Минуло вже більше тижня від початку наступу ЗСУ на Курську область Росії. Експерт Kyiv Post Стефан Коршак розбирається, що там зараз відбувається. Читайте про п'ять головних речей, які варто знати про нинішню ситуацію на Курщині.
Російське командування перегруповується для оборони
Москва просто починає “грабувати” інші ділянки фронту в пошуках військ для оборони в Курській області. Ймовірно, мине деякий час – тижні чи навіть місяці – перш ніж Росія буде готова до контрнаступу в Курській області.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Після майже двох тижнів операцій української армії на території Росії звіти росіян та українські фронтові зведення підтверджують, що Росія все ще намагається організувати системну оборону Курської області проти ЗСУ, які все ще однозначно мають ініціативу.
Схоже, що російська оборона зосереджена на захисті доріг, які, найімовіріше, будуть використовувати українці. Наприклад, російське командування використовує для цього підрозділи, які зазвичай не перекидаються на лінію фронту, зокрема, піхоту спеціального призначення – «спецназ» або парамілітарну поліцію «Ахмат». Їх від початку операції ЗСУ розгорнули, щоб зупинити маневр українських підрозділів.
Тріумф Трампа, падіння Асада, олімпійська радість: Ключові події 2024 року
За тиждень після початку наступу Кремль, за інформацією з відкритих джерел, кинув щонайменше пів дюжини легкоозброєних добровольчих і нерегулярних піхотних підрозділів, які зазвичай використовуються для патрулювання чи безпеки тилу в Донецькій області, на боротьбу з українськими бронетанковими підрозділами, щоб не дати ЗСУ взяти Курськ і весь регіон.
За даними OSINT, у регіоні відносно небагато регулярних російських військ, оснащених важким озброєнням, артилерією й танками.
Зведення підтверджують присутність підрозділів 810-ї бригади морської піхоти та 272-го мотострілецького полку. Обидва ці підрозділи неодноразово зазнавали серйозних втрат протягом останніх двох з половиною років і тепер здебільшого складаються з погано навчених, щойно набраних бійців. Найімовірніше, ці підрозділи будуть здебільшого використовувати для укомплектування опорних пунктів, щоб блокувати подальше українське просування, а не для контратак.
За непідтвердженими даними, московські генерали віддали наказ про передислокацію до Курської області аж двох парашутно-десантних полків із Херсонського напрямку, двох мотострілецьких полків із Запорізького напрямку, мотострілецького полку з Харківського напрямку та сотень призовників із Південного військового округу Росії на Кавказі.
Київ не говорить нічого офіційно, але, за даними російських джерел, Україна розгорнула в районі Курська щонайменше вісім добре оснащених бойових бригад за підтримки щонайменше двох важких артилерійських бригад. Kyiv Post вдалося підтвердити залучення до наступу щонайменше чотирьох українських бригад.
Тобто, навіть якщо всі ці російські підрозділи направити до Курської області, і вони туди дійсно дістануться разом із усією своєю вогневою міццю, це дозволить лише досягнути певної рівноваги з залученими українськими підрозділами.
Коли підкріплення Москви дійсно прибуде, накази від 12 серпня, видані безпосередньо президентом Росії Владіміром Путіним, змусять російські підрозділи в районі Курська воювати під керівництвом очевидно складної й дуже громіздкої командної структури, на чолі якої стоїть ФСБ, яка координує армійські операції, діяльність цивільних установ і місцевої поліції у так званій «контртерористичній операції».
А от направлення колишнього охоронця Путіна Александра Дюміна для координації військових дій, як це часто буває в Росії, може перерости у війну між керівниками служб.
Оборонні позиції росіян у Курській області
Російські оборонні позиції та оборонна тактика, які минулого року таки зупинили великий наступ українських військ, цього разу не дуже зарадили.
Російські війська начебто й підготували лінії оборони: мінні поля, протитанкові рови, бункерні та траншейні мережі, подібні до тих, які призвели до кривавої зупинки контрнаступу Києва 2023 року на південному запорізькому напрямку.
Насправді ж, як видається, у Курській області в серпні 2024 року вони поклали мало не звичайних лежачих поліцейських, які мали би зупинити атаки українців.
Українська наземна та повітряна розвідка, схоже, знайшла приховані можливості проходу через російські захисні позиції. І на момент, коли розпочався головний наступ, українські інженерні підрозділи, використовуючи західну техніку для розмінування, вже розчистили шляхи для швидкісних українських штурмових сил. Бойові зведення віддають належне ретельності української безпілотної та наземної розвідки, що у поєднанні з добре підготовленими саперами дало хороші результати зі знищення перешкод.
У 2023 році українські ударні підрозділи зупинялися на мінних полях, а потім їх розстрілювали російські гармати, ПТРК і бойові вертольоти.
Російські ударні вертольоти з протитанковими ракетами, які в червні 2023 року неодноразово знищували українські танки та БМП, поки що фактично уникають поля так званої "Курської битви". У вівторок, 13 серпня, потужна українська ППО, розгорнута на передових позиціях військ, що наступають, збила російський бомбардувальник Су-34.
Справжні рої українських FPV-дронів
З початку 2024 року основною оборонною зброєю Києва є FPV-дрон – не в останню чергу через майже повну зупинку постачання артилерійських снарядів з ЄС і США. Під час наступу в Курській області українська армія вперше застосувала справжні зграї безпілотників, що є ще одним фактором, який російські стратеги не врахували.
