Серед військовослужбовців російської армії шириться практика самогубства на полі бою. Коли військовослужбовці РФ дістають поранення чи опиняються у безвихідній ситуації, вони усвідомлюють, що не отримають евакуації чи допомоги з поля бою, і обирають швидку смерть.
Як пише державний проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими “Хочу жить”, російська пропаганда продовжує вигадувати фейки для дегуманізації українців. Саме тому російські солдати швидше оберуть самогубство, ніж здатися в полон ЗСУ.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Російська пропаганда активно поширює міфи про жорстоке ставлення українців до полонених, лякаючи солдатів тортурами та знущаннями. Це змушує багатьох із них вважати полон гіршим за смерть.
Російські командири часто посилають своїх виснажених солдатів на одні й ті самі безглузді штурми без підтримки та евакуації. Солдати розуміють, що на полі бою їх ніхто не евакуює і не надасть допомогу в разі поранення. Це створює відчуття приреченості, що штовхає їх до самогубства.
В ООН відповіли на запрошення України відвідати Курську область
“І вони йдуть на кожен штурм як в останній, бо розуміють — за пораненими ніхто не прийде, ніхто не витягне, ніхто не допоможе. Замість рацій і нормальних аптечок, у них у кишенях інструкції про те, як убити себе гранатою, завчасно видані пузатими майорами-політруками”, - йдеться в дописі проєкту “Хочу жить”.
Окрім цього, командири армії РФ на фронті часто погрожують своїм підлеглим суворими покараннями або навіть розстрілом у разі здачі в полон, посилюючи страх та відчуття безвиході.
Часто самогубства стають наслідком знущань, психологічного тиску та відчуття безнадії, що панує серед російських військових, особливо коли вони усвідомлюють, що їх кинули напризволяще.
“Скільки тисяч убили себе в зруйнованих будинках, завалених окопах, палаючих лісах, лише Богу відомо”, — йдеться в заяві державного проєкту.
Що кажуть в ГУР про хвилю самогубств серед військових РФ
Представник української воєнної розвідки на умовах анонімності розповів Kyiv Post, що останнім часом справді спостерігається хвиля самогубств серед російських військових. Їх стає все більше.
“Когось цілеспрямовано доводять до такого кроку знущаннями, погрозами та відчуттям тотальної безнадії. А хтось вкорочує собі віку, кинутий на полі бою”, — сказав він.
Як пояснив представник розвідки, однією з причин, чому ця війна стала можливою в такому форматі, є надзвичайно низька цінність життя пересічного росіянина.
За інших обставин у РФ просто не вистачило б людського ресурсу для ведення бойових дій такого масштабу. Тим більше, коли людей тисячами щодня втрачають у «м’ясних штурмах». І це ставлення властиве не лише так званим «елітам», додав він.
“Сам «глибинний народ» готовий без жодного сумніву віддавати своє життя за забаганкою своїх вождів, пропагандистів і командирів. Їх штовхають на самогубство. Будь-яка сучасна армія цивілізованого світу ніколи не дозволила б собі подібних втрат”.
Проєкт “Хочу жить” до солдатів РФ: здавайтеся і будете жити
Проєкт “Хочу жить” у п'ятницю, 30 серпня, опублікував відео, на якому російські солдати “дослухалися порад кремлівських пропагандистів і вбили себе”. І це лише ті, хто в потрібний момент опинився у полі зору дрону, йдеться в дописі.
У випадках, коли російський військовий загинув внаслідок самострілу або самопідриву, його смерть не вважається такою, що сталася під час виконання бойового завдання. Через це сім'я загиблого не має права на державну компенсацію розміром 5 мільйонів рублів. “Суїцидник не вважається загиблим на полі бою і 5 мільйонів не бачити!”, — додають у проєкті “Хочу жить”.
Цей проєкт пропонує всім російським солдатам взаємовигідну угоду та гарантують їм життя й очікування обміну “в нормальних, людських умовах під наглядом Червоного Хреста”.
“На відміну від їхніх командирів, вони потрібні нам живими, бо далі їх обміняють, і ми повернемо в Україну з російського ГУЛАГу своїх людей”.
Пресслужба проєкту “Хочу жить” додає: “Курські строковики, які не послухали своїх командирів і кадировських бандитів і здалися в полон замість самогубства, живий тому приклад. 115 із них уже повернулися додому за обміном, а не залишилися лежати в землі”.
