Після візиту Президента Зеленського до Палати громад Канади, під час якого колишнього українського бійця дивізії СС «Галичина» зустріли овацією, здійнялася буря, яка змусила спікера Палати громад піти у відставку. Погляди усього світу знову зосередились на Канаді з запитанням: чи правда, що Канада прихистила «тисячі» «українських нацистів»?
Любомир Луцюк – професор політичної географії Королівського військового коледжу Канади та співробітник кафедри українознавства в університеті Торонто. Професор Луцюк регулярно пише для Kyiv Post. На початку цього року він обговорив з Kyiv Post радянську пропагандистську кампанію «Операція «Розплата», метою якої було дискредитувати українських канадійців, звинувативши їх у причетності до злочинів нацистів, і тим сприяти підвищенню суспільної напруги в Канаді.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Багато хто вважає, що Канада дозволила в'їзд в країну українських воєнних злочинців після Другої світової війни. Чи правда, що тисячі українських нацистів емігрували до Канади?
Абсолютна неправда. Окремі політики та різні організації свого часу називали різні цифри щодо кількості ймовірних «нацистів», які переховуються в Північній Америці, втім комісія з розслідування воєнних злочинів, очолювана суддею Жюлем Дешеном, виявила, що ці оцінки були «дуже перебільшеними».
Протягом 70 років суспільством ширились історії про те, що тисячі «українських нацистських воєнних злочинців» переїхали до Канади: хто їх розповсюджував?
У другій половині 1970-х і на початку 1980-х років КДБ СРСР проводив «Операцію «Розплата», якою намагався спровокувати розбрат між єврейською та українською діаспорами через нібито присутність «тисяч» «нацистських воєнних злочинців» в країнах Північної Америки.
Поширюючи в ЗМІ те, що ми сьогодні називаємо «фейковими новинами», граючи на стереотипах та упередження окремих спільнот, агенти КДБ досягли певного успіху в розпалюванні ворожнечі між цими групами.
На щастя, у сьогоднішній демократичній Україні всі громадяни країни, незалежно від етнічної, расової, релігійної приналежності чи походження, разом борються проти спільного ворога – російського фашизму, який українці влучно називають «рашизмом».
Але в назві дівізії «Галичина» дійсно присутні літери SS – ким насправді були ці хлопці? Що являла собою дивізія «Галичина»?
Дивізія «Галичина» була підрозділом Waffen (тобто Збройних сил) SS. Вона була сформована в середині 1943 року, щоб допомогти захистити Західну Україну від повторної радянської окупації. Введена в бій під Бродами в середині літа 1944 року, дивізія була оточена і знищена, незважаючи на те, що її бійці хоробро бились з радянськими підрозділами.
Залишки дивізії перегрупувались, зрештою відступили на захід та здались в полон британцям у північно-східній Італії, де й були інтерновані поблизу міста Ріміні. Там у таборах для військовополонених вцілілих бійців перевіряли британці, канадійці, американці та навіть радянські слідчі, але жодних доказів скоєння ними воєнних злочинів знайдено не було. Далі вони були репатрійовані до Сполученого Королівства, де їх певний час утримували в трудових таборах, а потів визнали цивільними особами, після чого частина з них емігрувала до різних країн вільного світу.
Перед тим, як деякі з них приїхали до Канади, уряд країни звернувся до представника верховного комісара Канади у Великій Британії з проханням перевірити, чи були солдати цього формування причетні до воєнних злочинів, враховуючи законні занепокоєння, висловлені щодо цього єврейським конгресом Канади. Верховний комісар провів відповідне розслідування та повідомив урядові, що такі твердження є нічим іншим, як «комуністичною пропагандою».
Якщо в Канаді все ж таки виявлять воєнних злочинців, чи буде українська громада країни виступати проти їх переслідування?
Звичайно ні.
Позиція українців Канади полягала (і досі полягає) в тому, що якщо в Канаді буде виявлено будь-яку особу, проти якої є достовірні докази скоєння воєнного злочину, то незалежно від її національності, віросповідання, раси чи політичних переконань інформація про цю особу має бути подана до відповідні органів, які потім будуть вирішувати, чи притягувати цю особу до кримінальної відповідальності в канадському кримінальному суді.
Жодному воєнному злочинцю не має бути наданий притулок в Канаді.
Скільки воєнних злочинців з України було притягнуто до відповідальності в Канаді? Скільки їх було виявлено?
Жодного.
Як комісія, в якій ви працювали, перевіряла, що ці іммігранти не були нацистськими воєнними злочинцями?
Завдяки ретельному дослідженню, за допомогою свідчень експертів, дозволяючи усім сторонам, зацікавленим у справі, представляти відповідні довідки та враховуючи відповідну судову практику, зокрема щодо правил доказування. Комісія з розслідування воєнних злочинів діяла з 1984 по квітень 1987 року і підготувала публічний звіт англійською та французькою мовами, доступний онлайн.
Що ми маємо робити зараз?
Ми маємо зосередити свої зусилля на тому, щоб допомогти українцям протистояти геноцидному порядку денному кремлівського КДБ, його наступників та поплічників, а не дозволяти собі відволікатись на беззмістовне обговорення сумнозвісного інциденту, який стався в Палаті громад Канади і який, по суті, не має відношення до справедливої оборонної війни України проти російських загарбників.
Професор Луцюк зазначає:
Вояки «дивізії «Галичина» були інтерновані після закінчення Другої світової війни поблизу Ріміні, Італія. Там їх перевіряли британці, американці, канадці та навіть радянські слідчі, але жодних доказів скоєння ними воєнних злочинів виявлено не було. Пізніше, переїхавши до Великої Британії, ці українці працювали в таборах для інтернованих ще кілька років, перш ніж їх «цивілізували», після чого багато хто з них емігрував до інших країн.
Занепокоєння, висловлювані після того, як ветеранам дивізії «Галичина» нарешті було надано дозвіл в’їхати до Канади в 1950 році, були перевірені Верховним комісаром Канади у Сполученому Королівстві. Після перевірки він заявив, що ці звинувачення проти українців є не чим іншим, як «комуністичною пропагандою».
Починаючи з кінця 1970-х років, КДБ проводив активну кампанію з дезінформації – операцію «Розплата» – якою намагався розпалити конфлікт між єврейською та українською діаспорами через нібито присутність «тисяч» «нацистських воєнних злочинців» у Канаді та США.
Ці звинувачення були ретельно досліджені в 1984-1987 роках Комісією з розслідування воєнних злочинів на чолі з суддею Жюлем Дешеном. Вона дійшла висновку, що наратив про «тисячі нацистських воєнних злочинців у Канаді» є «великим перебільшенням», і зазначила, що немає жодних доказів скоєння воєнних злочинів ветеранами дивізії «Галичина».
Потребуєте більше інформації по цій темі? Читайте офіційний звіт тут.
