З початку року Київ публічно повідомляв, що кілька українських неурядових організацій врятували понад сто депортованих Росією українських дітей.
Лише неурядові організації, а не міжнародні інституції чи держави, можуть втілити слова в дії з конкретними рятувальними операціями. В обмін на це вони очікували б, що Організація Об’єднаних Націй, Європейський Союз та урядові установи різних країн, які підтримують Україну в захисті від неспровокованої агресії Росії, беззастережно та щедро фінансуватимуть їхню діяльність, але цього не відбувається.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Повернення дітей у травні в Запорізькій та Херсонській областях
17 травня Україна повернула чотирьох дітей з окупованої Росією території Херсонської області, як повідомив голова Херсонської ОВА Олександр Прокудін.
Тоді вдалося повернути трьох братів і сестру віком від двох до 12 років.
Держдеп США підтвердив участь військ КНДР у бойових діях проти України
Операцію з порятунку проводили батьки дітей спільно з українською гуманітарною організацією "Врятуй Україну".
Діти прибули на підконтрольну Україні територію та отримали психологічну та медичну допомогу, повідомив Прокудін.
15 травня Мінреінтеграції повідомило, що українська НУО "Мережа прав дитини" повернула 17-річного сироту Дениса з підконтрольної Росії території Запорізької області. Йому було 16 років, коли його викрали. Тоді він жив у Херсоні з двома глухими батьками, які не могли говорити й чинити опір, коли його викрали російські війська.
За повідомленням міністерства, Денис провів 10 місяців у російському таборі в окупованому Криму, поки його не врятували волонтери громадської організації. Він жив на окупованих Росією територіях під наглядом свого сусіда і шукав варіанти переїзду на підконтрольну Україні територію з початку повномасштабного вторгнення Росії.
Раніше тітка Дениса зверталася до міністерства з проханням допомогти повернути хлопчика. Зараз Денис живе під її опікою.
Для подальшого відновлення хлопчика направили до реабілітаційного центру в місті Трускавець Львівської області.
14 травня "Мережа прав дитини" повернула шістьох дітей з окупованих територій Херсонської області.
Порятунок дітей у березні
22 березня в Україну повернули дев'ятьох українських дітей, яких Росія раніше депортувала або утримувала на окупованих територіях України, як зазначив омбудсмен України Дмитро Лубінець.
Дітей повернули за сприяння Катару, який відіграв основну посередницьку роль у поверненні українських дітей, депортованих або примусово переселених до Росії, та в рамках затвердженого Президентом України плану дій Bring Kids Back UA.
За словами Лубінця, двох трирічних сестер, шестирічного хлопчика та 10-річну дівчинку врятували з дитячих будинків після того, як їхні опікуни та родичі звернулися з проханням повернути їх. 12-річну дівчинку повернули та возз’єднали з матір’ю.
"Дітей змушували відвідувати російські школи, де їм розповідали, що незалежної держави України немає", – написав у Tелеграм керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак.
За словами Лубінця, одна з повернутих дівчат мала інвалідність і не отримала належної медичної допомоги під час перебування на окупованій Росією території. Повідомляється, що тепер вона отримує необхідний догляд.
Порятунок дітей у лютому
Міжнародна група слідчих розшукала вісьмох українських дітей, яких, імовірно, викрали під час російського вторгнення, повідомили Анна Холліган у Гаазі та Діана Куришко, кореспондентка ВВС в Україні, у статті під назвою "Цифрові детективи вистежили в Росії зниклих українських дітей".
Понад 60 детективів використовували цифрові методи з відкритим кодом, щоб розшукати зниклих дітей, перебування яких у Росії згадувалося в пропаганді.
Експерти з 23 країн у штаб-квартирі Європолу в Гаазі використовували розширене розпізнавання облич, щоб знайти останні зображення дітей в Інтернеті. Експерти з геолокації аналізували фотографії та відео й використовували супутникові дані, щоб визначити, де вони утримуються.
Як повідомляє BBC, 18 українських дітей, які були вивезені до Росії, а потім повернулися додому, поїхали до табору відпочинку в Іршаві Закарпатської областію Табір організував фонд, заснований українським мільярдером.
Лише 2,5% вкрадених Росією дітей вдалося врятувати.
За даними офіційної Української бази даних дітей війни, близько 20 000 дітей були розлучені зі своїми родинами в Україні, примусово переселені Росією на власні території та в окуповані українські регіони, де вони були зареєстровані як громадяни Росії з початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Чимало журналістів, ЗМІ та навіть чиновників продовжують писати, що додому повернули менше 400 дітей, про що йдеться на сайті Української бази. Однак це застаріла статистика за 2022 рік. На жаль, вона не була оновлена через брак персоналу та не враховує більше випадків насильницьких зникнень. Вважається, що з 1 січня 2024 року було врятовано понад сотню дітей. Більшості з них, якщо не всіх, не було в списках Бази даних.
Точні цифри невідомі, і здебільшого не зазначається, де знаходяться вивезені українські діти. ВВС зібрала свідчення багатьох дітей, які стверджували, що їх розлучали з батьками, їм не дозволяли йти додому або телефонувати родичам.
У 2023 році Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Росії Владіміра Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію дітей.
Росія заперечує звинувачення та каже, що захистила дітей, перемістивши їх із зони бойових дій заради їхньої власної безпеки.
Марія Львова-Бєлова каже, що близько 730 000 дітей були привезені до Росії, більшість із них разом із батьками чи іншими родичами, і що 2 000 дітей були "евакуйовані" з українських дитячих будинків для їхньої "безпеки", але жодного слова не сказала про примусове переміщення.
На відміну від питання обміну військовополоненими, Росія залишається далекою від будь-яких міжнародних спроб возз’єднати депортованих українських дітей із їхніми рідними сім’ями та повернути дітей-сиріт до їхньої рідної країни, але сприяє їхньому незаконному усиновленню російськими сім’ями і таким чином примусово русифікує їх, грубо порушуючи міжнародні конвенції.
Дивіться оригінальну статтю Віллі Фотре на веб-сайті HRWF тут.
