Із самого початку війни РФ активно імпортує різні види озброєнь із будь-яких «союзних» до неї держав. Північна Корея, з якою Росія підписала угоду про взаємну оборону,вже постачає Росії балістичні ракети для війни в Україні, передачу подібних ракет до РФ також може почати Іран.
За даними Reuters, Іран підписав нову угоду з Росією, яка передбачає постачання іранських балістичних ракет для війни в Україні.
Це вже не перший випадок, коли Іран підтримує Росію, продаючи їй зброю та навчаючи російських військових її використанню. Ба більше, завдяки Ірану Росія запустила власне виробництво дронів-камікадзе за іранськими технологіями, що дозволило їй щодня тероризувати Україну, руйнуючи її інфраструктуру та вбиваючи мирних жителів.
Цього разу Іран може надати Росії ще небезпечнішу зброю, а саме - балістичні ракети. Угода про їх постачання була підписана ще у 2023 році. Зараз російські військові проходять підготовку та навчання використанню цих ракет. Сполучені Штати вже попередили Іран про «швидкі і жорсткі» наслідки, якщо інформація про відправку сотень ракет до Росії підтвердиться. Речник Державного департаменту США Ведант Пател наголосив, що така передача буде розцінена як серйозна ескалація війни. З огляду на такі заяви, стає зрозуміло, що інформація про існуючі плани передачі цих ракет Росії є правдивою.
Генсек ООН розкритикував рішення США передати Україні протипіхотні міни
Інтерес до іранських балістичних ракет, таких як Fateh-110 і Zolfaghar, Кремля виявив ще у 2022 році.
Наразі Росія очікує отримати від Ірану інші ракети, зокрема Fath-360 та Ababil. Fath-360 — це тактична балістична ракета, яка, на відміну від інших балістичних ракет, має порівняно невелику дальність польоту. Ababil є меншою за розмірами керованою ракетою, яку можна порівняти з ракетами для реактивних систем залпового вогню. За своєю концепцією ракети Ababil схожі на керовані реактивні снаряди GMLRS, що використовуються у системах Himars. У свою чергу, за своїм призначенням та тактикою використання Fath-360 більше нагадує балістичні ракети ATACMS, які також входять до арсеналу Himars. Обидві іранські ракети належать до класу «поверхня-поверхня» і запускаються з наземних установок для ураження наземних цілей.
Росія, ймовірно, планує використовувати ці ракети безпосередньо на фронті та в прифронтових зонах, зберігаючи свої власні балістичні ракети для ударів по віддалених українських містах. Це дозволить РФ використовувати «Іскандери» та північнокорейські «KN-23» і «KN-24» лише для обстрілів тилових об’єктів.
Ракета Ababil - що варто знати
Ракета Ababil (у перекладі з арабської «зграя») названа на честь міфічних птахів, які знищили військо ефіопського полководця. Це символізує тактику її використання – запуск не одиночних ракет, а цілої «зграї». Одна пускова установка Ababil розрахована на 8 ракет, які можуть запускатися одночасно.
Знайомство росіян із цими ракетами відбулось у 2023 році, коли Іран презентував Ababil на виставці озброєнь у Москві «Армія-2023». Іранці повідомили, що Ababil здатен вражати цілі на максимальній відстані у 86 кілометрів і має дві модифікації з різними системами наведення. Базова версія оснащена інерціальною та супутниковою навігацією, а покращений варіант додатково отримав оптико-електронну систему наведення на кінцевій ділянці польоту.
Інерціальне керування є найпростішим методом навігації ракети. Воно ґрунтується на використанні інерційного вимірювального пристрою, розміщеного у ракеті, який відстежує параметри руху ракети, формує команди керування і автоматично спрямовує її до цілі, коригуючи напрямок, силу та тривалість роботи двигуна. Інерційне наведення функціонує автономно, без взаємодії із зовнішнім середовищем, що забезпечує йому високий рівень захисту від засобів радіоелектронної боротьби. Однак використання лише інерціальної системи може негативно вплинути на точність ракети. Саме тому іранські інженери додатково оснастили базову версію ракети Ababil системою супутникової навігації.
Супутникова система навігації дозволяє з високою точністю визначати місцезнаходження ракети, контролювати її висоту, швидкість і положення у просторі. Цей метод наведення є необхідним для нанесення максимально точних ударів, проте він має свої недоліки. Наприклад, супутникове наведення може повністю відмовити в разі потрапляння ракети в зону дії засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). В такому випадку зв’язок із супутником втрачається, і ракета автоматично перейде на інерціальну систему наведення.
Оптико-електронна система наведення, встановлена на модернізованих ракетах Ababil, надає ракеті можливість зіставляти зображення поверхні землі з еталонними зображеннями, на які її електроніка й орієнтується під час польоту. Для цього за допомогою космічних розвідувальних супутників створюються фотографії цілі, яку необхідно вразити. Ці зображення завантажуються в електронну систему ракети. Причому можна завантажити не лише одне фото, а цілу серію зображень, наприклад фото всієї траєкторії польоту. Завдяки оптичній станції ракета сканує поверхню землі під час польоту та аналізує збіги ландшафту з еталонними знімками, забезпечуючи високу точність наведення.
Застосування такої системи наведення робить ракету не лише невразливою до впливу засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), але й значно підвищує її точність у порівнянні з використанням лише інерціальної системи.
Балістична ракета Fath-360
Іранська балістична ракета Fath-360, також відома як BM-120, має довжину 5,1 метра, діаметр 368 мм і вагу 787 кг, з яких 150 кг припадає на бойову частину. Вперше інформація про Fath-360 з’явилась у 2021 році. Ракета рухається по повноцінній балістичній траєкторії та здатна розвивати швидкість до 4 Мах. Дальність пуску Fath-360 варіюється від 30 до 120 кілометрів. Система наведення цієї ракети поєднує інерціальну навігацію та супутникову систему. Іран декларує точність Fath-360 з максимально можливим відхиленням від цілі максимум до 30 метрів.
Fath-360 фактично є зменшеною версією іншої іранської балістичної ракети Fateh-110, історія розробки якої тісно пов’язана з радянською системою С-75. Відповідно до іранської практики маскування військової техніки, пускова установка для ракет Fath-360 замаскована під звичайну цивільну вантажівку. На одній такій вантажівці можна одночасно розмістити до шести ракет Fath-360.
Якщо Росія отримає ці балістичні ракети, ситуація на фронті та в прифронтових містах може значно ускладнитися. Варто пам’ятати, що Україна все ще має вкрай обмежені засоби для протидії балістичним загрозам, особливо коли йдеться про ракети, здатні долати відстань до 120 кілометрів у надзвичайно короткий час. У разі запуску на максимальну відстань, від моменту старту до влучання ракети може пройти менше двох хвилин, що робить її особливо небезпечною для цивільних і військових об'єктів.
У такій ситуації найефективнішим рішенням для України буде знищення пускових установок разом із ракетами ще до моменту їхнього запуску. Вкрай важливо забезпечити Україну високотехнологічними видами озброєнь, здатними протистояти балістичним загрозам. Важливим є також фактор політичного тиску на Іран, аби примусити Тегеран утриматись від надання Росії ракет різних типів. Тому залишається сподіватися, що партнери України цілком усвідомлюють і враховують усі потенційні небезпеки, які можуть виникнути у випадку, якщо Росія справді отримає ці ракети.
