На цьому тижні прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді має відвідати Польщу (21 серпня) та Україну (23 серпня). Це буде перший візит прем'єр-міністра Індії до України. Оскільки Індія має певний вплив на Росію, теоретично Моді може посприяти встановленню справедливого миру. Також Індія може відіграти важливу роль у післявоєнному відновленні України. Kyiv Post поспілкувалася з Анастасією Пілявською, викладачкою соціальної антропології та політики в Індійському інституті Королівського коледжу Лондона, й обговорив із нею теперішній стан індійсько-українських відносин.

Advertisement

Kyiv Post: Ми порівняно мало знаємо про сучасну Індію, за винятком того, що за кількістю населення (1,6 мільярда) ця країна вже обігнала Китай (1,4 мільярда) і що це потужна країна зі зростаючим впливом на баланс сил не лише в Азії, а також і в інших частинах світу, зокрема й у Європі. Що нам варто взяти до уваги, аби краще розуміти позицію Індії у світі та її роль у війні Росії проти України?

Анастасія Пілявська: В Індії живе більше людей, ніж у будь-якій іншій країні, хоча за розміром території вона займає лише сьоме місце у світі. На відміну від Китаю, який географічно переходить у Сибір, що дозволяє китайцям де-факто створювати величезні колонії в Росії, Індія має непроникні фізичні та політичні кордони. Щільність її населення створює характерні лише для цієї країни політичні та економічні проблеми, від координації виборів до утилізації промислових відходів, від забруднення земель та річок до створення для населення робочих місць і забезпечення його продовольством.

Advertisement

Індія — країна молода й цифрова: половина її громадян молодша за 25 років, і більшість із них впевнено користуються мобільними телефонами, у яких використовується понад 1 мільярд SIM-карт.

Advertisement

Як працює демократія в такій великій країні, сповненій соціокультурних відмінностей?

Цьогорічні вибори в Індії стали найбільшим актом демократії в історії людства, адже у них взяли участь майже мільярд виборців, понад 8000 кандидатів і 744 політичні партії. Їхня логістика була настільки ускладненою, що вибори проходили в сім етапів протягом шести тижнів. Індія також є піонером цифрової демократії: у цій країні паперові бюлетені замінили електронними пристроями для голосування ще у 1980-х.

Індія є не лише найбільшою демократієї у світі, а й однією з тих, що найбільш динамічно розвиваються. Явка виборців і участь жінок у виборах постійно зростають, починаючи з 1990-х років. Вона також є яскравим прикладом мультікультурності й політичної толерантності. Як і в Європа, Індія складається із багатьох регіонів з різною суспільно-політичною історією, зі своїми літературними, мистецькими та кулінарними традиціями. Її громадяни сповідують різні релігії і розмовляють понад сотнею мов. Її надзвичайно ліберальна конституція, яка надає 22 мовам статус національних, об’єднала це дивовижне культурне та мовне розмаїття в єдину консолідовану націю. Незважаючи на певні протиріччя між представниками  різних релігійних груп та сепаратистські рухи, протягом 72 років свого незалежного існування Індії вдалося зберегти свою політичну цілісність. Відкидаючи моноетнічну, монолінгвістичну національну модель постімперських держав, таких, наприклад, як Франція, Індія пропонує світові нову прогресивну модель політичного націотворення, модель нового світу, заснованого на спільній прихильності до демократичних державних інститутів, а не на вузько племінній лояльності. Досягнення нею демократичної єдності в умовах величезного етнолінгвістичного розмаїття є яскравим прикладом для будь-якої мовно, етнічно та культурно різноманітної країни, зокрема й для України.

Advertisement
Advertisement
Найбільша особиста амбіція Моді… — щоб Індією визнали світовою наддержавою.

Якими є відносини між Індією та трьома великими наддержавами?

Під час свого нещодавнього візиту до Москви Моді підтвердив статус Індії як «особливого та привілейованого стратегічного партнера» Росії. Росія успадкувала більшість радянських зв'язків з Індією: широку мережу дипломатичних, культурних і розвідувальних відносин, торгівлю озброєннями та глибоку історичну симпатію, якою Росія досі користується в Індії.

