Пані Фельдгузен запізнювалася на онлайн-зустріч у Zoom. Вона ледве врятувала пиріг, витягнувши його з духовки, проте, здавалося, зовсім не розгубилася. Під час пандемії та повномасштабного вторгнення Росії вона очолювала посольство Німеччини в Україні, і її можна з упевненістю назвати експертом із антикризового управління.
Перш ніж стати послом, Анка Фельдгузен мала більшу практику дипломатичної роботи, аніж її попередники. Перед врученням вірчих грамот президенту України в липні 2019 року вона працювала референткою в Києві у 1994 році та заступницею посла з 2010 по 2015 рік. Безумовно, це був хороший досвід.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Коли в червні 2023 року дипломатка поверталася з України до Берліна, вона залишала зовсім іншу країну порівняно з тією, куди вона приїхала. Попри випробування, з якими їй довелося стикнутися, їй вдалося підтримувати міцний зв'язок між країнами. Її діяльність пішла на користь обом.
Молдова придбає сучасні системи виявлення та знищення безпілотників
Німеччина була ключовим партнером України, постійно надаючи допомогу, задовго до лютого 2022 року. Пані Фельдгузен вважає, що така взаємодія почалася з прийняття біженців після Чорнобильської ядерної катастрофи в 1986 році.
«Я ніколи не сумнівалась у відносинах між нашими країнами… За всі роки мого перебування в Україні мені пощастило знати стільки людей! Тому я більш упевнена, ніж це може здатися, що наші відносини мають міцну основу», – поділилася вона.
Коли Фельдгузен обійняла посаду посла, відносини між країнами ускладнювалися через політику Німеччини щодо РФ. Після анексії Криму Росією в 2014 році тодішня канцлерка Ангела Меркель пообіцяла відповідну реакцію на російську агресію, але Німеччина все ще віддавала перевагу взаємодії, а не протистоянню. Вона знехтувала застереженнями центрально- та східноєвропейських сусідів і зберегла віру в «зміни через торгівлю», що спричинило її небезпечну залежність від російських енергоносіїв.
Темпи підтримки України
Після ескалації з боку Росії в березні 2021 року блокування німецькою стороною постачання зброї Україні також сильно позначилося на партнерстві. Не так просто забути, як на початку повномасштабного вторгнення замість зброї Німеччина запропонувала 5 000 шоломів. Хоча, за словами Фельдгузен, ситуацію швидко виправили.
«Коли Олаф Шольц змінив Меркель на посаді канцлера, між країнами були добрі, довгострокові та стійкі відносини. Були певні питання, проте загалом двосторонні відносини були надійними», – прокоментувала вона минулорічний візит Шольца до Києва.
Питання військової допомоги було розв'язане завдяки перелому в зовнішній політиці та політиці безпеки Німеччини, якої вона дотримувалася після Другої світової війни. Іншу проблему у відносинах – проєкт газопроводу Nord Stream 2 – було вирішено, коли канцлер зупинив його через повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
Проте це не полегшило роботу посла.
Від самого початку Україна потребувала більше зброї, ніж Німеччина могла надати – зброя надходила дуже повільно – за стратегією «синдрому жаби в окропі» (якщо жабу помістити в киплячу воду, вона вистрибне, аби врятуватися, але якщо вода нагріватиметься повільно, то вона не відчуватиме небезпеку і повільно загине). Багато хто стверджував тоді, що це робиться, аби не спровокувати ескалацію з боку Росії. І все ж після десятиліть пацифізму німцям також довелося пристосовуватися до нових умов.
Звичайно, повільні поставки зброї спостерігалися не лише з боку Німеччини. Це було властиве майже всім західним партнерам України. Тоді, коли Фельдгузен намагалася підтримувати дружні відносини між країнами, в Києві така ситуація викликала розпач.
«Моїм завданням було пояснити ситуацію. Я неодноразово намагалася довести терміновість підтримки для України. Водночас пробувала роз'яснити українцям, що досить важко миттєво змінити політику на 180 градусів, – розповідає вона. – На думку німців, вони надавали допомогу досить швидко. Але я розумію, чому для країни, яка перебуває у стані війни, важко це усвідомити».
Попри повільний темп, зараз Німеччина – один із найбільших постачальників зброї Україні. Це мільярдні поставки озброєння, зокрема систем ППО і танків Leopard, які тільки зростатимуть. Підтримавши українських біженців, прагнення України приєднатися до ЄС та зусилля з відновлення країни, Німеччина продемонструвала довіру, на яку мало хто очікував.
Все це відбувалося під час перебування пані Фельдгузен та її команди в Україні. Напередодні 23 лютого 2022 року працівників посольства було евакуйовано, проте на початку травня вони повернулися до Києва, як і більшість західних представництв.
«Те, що ми повернулися, українці сприйняли як неймовірний прояв підтримки з боку міжнародної спільноти», – наголосила вона.
Адаптація до викликів воєнного часу
«Найбільше розчарування в моєму житті було, коли ми з невеликою командою намагалися допомогти, перебуваючи у Польщі. Проте посередництво між країнами звідти було майже неможливим», – розповіла вона.
Пані Фельдгузен не очікувала, що за кілька місяців після відступу росіян з Київщини вона стикнеться з обстрілами: під час ракетного удару 10 жовтня 2022 року було пошкоджено будівлю німецького консульства.
«Як і всі кияни, ми адаптувалися до нових умов з постійними загрозами та ризиками. Я дуже рада, що з моєю командою нічого не трапилося», – зазначила дипломатка.
З липня цього року посаду посла Німеччини в Україні обіймає Мартін Єґер. Він поділяє погляди своєї попередниці, адже на даному етапі Німеччина та Україна узгоджують свої бачення припинення війни та досягнення миру, зокрема місце України в НАТО.
«Відносини між нашими країнами досить надійні, – каже Фельдгузен. – Багато людей бачать лише верхівку. Проте мій досвід на посаді посла показує, що зв'язок був надійним та міцним, і більшість українців цінують це».
Перед поверненням додому з дипломаткою трапився курйозний випадок. Минулого року в інтерв’ю «Європейській правді» вона заявила, що Німеччина «була, є і буде найнадійнішим партнером для України». Тоді точилася дискусія, чи постачатиме Німеччина Україні танки. Її співрозмовник обережно запитав, чи хоче вона, щоб її слова були надруковані. «Так! – запевнила вона. – Тому що я вірю в це». Саме так воно і склалося.
Щодо нинішньої діяльності пані Фельдгузен, вона працює над стабілізацією ситуації у Міністерстві закордонних справ Німеччини. Мабуть, вона має час, щоб подумати про добре виконану роботу, але на цьому вона не зупиняється.
«Я двічі залишала Україну під час масштабної кризи, тому думаю, що відчуття незавершеної справи не залишатиме мене аж до перемоги», – підсумувала вона.
