він пояснює – в нас проблема така-то, росіяни працюють на таких-то частотах. Ми розробляємо нові системи керування, відео, щоб їхню систему РЕБ можна було перехитрити», – каже Шевчук.
Втім, дрон для інженерів – це не лише те, що літає. Працюють вони і над наземними безпілотниками. Тут вони виглядають як повнопривідні машини, які долають під різними кутами будь-які перешкоди. Від роботів-собак на кшталт Boston Dynamics хлопці відмовились, а натомість їхній транспортер легко везе до 100 кілограмів припасів або вибухівки, каже оператор «танка» Ігор Іваночко.
«Евакуація, мінування, доставка води і боєприпасів. Тобто, все. Це може бути мул, може бути камікадзе, що завгодно… Це працює так само, як і в усіх. Найпростіша електроніка, найпростіші батареї і контролери, мотор від самоката. Кілометрів 20 – ми заявляємо таку дистанцію, але ми заявляємо значно більшу її,» с - пояснює Іваночко.
Частина цих винаходів давно використовується в ЗСУ, деякі, як сухопутні варіанти – на стадії розробок, які інженери дуже хочуть втілити в життя, оскільки Україні потрібно шукати альтернативні шляхи посилення своєї армії та збереження життів своїх солдатів.