Advertisement

Китай є головним стратегічним суперником Індії. Сусідня супердержава з економікою щонайменше вдвічі більшою за Індію, зі значно перевершуючими індійські промисловими та військовими потужностями є постійною загрозою для Індії. Після індійсько-китайської війни 1962 року між Китаєм та Індією періодично спалахували збройні конфлікти, і останні такі сутички відбулися на кордоні між країнами у 2020-21 роках. Поглиблення відносин між Росією та Китаєм негативно впливає на індійсько-російські відносини, відштовхуючи Індію від «друга її ворога» й заохочуючи Делі до зближення із головним стратегічним супротивником Китаю  — Сполученими Штатами.

Протягом останнього десятиліття, поки напруженість між Пекіном і Вашингтоном зростала, а Росія перетворювалась, фактично, на васала Китаю, Індія зблизилася зі Сполученими Штатами, які оголосили її «Головним оборонним партнером», що має вирішальне значення для протидії Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. Індійсько-американське партнерство, яке лише поглиблюється, створює можливості для формування нових стратегічних відносин між Індією та Україною.

Як ви можете охарактеризувати прем’єрства Моді та якими є його політичні цілі? Наскільки стійкою є його влада?

Моді прийшов у політику із лав бойової індуїстської націоналістичної молодіжної організації, але зробив кар’єру (спочатку як головний міністр штату Гуджарат, а потім як прем’єр-міністр країни) під гаслами про необхідність досягти економічного зростання. Всі 10 років його прем’єрства індуїстські націоналісти переважно трималися осторонь його партії, і цьогорічні вибори ще раз довели, наскільки мало релігійна ідентичність має значення для його виборців. Партія Моді програла в Мецці індуїстського націоналізму місті Айодх’я, в якому Моді фінансував будівництво надзвичайно розкішного, давно обіцяного вірянам храму індуїстського бога Рами. Це показує, що більшості його виборців потрібна робота й хороші дороги, а не політика релігійної ідентичності.

Цього року Моді здобув доволі невпевнену перемогу. Його партія не змогла втримати більшість у парламенті, втративши майже третину місць. Вперше в житті Моді довелося сформувати коаліцію. Це незадоволені його політикою фермери та молодь принизили партію Моді, і саме їх йому тепер доведеться заспокоювати й переконувати у правильності цієї політики. Оскільки глобальне потепління призводить до посух рік за роком, Моді буде дедалі важче створювати альтернативні робочі місця для мешканців сільських районів Індії, де досі мешкає майже 70 % населення країни.

За останнє десятиліття на посаді він багато чого зробив для стабілізації індійської економіки. Врегулювавши банківську кризу та залучивши іноземні інвестиції, він допоміг Індії випередити Велику Британію і стати п’ятою за величиною економікою світу. У той же час безробіття в країні різко зросло (з 3,2 % до 7,6 % з 2013 року), а сектор малого бізнесу — основа індійської економіки — скоротився з 27,5 % до приходу до влади Моді до теперішніх 19 % . Зараз 65,7 % молодих людей в Індії є безробітними, рівень споживання є найнижчим за два десятиліття, а борги індійських домогосподарств досягли рекордно високого рівня. Оскільки виробництво сільськогосподарської продукції в країні стрімко падає через тривалу посуху, зростає кількість самогубств серед фермерів.

Найбільша особиста амбіція Моді, яку підтримують традиційні міські виборці його партії (представники середнього класу та глобальної індійської  діаспори) — здобути для Індії статус наддержави. Висадка першого індійського космонавта на Місяць, дебютне проведення Індією саміту G20 і спроба Моді перейменувати Індію в Бхарат — усе це мало посприяти визнанню країни світовою наддержавою. Але супердержава перш за все має довести, що вона здатна впливати на світову політику. І війна Росії проти України — це можливість для Моді зробити саме це.

Хоча Індія наразі відмовляється від російської зброї, це нівелюється збільшенням закупівель дешевої російської нафти.

Співпраця Індії з Росією має давню історію, але на відміну від альянсу Росії з Китаєм, який базується на протидії спільному ворогу, відносини Росії з Індією, здається, є суто прагматичними. Як би ви описали ці відносини?

Відповідно до доктрини неприєднання Індії, започаткованої Неру, країна не зобов’язана демонструвати політичну лояльність до Росії. Сьогодні це суто прагматичне партнерство: Росія для Делі — це джерело дешевої нафти та великий ринок для індійських виробників фармацевтичної продукції та сталі. Хоча Індія й зменшує закуплі російської зброї (з 62 % у 2008 році до 36 % цього року), це нівелюється збільшенням закупівель дешевої російської нафти. З 2021 року імпорт російської нафти до Індії зріс у 20 разів, і сьогодні країна імпортує понад два мільйони барелів на день. Купляючи 37 % російської сирої нафти й поступаючись у цьому лише Китаю, Індія наразі є одним із головних економічних партнерів Росії.

