ПОЯСНЕННЯ: ПЦУ визнала єретичним вчення про «Русскій мір» - чому це важливо

Напередодні в українському суспільно-політичному та релігійному житті відбулася майже знакова подія - була знесена так звана капличка-МАФ Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), що незаконно була розміщена на території Національного музею історії України. На її місці тепер проведуть археологічні розкопки.

Але, тиждень тому відбулася подія не менш знакова. 11 травня, Синод Української Православної Церкви (ПЦУ) на своєму Архієрейському Соборі, який, можливо колись назвуть історичним, засудив вчення «русского міра». У Постанові Собору йдеться про те, вчення, на якому базуються головні пропагандистські наративи сучасної Росії, «базоване на єретичних засадах етнофілетизму, маніхейства та гностицизму».

Собор ієрархів ПЦУ затвердив лист до Патріарха Варфоломія з проханням звернутися до Кирила Гундяєва (який очолює Російську Православну Церкву) публічно відректися від лжевчення «русского міра», а також засудити і відкликати наказ так званого «Всесвітнього російського народного собору», в якому містяться елементи пропаганди «русского міра».

Для того, щоб розібратися, яке значення мають останні рішення керівного органу Української Православної Церкви, чому взагалі вплив Російської Православної Церкви через її, по суті, проксі, так звану Українську православну церкву Московського Патріархату (УПЦ МП) ми звернулися до експертів-релігієзнавців.

На питання Kyiv Post відповіли релігійний оглядач Тетяна Деркач і архімандрит Кирило Говорун, доктор філософських наук, професор університетського коледжу Стокгольма.

KP: наскільки таке рішення Собору (про визнання лжевченням ідеологію «русского міра» – ред.) важливе? які його наслідки?

Т.Д.: Ідеологія «Русского мира» - явище багатокомпонентне, яке некоректно розглядати лише як єресь.

Церква багато віків уникала засудження людиноненависницьких та тоталітарних ідеологій штибу «Русского мира», зараз такий шанс є.

Але російський імперський універсалістський шовінізм вкупі з культом «священної війни» та проповідуванням спасіння через смерть на загарбницькій війні – це більше, ніж єресь.

Адже, на думку деяких богослові, формулювання, викладені в постанові Архієрейського собору, поки що «сируваті».

К.Г.: Це рішення є достатньо важливим. Воно навряд чи змінить ставлення до Російської церкви з боку інших Помісних церков, і навряд чи призведе до якихось реакцій з їхнього боку. Втім, таке рішення точно додасть імпульсу до колективного тиску на релігійних лідерів у світі, щоб вони зайняли більш активну позицію у засудженні внеску Московського патріархату та його очільника у війну.

KP: чому досі в Україні вплив російської церкви настільки значний, адже в Україні досі діють понад 8 тис. церков УПЦ МП?

Т.Д.: Є багато причин, чому люди залишаються в УПЦ МП. Наприклад, банальна емоційна прив'язаність до своєї ієрархії, громади, налагодженого побуту, соціальних зв'язків. Багато вірян вважають, що УПЦ не має стосунку до РПЦ, значна частина боїться канонічних санкцій від єпископів та судових розборок. Багато хто не хоче переходити в ПЦУ «з-під палки», люди налякані примусовим переводом храмів до ПЦУ. Є люди, які вірять, що це тимчасові негаразди, треба їх терпляче пережити. Але є й класичні «ждуни», які хочуть зберігати вірність патріарху Кирилу сподіваючись, що Україну «звільнять» російські війська.

К.Г.: Я не думаю, що Московська патріархія зараз має сильний вплив на УПЦ МП загалом, хоча та й продовжує мати певне формальне підпорядкування Москві. Після соборних рішень УПЦ МП у травні 2022 року таке підпорядкування перестало бути відкритим, стало більше прихованим. Втім, всупереч сподіванням Москви, воно не транслюється у лояльність загалу цієї церкви до Москви. Звичайно, в ній є лояльні до Москви ієрархи, священники та віряни, але вони зараз у меншості. Для більшості ж просто є неприйнятними насильницькі методи спроб їх перепідпорядкування ПЦУ. Саме ці методи не просто не працюють, а мають зворотний ефект.

КР: чому закон щодо перейменування релігійних організацій УМ МП не працює?

Т.Д.: Закон про перейменування, на мою думку, вже не актуальний. А не працював, тому що УПЦ МП його демонстративно блокувала.

К.Г.: загалом цей закон не працює з тих же причин, чому більшість вірян, священників УПЦ МП не хочуть переходити до ПЦУ.

КР: як Ви думаєте, що може відповісти Варфоломій на звернення ПЦУ вимагати від Гундяєва відректися від «русского міра»?

Т.Д.: не думаю, що патріарх Варфоломій буде публічно звертатись до патріарха Кирила з такими пропозиціями, хоча християнське сумління вимагає від предстоятелів церков дати свою публічну оцінку і «Русскому миру», і патріарху Кирилу, і РПЦ, і Путіну.

Гіпотетично можна провести Синод Вселенського патріархату і підняти це питання.

Якщо йдеться про єресь, то її треба діагностувати соборно.

А визнання патріарха Кирила єретиком однією помісною церквою має бути підтримане іншими церквами.

К.Г. Думаю, варто дочекатися реакції Варфоломія, якщо вона буде.

КР: якщо Варфоломій буде вимагати від Гундяєва відректися від «русского міра», що РПЦ може зробити у відповідь? Чи може це призвести до розколу світового православ'я?

Т.Д.: Я поки не бачу доцільності такого «спарингу патріархів». Розколу православ'я у будь-якому випадку не буде. Але посилиться дезінтеграція помісних церков грецького та слов'янського таборів загалом і давніх патріархатів зокрема. Розкол – це повний розрив будь-яких канонічних стосунків, а це малоймовірно.

К.Г.: Я думаю, що реакція патріарха Варфоломія буде враховувати можливі реакції з боку Московського патріархату. У православному світі не хочуть розколу.

Мені здається, патріарх Варфоломій намагається знайти баланс між тим і іншим — так, щоб до його позиції пристали й інші православні предстоятелі.

Варфоломій, на відміну, від більшості предстоятелів православних церков, однозначно на боці України.

Втім, хоча він й «перший серед рівних», все одно не може діяти ізольовано від інших.