Релігія – чутлива сфера, і Kyiv Post не заглиблюється в неї, якщо не йдеться про пов'язані з нею політичні чи інші нагальні моменти. Але останні шокуючі висловлювання глави католицької церкви Папи Франциска про Росію та її імперське минуле не можна залишити без коментарів.
Як повідомляв Kyiv Post, 25 серпня, звертаючись до молодих російських католиків, Понтифік, який народився в Аргентині, співав дифірамби Російській Імперії та її імперській спадщині, звеличуючи двох її найкривавіших правителів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Цим він не лише залишив поза увагою страждання українців та інших народів, які гнобила Російська Імперія, а й явно підігрував шовіністським наративам нинішнього московського царя – президента Владіміра Путіна, які він просуває, щоб виправдати свою варварську війну проти України.
Цим Папа Римський грубо образив почуття віруючих Католицької церкви України, що має довгу історію стійкості, героїзму, мучеництва, творчості і вірності Святому Престолу попри всі перешкоди, з якими вона стикалася. По суті, своїм відвертим "умиротворенням" Росії Папа публічно зрадив і спантеличив усю католицьку паству України – від ієрархів до простих вірян.
Його висловлювання, які глибоко ображають українців та інших колишніх і нинішніх жертв російського імперіалізму, вимагають негайного осуду і категоричного засудження. З таким засудженням уже виступили речник Міністерства закордонних справ України та голова Української Греко-католицької церкви (УГКЦ) Архієпископ Святослав Шевчук, який вчився на священника в Аргентині.
Поведінка Папи, ймовірно, змусить українських католиків переглянути своє ставлення до авторитету і притомності Понтифіка, який явно став на бік їхнього смертельного ворога – російського імперіалізму і його традиційного знаряддя – Російської православної церкви. Певно, що його слова викликали нові запитання і роз'ятрили старі рани.
Історія зневаги, переслідувань і виживання
Ще в 1596 році частина українських православних вірян – спадкоємців християн Київської Русі – з політичних та інших причин об'єдналася з Католицькою церквою, уклавши "Брестську Унію", але лише за умови, що "уніати" збережуть свої візантійські обряди і право духовенства мати сім'ю, а також свою структурну автономію, найкращим втіленням якої буде власний Патріархат.
В Російській Імперії уніати були під забороною і зазнавали переслідувань, але Греко-католицька церква процвітала в Західній Україні під владою Австро-Угорської Імперії, а потім Польщі. Коли в цьому непокірному національно свідомому регіоні запанувала влада Совєтів, цю церкву одразу ж заборонили, а її ієрархів ув'язнили або вбили.
Після того, як у 1962 році глава УГКЦ Архієпископ Йосип Сліпий був звільнений з ГУЛАГу і з'явився на ІІ Ватиканському соборі як мученик і герой, українські католики сподівалися, що Ватикан нарешті повністю визнає невід'ємні права їхньої церкви, заснувавши Український католицький патріархат. Ватикан натомість вирішив підвищити статус Сліпого – спочатку до Головного Архієпископа, а згодом до Кардинала. До заснування українського патріархату справа не дійшла.
У 1970-х роках, при Папі Павлі VI, Ватикан почав впроваджувати свою так звану "Ostpolitik" – політику примирення з Російською православною церквою. Але інші католики, особливо українські, сприйняли її як продаж українських вірних задля зближення з російською церквою – одним із інструментів радянської політики.
Весь цей час радянський режим переслідував Українську католицьку церкву, і та була змушена діяти в підпіллі. І лише в 1989 році – наприкінці ліберального правління Горбачова – вона була нарешті легалізована в СРСР і тепер могла відкрито повстати з західноукраїнських “катакомб”.
Попри непросту історію українсько-польських відносин, перший Папа слов'янського походження – поляк Іван-Павло ІІ (Кароль Войтила) – з великою симпатією ставився до українства і українських католиків зокрема. У 2001 році він приїздив до України, але навіть він не дозволив заснувати Український католицький патріархат. Отак Ватикан знову вказав керівництву Української католицької церкви на її місце своєю бездушністю і поступливістю Москві.
Чи нинішній Папа справді такий нерозумний і нетактовний, яким виглядає? Чи він сам є автором цих цинічних жестів умиротворення в бік Росії, яка коїть жахливі воєнні злочини проти України і стріляє без розбору по вірянах і їхніх храмах і древніх святинях? А може, старого, хворого Папу хтось підставляє – хтось із проросійських елементів серед його радників у Курії?
Так чи інакше, але після того, як Папа так дискредитував себе в очах українських, а може й інших християн, багато що стало очевидним.
Ні – будь якому запрошенню Папи Франциска в Україну – і це вже вирішується на офіційному рівні. Зважаючи на його готовність взяти на себе роль "попутника" чи "корисного ідіота" Кремля, логічною виглядала б його присутність на зібранні групи країн "БРІКС", де московські наративи сприймаються нормально, але аж ніяк не в Україні.
Так – пришвидшенню і поглибленню дискусій між Православною церквою України і Католицькою церквою України про наближення і досягнення віковічної мети – створення єдиного Українського Патріархату.