Анастасія Пілявська

У 2023-2024 роках товарообіг між Росією та Індією зріс майже до 65 мільярдів доларів, переважно за рахунок збільшення російського імпорту. Хоча візит Моді до Москви рекламували як миротворчу місію – це резонує із прагненнями його індійських виборців – насправді він зосереджувався на питанні уникнення санкцій, зокрема на розвитку морських торговельних шляхів, як-от між портами Ченнаї та Владивостоком. Індія співпрацює з Росією, намагаючись знайти танкери для забезпечення й побудови власних нафтопереробних заводів і експорту російської сирої нафти, при тому сподіваючись уникнути санкцій, які США не погоджуються пом'якшувати. Відключення Росії від системи SWIFT спричинило валютну кризу в російсько-індійських торгових відносинах. Спочатку країни торгували в рублях і рупіях, але 8 мільярдів рупій, які Індія заборгувала Росії, застрягли в індійських банках. Росіяни намагаються вирішити цю проблему, інвестуючи в індійський ринок, переважно в інфраструктуру. А нещодавно росіяни погодилися на торгівлю в дирхамах, валюті Об’єднаних Арабських Еміратів.

Така торгівля має свої ​​репутаційні наслідки, які завдають серйозної шкоди наддержавним амбіціям Індії. Коли масовий убивця, чиї ракети зруйнували дитячу лікарню, обіймає Моді, називаючи його «найдорожчим другом», це виглядає не надто добре. Не дивно, що індійські ЗМІ так старанно намагалися представити візит індійського прем'єра до Москви як «мирну місію». Навіть в історично проросійській Індії війна Росії проти України все більше сприймається як імперська й геноцидна за своєю природою.

 Індія володіє величезним арсеналом старих радянських танків і боєприпасів, які терміново потрібні Україні... Союзники України з НАТО можуть вигідно для Делі обміняти їх на новішу техніку стандартів НАТО.

Війну в Україні може видаватися дуже далекою від індійців, оскільки вона відбувається на іншому континенті. Як індійський правлячий клас ставиться до цієї війни?

Громадяни Індії зазвичай так само мало цікавляться тим, що відбувається у Європі, як європейці цікавляться тим, що відбувається в Індії. Індія — це субконтинент, населення якого вдвічі перевищує населення Європи. Її власне політичне життя настільки різноманітне та насичене подіями, що інтерес суспільства переважно зосереджується на суто національних питаннях. Спочатку російсько-українська війна розглядалася у дуже загальних рисах, крізь призму давньої «дружби» з СРСР, який в Індії чомусь завжд плутають із путінською Росією. Однак із поширенням повідомлень про звірства росіян щодо мирних українців індійське суспільство поступово почало переосмислювати причини й природу цієї війни. Індійські інтелектуали та ЗМІ дедалі активніше виступають проти російської агресії. Хоча російські пропагандистські канали, які так довго працювали тут і досі працюють, продовжують розповсюджувати наративи про «американську проксі-війну», про «загрозу з боку НАТО», про те, що Україна є законною «зоною впливу» Росії, і про те, що це «громадянська війна», ті жахіття, які армія Росії коїть в Україні, змусила індійців усвідомити, що це не що інше, як архаїчна війна за імперське панування.

Як Індія зараз може допомогти Україні?

Індія має величезний арсенал старих радянських танків і боєприпасів, які терміново потрібні Україні і для яких ця війна повинна стати останньою війною. Союзники України з НАТО можуть вигідно для Делі обміняти їх на новішу техніку стандартів НАТО. Це, своєю чергою, допомогло б Індії прискорити перехід до використання систем і стандартів НАТО, як це зробили Польща та кілька інших країн НАТО, передавши застаріле радянське обладнання Україні.

Індія могла би посприяти домовленостям України з Росією в окремих проблемних питаннях, зокрема у поверненні українських дітей. Досягнутий Індією прогрес у розвиткові цифрової демократії також може бути корисним для України. Електронні машини для голосування та досвід їхнього використання можуть допомогти Україні провести вибори навіть під час війни.

