Дрон «Лютий» - що потрібно знати
«Лютий» – це український дрон-камікадзе великого радіусу дії, здатний завдавати ударів по цілях на відстані до 1000 кілометрів. Його ефективність уже підтверджена низкою успішних атак по російських НПЗ, нафтобазах, гелікоптерних майданчиках та інших стратегічних об'єктах, зокрема в Сочі, Адлері, Санкт-Петербурзі, Новолипецьку, Рязані, Нижньому Новгороді й Татарстані.
За своєю конструкцією «Лютий» нагадує дещо зменшений Bayraktar-TB2. Подібна форма фюзеляжу та хвостової частини забезпечує чудову аеродинаміку, економну витрату палива та, відповідно, значну дальність польоту – до 1000 кілометрів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Виготовлений з легких матеріалів, корпус «Лютого» здебільшого складається зі скловолокна. Цей дрон здатен нести боєголовку вагою у 50 кілограмів. Також можливе розміщення більшої бойової частини вагою 75 кілограмів, але така модифікація скоріш за все використовується, коли ціль знаходиться ближче – до 750-800 кілометрів. Для зручності транспортування «Лютий» легко розбирається на окремі модулі.
Рій безпілотників накрив російський стратегічний аеродромом у Воронежі
«Лютий», як і більшість українських далекобійних дронів, поєднує в собі автономність і точність завдяки гібридній системі наведення.
Інерціальна система забезпечує самостійний політ за заздалегідь заданим маршрутом, а супутниковий зв'язок дає можливість оператору втрутитися та скоригувати курс для максимально влучного удару. Супутниковий зв’язок не завжди можна використовувати через роботу російських РЕБ, але якщо така можливість з’являється, оператор дрона бере управління на себе, що дозволяє завершити політ максимально результативно.
Звісно, будь-яка система наведення має свої вади. Перші версії «Лютого» були вразливі до російських РЕБ, тож Україна постійно вдосконалює свої технології. Як свідчать успішні атаки по НПЗ РФ, дрон отримав кращий захист від радіоперешкод, а можливо, й альтернативні канали зв'язку та наведення.
Як розробляли і виготовляли дрон "Лютий"
Обмежені ресурси та гостра потреба у нових засобах боротьби з окупантом спонукали до сміливих рішень. Україна не мала далекобійних ракет, щоб завдавати ударів по тилових об'єктах ворога. Саме тоді виникла ідея створення далекобійного дрона-камікадзе. Ці безпілотники, по суті, виконують роботу крилатих ракет, хоча роблять це повільніше, але у рази дешевше.
Створенням першого прототипу «Лютого» займались ентузіасти-моделісти, які вкладали у проєкт власні кошти. На початковому етапі програми українські військові скептично ставилися до її перспектив, адже важко було уявити, що цей досить великий дрон із розмахом крил 6,7 метра зможе залетіти на територію Росії, подолати значну відстань над територією ворога в умовах радіоперешкод і роботи систем ППО й виконати бойове завдання. Висока ймовірність виявлення «Лютого» російськими радарами та його знешкодження ще на підльоті до цілі робила цю місію, на перший погляд, нездійсненною.
Більшої впевненості проєкту надали іранські дрони, які РФ почала використовувати проти України. За своїми можливостями та цілями, український «Лютий» та іранський «Шахед» виявилися дуже схожими. Обидва дрони можна вважати дешевими засобами для завдання багатомільйонних збитків у глибокому тилу ворога. Тоді стало зрозуміло, що це є досить дієвим способом боротьби з критично важливими об’єктами. Такий метод продемонстрував свою ефективність, адже влучання навіть одного з десяти дронів може завдати шкоди, яка значно перевищує вартість 10 безпілотників (приблизно $200 000 за один «Лютий»).
Перше бойове випробування "Лютого" сталося в квітні 2023 року, коли дрон мав завдати удару по окупованому росіянами острову Зміїний. Посеред дистанції польоту стався електронний збій і дрон втратив зв’язок із оператором та перейшов до автоматичного повернення на базу, розташовану в Одесі. Уявити собі важко: випробування бойового дрона, оснащеного 50-кілограмовою бойовою частиною, обертаються тим, що він летить не до цілі, а до міста-мільйонника – Одеси, з якої й стартував. Оскільки випробування були секретними, військове командування не мало змоги оголосити в місті повітряну тривогу. На щастя, приблизно за 30 кілометрів від Одеси операторам все ж вдалося відновити зв’язок з БПЛА та відвести загрозу від міста.
Аналіз декількох інших невдалих атак показав, що дрон часто долітає до цілі та навіть влучає у неї, але не завжди відбувається детонація боєзаряду. Росіяни публікували фото нерозірваних бойових частин «Лютого», що свідчило про необхідність модернізації цієї системи.
На щастя, попри невдалу першу спробу його бойового використання, дрон все ж таки зміг завоювати довіру серед силових структур України. Справжній «бум» замовлень відбувся після демонстрації його можливостей у Санкт-Петербурзі. Саме цей політ показав, що «Лютий» здатен уражати цілі в глибокому тилу ворога. Після цих подій «Лютими» в достатній кількості обзавелися СБУ, ГУР і навіть Повітряні сили ЗСУ.
Атаки з використанням далекобійних дронів-камікадзе «Лютий» часто не обмежуються одним безпілотником, а проводяться групами.
Кілька дронів на певному віддаленні один від одного по черзі заходять на ціль та вибухають. Використання такої тактики збільшує шанси на успіх місії та знищення певної інфраструктури чи військового об’єкта. Здійснення групових нальотів також свідчить про те, що виробництво таких дронів в Україні набирає обертів, і такі нальоти можуть стати масованими й регулярними.
