Вагомою передумовою соціальної відповідальності безумовно є не лише прагнення зробити власний внесок у розвиток суспільства та країни, а й щире бажання працювати на користь інших та робити добрі справи, особливо в час війни.
Проблематика соціальної відповідальності університетів, яка активно досліджується науковцями, обговорюється та дискутується на різних рівнях починаючи з кінця ХХ століття, набуває особливої актуальності на нинішньому етапі. Зокрема, перед університетами стоять завдання посилення наукових досліджень, спрямованих на зміцнення обороноздатності держави, психологічної підтримки та інтеграції ветеранів, формування політики пам'яті, виховання не лише компетентних фахівців, а й національно свідомих громадян.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Важливо наголосити, що практики соціальної відповідальності набули розповсюдження в українських університетах ще задовго до виходу цього дискурсу в широке дослідницьке поле. Звертаючись до досвіду класичного Каразінського університету, який відкрив свої двері для студентів у січні 1805 року, наочно бачимо, що саме завдяки соціальній відповідальності цього закладу вищої освіти суттєво та якісно змінилося життя тогочасного Харкова. Саме університет став осередком прогресивних європейських ідей. Саме університет заклав підвалини наукових досліджень, спрямованих на розвиток міста і його перетворення на потужний інтелектуальний центр регіону.
Власне кажучи, у XIX столітті університет ефективно виконував містоутворюючу роль. На початок століття Харків був невеликим містом з населенням близько 10 тисяч осіб. Проте завдяки приїзду закордонних науковців для викладання в університеті в місті поступово формується потужне інтелектуальне середовище. Розвитку міста сприяють і студенти, які приїздять до Харкова з різних регіонів і роблять власний внесок у його розвиток. Активно починає розвиватися медицина.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії соціальна відповідальність університетів суттєво підвищилася, і надзвичайно радісно усвідомлювати, що провідні українські університети не лише приймають цей виклик, а й відповідають на нього з високою ефективністю та професіоналізмом.
Науковці Каразінського університету розробляють цілу низку напрямів, спрямованих на потреби країни та армії у воєнний час. Зокрема, це дослідження в галузях здоров'я та екології, енергетичної безпеки держави, альтернативної енергетики, фізики метаматеріалів тощо.
В Каразінському університеті створено Центр ветеранського розвитку, який організовує й проводить заходи щодо профорієнтаційної роботи та індивідуального професійного розвитку військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин. У грудні 2023 року відбувся Каразінський благодійний вечір, метою якого став збір коштів на допомогу ЗСУ.
Особливу увагу університет приділяє особам з особливими потребами. Так, для них створені можливості для безперешкодного доступу в усі навчальні корпуси за допомогою пандусів.
Успішне майбутнє можливе лише за умови активного залучення молоді до процесів розвитку науки, освіти та культури. І, звісно, ми усвідомлюємо, що місія університетів нині полягає в тому, щоб сприяти можливостям розвитку молоді саме в Україні.
Каразінський працює не лише зі студентами, а й зі школярами. Зокрема, для них започатковано офлайн-проєкт Karazin Weekends Legacy, який дозволяє кожному учневі відчути себе студентом Каразінського. Більшість занять орієнтована на розвиток практичних навичок, креативного й критичного мислення.
Класичний Каразінський університет завжди був і залишається соціально відповідальним. Усвідомлюючи потреби та актуальні завдання сьогодення, університетська корпорація прагне активно розвивати й підтримувати власне місто та країну. Нині ми працюємо на єдність та розвиток України, на нашу спільну Перемогу. При цьому пам'ятаємо настанову видатного українця, почесного доктора Каразінського університету Михайла Грушевського: «Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо... Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно бути у всім нашим гаслом».
