(Не)уславлені українці, які змінили хід історії: П’єр Грабар

П’ЄР (Петро Миколайович) ГРАБАР – імунолог, біохімік, відкривач багатьох імунологічних процесів, співавтор імуноелектрофорезу (піонерний метод дослідження антигенного складу біологічних матеріалів). Спеціалізувався з проблем вивчення онкологічних захворювань та діабету. Внесений до п’ятірки найвидатніших імунологів світу усіх часів. 

СПЕЦ З АУТОІМУННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Відомо: людський організм має не одну, а дві імунні системи – вроджену і адаптивну. Перша, якщо говорити образно, – стрілецький авангард, друга – тяжка артилерія. Саме у такому порядку вони зустрічають патогени, що проникають в організм. У результаті виробляються антитіла, які дають смертельний бій чужинцям, нейтралізуючи їх. Та іноді трапляється те, про що в народі говорять «на голову не налазить». А саме: імунна система сама починає нищити органи, які має захищати. Отака підступна зрада.

Чи «інопланетна» категорія захворювань? Остання отримала назву аутоімунних. Відомо їх усього понад 40. Та попри відносно невелику кількість, втрата працездатності й смертність через них на планеті, за даними ВООЗ, посідають третю сходинку після серцево-судинних та онкологічних.

На щастя, лікарі, нехай і не на повну силу, уже протистоять підступному лиху. І шлях до перемоги їм окреслив П’єр Грабар, що, емігрувавши до Франції (1919), зробив сенсаційне відкриття: серед аутоантитіл (контрагенти до організму, а не зовнішніх збудників) є і нормальні. Себто, не всі вони – вороги, яких треба за допомогою ліків знищувати. Навпаки, варто залучати на свій бік. Це був небувалий прорив, наукова бомба. Саме завдяки цьому, учасники першого Міжнародного конгресу імунологів (1971) внесли Грабаря до п’ятірки найвидатніших учених свого профілю.

Бронзовий медальйон першого Міжнародного конгресу імунологів 1971 р. 

ПІД КОВПАКОМ КДБ

Та навіть за кордоном про Грабаря не забували «рідні» спецслужби. Якось радянському академікові Гаррі Абелєву, який дуже поважав «українського француза» та приятелював з ним, зателефонували з КДБ і призначилирандеву» в приміщенні московського Дарвінівського музею. Науковець зустрівся з опером «у великій кімнаті з масивним письмовим столом».

Той, прикинувшись наївним простачком, поскаржився, як іноді важко відрізнити справжнього західного ученого від агента. І тому Комітет держбезпеки «покладає великі надії на свідомих радянських фізиків та ліриків». Зрештою кадебешник перейшов до конкретики: «З ким ви підтримуєте контакти ТАМ?». Абелєв назвав колег, серед яких і П’єра Грабаря. Серія уточнюючих запитань щодо колишнього земляка. І прохання, «раптом що», відразу зв’язуватися. Академік, за його словами, пообіцяв та прохання не виконав.

Гаррі Абелєв.

ЦІКАВІ ФАКТИ

- Під час Громадянської війни в Росії воював на боці білих, у лавах Північно-Західної армії.

- Деякі джерела вказують, що прапорщика лейбгвардії Кінної артилерії Петра Грабаря арештували та засудили до смертної кари. Однак він зміг втекти та дістатися Данії, а вже звідти – Франції.

- Після отримання 1929 року французького громадянства одружився на болгарській підданій – Ніні Івановій. Вона здобула медичну освіту в Болгарії та переїхала до Страсбурга, де вже жили її родичі.

- Старший брат Петра Миколайовича – Андрій – відомий історик середньовічного і візантійського мистецтва. Вважається одним з основоположників вивчення візантійського мистецтва та ікон XII століття.

- Організм людини синтезує понад 100 млн антитіл – така кількість необхідна для того, щоб розпізнати патогени, які, маскуючись, постійно змінюються.

- Пьєр Грабар: «Люблю, коли в лабораторії співають і сміються. Це означає, що все йде добре».

- Запропонував способи діагностики низки форм ракових новоутворень.

- Під час Другої світової війни був активним учасником французького Руху опору.

- На римському Міжнародному конгресі мікробіологів повідомлення Грабаря про існування аутоантитіл викликало нерозуміння і критику з боку колег (1963).

- Вивчав механізм дії ультразвуку на денатурацію білків, розробив підходи для отримання цитотоксичних активних антитіл, які нейтралізують пухлинні клітини.

З ДОСЬЄ П’ЄРА ГРАБАРЯ

• Народився 10 вересня 1898 року в Києві.

• Закінчив Київський ліцей (1916), навчався в Петроградському пажеському корпусі (1916-1917), Лілльській інженерній хімічній школі (1924), на природничому факультеті Страсбурзького університету (після 1924-го).

• Працював інженером Лілльського хімічного заводу (1924-1926), завідувачем лабораторії клінічної медицини, асистентом кафедри біохімії Страсбурзького університету (1926- 1938), завідувачем відділу хімії мікробів Інституту Пастера (1946-1968), паралельно – директором Інституту з вивчення раку при Національному центрі наукових досліджень Франції (1960-1966).

• Лауреат премій: Пастера (1935), Ніклу (1935), Бреана (1944), Фонду Янсена (1944), Берінга (1958), Фрейсіна (1958), Гайрднера (1963).

• Кавалер ордена Почесного Легіону (1954).

• Кавалер срібної медалі Національного центру наукових досліджень Франції (1958).

• Кавалер медалі Клода Бернара Монреальського університету (1967).

• Володар Великого призу фонду Яффі Інституту Франції (1968).

• Почесний доктор Копенгагенського університету (1969).

• Медаль Роберта Коха (1977).

• Фундатор і багатолітній президент Французького товариства імунологів.

• Помер 28 січня 1986 року в Парижі.

"Головним підсумком моїх півстолітніх занять імунологією стало усвідомлення того, що аутоантитіла є нормальними регуляторними молекулами" -  П’єр Грабар.

Національний центр наукових досліджень Франції, де впродовж 1960- 1966 працював П’єр Грабар.

Цю статтю Надії Аврамчук і Миколи Сухомозського передруковано з дозволу видавництва з книги (ООН) Знамениті українці, які змінили хід історії, САМІТ-КНИГА, Київ, 2020.