А у післявоєнний період індійські компанії, які мають великий досвід реалізації проектів інфраструктурного, зокрема міського розвитку, могли б оперативно надати українцям необхідну допомогу. Індійсько-українська торгова палата вже планує низку таких проектів.

А що Індія може отримати від України взамін?

Україна здивувала світ, розгромивши Чорноморський флот Росії. Українські безпілотники можуть допомогти Індії зміцнити безпеку на морі ціною мінімальних витрат.

Інноваційні, недорогі оборонні технології, розроблені в Україні, такі як повітряні та морські безпілотники, можуть дати Індії військову перевагу, особливо це стосується контролю над величезним Індійським океаном.

Післявоєнна реконструкція України створить багато нових робочих місць. У той час як в Україні, ймовірно, спостерігатиметься серйозна нестача робочих рук, індійські компанії зможуть заповнити існуючі прогалини, і, з іншого боку, дещо полегшать кризу безробіття в Індії.

Україна є світовим піонером цифрового управління. Такі революційні програми, як DIIA, можуть допомогти індійцям вирішити хронічні проблеми з ідентифікацією та управлінням державним документообігом.

Редактори двох індійських газет, для яких я пишу, як-то кажуть, не для протоколу розповіли мені, що їх зобов’язують після кожної проукраїнської статті писати проросійську.

Які скелети в шафі ускладнюють індійсько-українські відносини?

Багато говорилося про постачання українських озброєнь до Пакистану, особливо в медіа, які спонсоруються Росією. Фактично, Україна експортує більше зброї до Індії, ніж до Пакистану. У період з 2018 по 2022 рік обсяг продажів української зброї до Індії зріс майже вдвічі, у той час як експорт її до Пакистану впав на третину.

Всі скелети у цій шафі – насправді скелети російські. Після зняття у 2014 році ембарго на постачання зброї до Пакистану Росія активно розвиває військову співпрацю з Ісламабадом, зокрема Москва передпла Пакистану великі транспортні вертольоти Мі-26, високоточні боєприпаси, артилерію, ППО та ракети дальнього радіусу дії. Військовий експорт до Пакистану є невід’ємним елементом стратегії Росії в цьому регіоні. За постачанням російських літаків Індії завжди слідує постачання російських зенітних систем Пакистану «для збереження балансу в регіоні».

У перші дні російського повномасштабного вторгнення в Україну в Індії вибухнув медійний скандал, коли у соцмережах поширилися відео з наляканими індійськими студентами, які застрягли на кордоні України з ЄС. Проросійські ЗМІ одразу звинуватили українських прикордонників у поганому поводженні зі студентами та расизмі. Насправді ж саме європейські, а не українські прикордонники не дозволяли індійським студентам в'їхати до ЄС через те, що у перші дні війни це питання ще не було врегульоване.

Але найбільший скелет у шафі переважає все це. Справа в тому, що десятиліттями радянські спецслужби проводили свої дезінформаційні кампанії проти Заходу саме з Індії, найбільшої англомовної країни поза межами Заходу. Архіви КДБ, оприлюднені архіваріусом комітету Василем Мітрохіним, який свого часу втік до Британії, показали, що КДБ «підкинув» тисячі статей, опублікованих у 10 найбільших індійських газетах і прес-агентствах. Тільки у 1972 році російські агенти опублікували понад 3500 статей в індійських газетах, а у 1983 році вони використали індійську газету «Патріот» для поширення фейків про те, що вірус СНІДу начебто виготовлений у військових лабораторіях США.

Росія досі зберегла ці шпигунські зв’язки, а індійські ЗМІ й зараз сильно інфільтровані російськими агентами. Редактори двох індійських газет, для яких я пишу, як-то кажуть, не для протоколу сказали мені, що їх зобов’язують після кожної проукраїнської статті писати проросійську. Україна ж, навпаки, не має власної інформаційної мережі в Індії. Отже, хоча відлуння кремлівських наративів досі лунає в індійських чайних і вітальнях, де багато хто досі вважає, що Путінська Росія — це новий СРСР і що Росія — антиімперіалістичний «кращий друг» постколоніального Глобального Півдня. І ніхто не згадує про те, що відоме гасло «Hindi-Rusi bhai bhai» (Індійці та росіяни — брати) насправді придумав українець Микита Хрущов, за якого індійсько-радянські відносини справді розквітли. Ще мало хто в Індії розуміє, що Україна зараз б'ється за власну свободу й незалежність від останньої на європейському континенті імперії ізгоїв.