У 2024 році українська РЕБ бореться головним чином із російськими розвідувальними безпілотниками, зокрема БПЛА «Орлан-10», «Супер-Кам» і «Зала», які є першочерговими цілями для глушіння та знищення. Часто дешеві українські безпілотники із зарядом вибухівки направляють на російський безпілотний літак-розвідник, який коштує мільйони доларів.
Ця тактика обмежила можливості російської армії щодо використання артилерії чи авіаударів для ураження українських підрозділів, оскільки її безпілотники спостереження ефективно блокуються або збиваються. Без очей своїх безпілотників російські артилеристи та пілоти просто не можуть знайти цілі. Український артилерійський офіцер, який воює в Курській області, розповів Kyiv Post, що це зробило більшу частину російської артилерії майже повністю неефективною.
І російські офіційні ЗМІ, і мілблогери розповідають, що наміри командування РФ використати невеликі, добре навчені групи спецназу для засідки на українські колони під час наступу іноді були розкриті українськими безпілотниками, і росіяни самі потрапляли в засідку.
Звичайні російські підрозділи, які намагалися підсилити свої війська спеціальних операцій, часом зазнавали ударів далекобійними ракетами HIMARS – цю тактику українці запозичили в НАТО і намагалися застосовувати у 2023 році. 9 серпня залп високоточних ракет американського виробництва, який зняли українські безпілотники, знищив колону російських вантажівок біля міста Рильськ. Було знищено більше десятка одиниць техніки, загинули та поранені понад 300 російських військових.
Чим пояснити слабку відповідь Росії на наступ ЗСУ в Курській області
З точки зору України, рівень опору Росії першому іноземному вторгненню за 80 років був слабким, і його важко зрозуміти.
Курська операція, за всіма даними, призвела до того, що українські військові взяли в полон більше російських військових, ніж за будь-який інший двотижневий період бойових дій після вторгнення Москви в Україну в лютому 2022 року.
Точна кількість російських військових, які здалися в полон українським військам у Курській області, досі невідома. Більшість аналітиків оцінюють його в кілька сотень, а деякі непідтверджені дані вказують на понад 1000.
Інтерв’ю з військовополоненими та розповіді українських солдатів свідчать, що неодноразово російські підрозділи, відрізані та сформовані з молодих призовників, погоджувалися скласти зброю та здатися українським військам після години опору та після помірних втрат.
Українські ЗМІ порівнюють швидке падіння морального духу російських військ із запеклою обороною ЗСУ міста Маріуполь або Бахмуту і Авдіївки, де українські підрозділи воювали місяцями під масованим російським бомбардуванням, зазнаючи великих втрат.
Реакція російського цивільного населення на це іноземне вторгнення також привернула увагу та викликала здивування в українських ЗМІ. На четвертий день Курської операції український інтернет ряснів повідомленнями про те, що жителі російських міст, як-от Суджа, ховаються у своїх будинках або спостерігають, як проїжджають українські механізовані підрозділи.
Український телевізійний репортаж ТСН з міста у вівторок показав різкий контраст між пасивною реакцією росіян на іноземні війська в їхньому місті та подібними ситуаціями в українських містах, як-от Херсон чи Мелітополь, де сотні беззбройних місцевих жителів протестували – часом тижнями – перед російськими бойовими силами, вимагаючи, щоб загарбники забиралися геть.
Курськ 2024 – не перше вторгнення після Другої світової війни
Нинішній наступ ЗСУ в Курській області технічно не є першим вторгненням регулярних військ на територію Росії з часів нападу нацистів у Другій світовій війні, як стверджують більшість провідних медіа.
Журналісти забувають про бої між Радянським Союзом і Китайською Народною Республікою (КНР), які велися за контроль над островом Даманський, низинним острівцем на річці Уссурі, яка розділяє дві країни в Маньчжурії.
Сили КНР 2 березня 1969 року використовували невеликі човни, щоб перетнути Уссурі та атакувати радянські прикордонні війська, дислоковані на острові. Права на водно-болотні угіддя площею 0,74 квадратних кілометра, названі Пекіном островом Чженьбао (Рідкісні скарби), заявили обидві країни. Протягом наступних двох тижнів протистояння переросло у бойові дії, обидві сторони надіслали значні підкріплення, і Червона армія Радянського Союзу зрештою перемогла Народно-визвольну армію Китаю, застосувавши танки, артилерію та десятки літаків для авіаударів.
Повідомляється, що обидві сторони зазнали значних втрат, перш ніж китайські сили відступили. Тоді радянські ЗМІ заявили, що Радянський Союз завжди захищатиме свою територію, у разі потреби – силою. Москва зберігала фізичний контроль над Даманським/Чженьбао до 1991 року, коли Москва офіційно передала острів КНР у рамках Угоди про радянсько-китайський кордон.
Мало хто згадає
Востаннє Кремль намагався провести велику «контртерористичну» операцію на власній території в Чечні в 1990-2000 роках. Російські війська чисельно переважали свого супротивника приблизно у вісім разів і мали величезну перевагу у вогневій потужності проти чеченців, які воювали без артилерії та авіації.
Українські партизанські загони зі складу Української Повстанської Армії (УПА) вели сотні боїв у Карпатському регіоні проти радянських військ протягом багатьох років після закінчення Другої Світової війни.
Українські бійці вважали Червону армію іноземним загарбником на суверенній українській території. До 1950 року московська армія та поліція фактично придушили український партизанський рух. Українців, захоплених радянськими військами, переслідували й судили як радянських громадян за незаконні напади на радянські установи та посадових осіб.
