ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ ВЕКСЛЕР – спеціаліст з проблем прискорення заряджених частинок, фізики високих енергій та космічних променів. Винахідник синхрофазотрона, що став прототипом Великого адронного колайдера. Відкривач «принципу автофазування». Автор визначень «Фазові коливання», «Синхротрон», «Фазотрон». Існує науковий термін «Автофазування Векслера».
Володимир Векслер за робочим столом
ЯК ЗДОЛАЛИ «НЕЗДОЛАННИЙ» БАР’ЄР
Володимир Векслер, здобувши у 24-літньому віці вищу освіту, пов’язав свою роботу з ядерною фізикою. Працюючи у Фізичному інституті ім. Лебедєва (Москва), Векслер зайнявся проблемою руху важких заряджених частинок та винайшов поетапно:
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
• Фазотрон (пристрій, у якому магнітне поле однорідне та постійне в часі, а його частота змінюється)
• Мікротрон (прискорювач зі змінною кратністю)
• Синхротрон (резонансний циклічний прискорювач)
Владимир Векслер первіряє катушку синхотрона.
Науковець брав безпосередню участь у виявленні невідомої до цього елементарної частинки – антисигма-мінус-гіперона, що існує лише одну десятимільярдну частку секунди. І все ж зоряним часом для вченого слід вважати відкриття ним принципу автофазування (1944), який дозволив, унаслідок підвищення енергії на прискорювачах, одразу на багато порядків подолати релятивістський бар’єр, що тривалий час вважали «нездоланним».
Проблема полягала в неузгодженості частот обертання частинки в циклотроні і прискорюючого поля. Володимир Векслер придумав, як обійти це обмеження. Під його керівництвом збудовано перший у світі синхрофазотрон (1957), у роботі якого використали принцип автофазування. Упродовж трьох років він залишався найпотужнішим у світі та, по суті, став прототипом Великого адронного колайдера.
Відтоді ім’я Векслера назавжди пов’язане з розробкою інноваційних методів прискорення елементарних частинок. Багатозначна деталь: функціонування усіх найпотужніших «-тронів» і нині гарантується принципом автофазування Векслера.
ВІТАЛЬНА ТЕЛЕГРАМА ВІД ПРЕЗИДЕНТА США
Принцип автофазування Векслер відкрив 1944-го. Яким же було його здивування, коли через кілька місяців журнал Physical Review опублікував повідомлення про те, що цей винахід запатентував… американець Едвін Макміллан. Зухвалий плагіат?!
Житомирянин звертається з листом до редакції та отримує відповідь самого винуватця. Той написав: «Моя неувага до Вашої роботи була ненавмисною і, дізнавшись про неї, я хотів би підтвердити, що Ваше відкриття передувало моєму». А коли 1963-го обом присудили премію «Атом для миру», вітальну телеграму Векслеру надіслав президент США Ліндон Джонсон: «Я знову переконуюся в інтернаціональному характері та мові справжньої науки. Її цілі й методи… не знають політичних меж. Це виявляється в практично одночасно здійсненому Вами та доктором Макмілланом відкритті».
Едвін Макміллан та Володимир Вексер
Векслер, отримуючи нагороду в США, відповів: «Знаменно, що цю високу премію я поділяю з моїм американським колегою Едвіном Макмілланом… Природа єдина. Завдання, які вона ставить перед нами, дуже часто на даному етапі розвитку науки мають єдине рішення. І воно, звичайно, не залежить від того, де – в Радянському союзі або Сполучених Штатах Америки – перебувають люди, які намагаються знайти це рішення».
НОБЕЛЯ НЕ ОТРИМАВ ЧЕРЕЗ «СЕКРЕТНІСТЬ»
Векслера п’ять разів висували на Нобелівську премію з фізики. Причому не лише з ініціативи радянської Академії наук, а й за поданням вчених зі Швеції, США та Великої Британії. На жаль, житомирянин так і лишився багаторазовим номінантом, не отримавши Нобеля, на якого безумовно заслужив своїми винаходами.
Це сталося насамперед тому, що СРСР, керуючись міркуваннями секретності «Атомного проєкту», відмовлявся надати відповідні документи. Деякі колеги Векслера запевняють, що на найвищу нагороду вихідця з України номінували не п’ять, а 9 разів. Проте документальних підтверджень у відкритому доступі поки що не з’явилося – вони могли бути засекречені. Ім’я Володимира Векслера носять вулиці в Житомирі, Одесі, Дубні і навіть CERN (містечко Європейського центру ядерних досліджень, на базі якого й був створений Великий адронний колайдер неподалік Женеви, Швейцарія).
Володимир Вексер зі студентами
ЦІКАВІ ФАКТИ
- Майбутній геніальний фізик кілька років провів у привілейованому для своїх часів інтернаті, яким особисто опікувався нарком просвіти Анатолій Луначарський.
- Фізик Анрі Рухадзе у мемуарах згадує про Володьку Векслера, одного з героїв «Педагогічної поеми» Антона Макаренка.
- У разі зриву терміну введення в експлуатацію синхрофазотрона на Векслера очікувала «антипремія» – арешт «за шкідництво».
- З міркувань особливої секретності лабораторію вченого в СРСР офіційно найменували безособово – «Еталонна».
- На початку 1935-го Векслера, «наукового співробітника групи рентгенівських променів», за сумлінну працю нагородили відрізом на костюм.
- Аби фінансово підтримати колектив, регулярно допомагав підлеглим, інкогніто сплачуючи частину коштів за путівки, які вони потім викуповували як профспілкові пільгові, або складав відомість і вручав студентам «бюджетні виплати».
- Векслер був поціновувачем мистецтва. Його донька згадувала, що вдома він мав солідну бібліотеку. Улюблений автор – Олександр Пушкін. Також знався на живописі – шанував творчість імпресіоністів. З музики любив слухати Булата Окуджаву та Олександра Галича.
- Надгробок житомирянина виконано у вигляді синхрофазотрона.
Могила Володимира Вексера
З ДОСЬЄ ВОЛОДИМИРА ВЕКСЛЕРА
• Народився 4 березня 1907 року в Житомирі.
• Закінчив Московський енергетичний інститут (1931).
• Лауреат премії АН СРСР (1937).
• Лауреат Державної премії СРСР (1951).
• Лауреат міжнародної премії «Атом для миру» (1963).
• Почесний доктор празького Вищого технічного училища (1963).
• Помер 22 вересня 1966-го в Москві після третього інфаркту.
• При Об’єднаному інституті ядерних досліджень (Дубна, Росія) діє Лабораторія фізики високих енергій ім. Векслера.
Цю статтю Надії Аврамчук і Миколи Сухомозського передруковано з дозволу видавництва з книги (ООН) Знамениті українці, які змінили хід історії, САМІТ-КНИГА, Київ, 2020.
