ПОЯСНЕННЯ: Як насправді працюють нові українські касетні боєприпаси DPICM

У вересні 2022 року Деніел Райс, американський радник головнокомандувача Збройних сил України генерала Валерія Залужного, написав статтю, в якій порадив Україні вимагати постачання DPICM зі складів США. Після цього продовж кількох місяців український уряд подавав запити на постачання касетних боєприпасів.

На Мюнхенській конференції з безпеки в лютому 2023 року віце-прем’єр-міністр України Олександр Кубраков і міністр закордонних справ Дмитро Кулеба своєю чергою закликали союзників забезпечити Україну касетними боєприпасами.

Нарешті 7 липня Департамент оборони США оголосив про передачу Україні чергового пакету критично важливого безпекового та оборонного обладнання, сорок другого пакету сучасної техніки, наданого американською адміністрацією Києву. У заяві департаменту сказано, що пакет містить додаткові боєприпаси для систем протиповітряної оборони, бронетехніку, протитанкову зброю, артилерійські системи та боєприпаси до них.

Більше по темі

Ексдержсекретар США Помпео спрогнозував політику Трампа щодо війни в Україні

Помпео сподівається на розуміння нового президента США щодо принциповості жорсткої позиції Заходу щодо повномасштабної війни.

У заяві також говориться, що після широких консультацій з Конгресом, союзниками та партнерами вирішено включити до пакету «високоефективні та надійні» покращені звичайні боєприпаси подвійного призначення (DPICM). За даними ЗМІ, Україна отримає значну кількість цих боєприпасів, потенційно сотні тисяч. Властивості цих боєприпасів, особливо в запропонованій кількості, здатні кардинально вплинути на перебіг бойових дій.

Чому Україна просила надати їй DPICM?

Російські окупаційні війська впродовж багатьох місяців розбудовували фортифікаційні споруди, які складаються з ліній окопів та протитанкових траншей і глибоких мінних полів перед ними. Проведення контрнаступу ЗСУ наразі ускладнюється головним чином через брак артилерійських снарядів, оснащених унітарними фугасними боєголовками, оскільки окопи побудовані саме для захисту проти такого типу вогню непрямого наведення.

Артилерія має важливе значення, адже російський вогонь непрямим і прямим наведенням має бути придушений, що дозволить українським силам штурмувати російські окопи та прорвати лінію оборони. Касетні артилерійські снаряди дадуть українській артилерії можливість накривати вогнем більші території та робити це швидше, використовуючи меншу кількість снарядів.

Крім того, їх можна використовувати для ведення пригнічувального вогню по озброєнню, техніці та особовому складу противника на відкритому просторі. DPICM також можуть бути використані українськими саперами для розмінувати величезних мінних полів, які захищають російські оборонні лінії. Або ними можна нищити міни дистанційно, стріляючи прямо по мінним полям перед атакою.

Отже, що таке DPICM, що в них особливого і як вони працюють?

Терміном DPICM позначають загальний тип боєприпасів США, який включає широкий спектр артилерійських снарядів і ракет, наповнених суббоєприпасами. Він включає снаряди для 105-мм, 155-мм і 203-мм гаубиць, а також 227-мм артилерійські ракети, які можуть запускатися з реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) М270 і пускових установок високомобільної артилерійської ракетної системи (HIMARS) М142.

Наразі США погодилися надати Збройним силам України лише один тип касетних боєприпасів – артилерійські снаряди калібру 155 мм.

Західні країни передали Україні 155-мм гаубиці кількох типів, серед них як буксирувані гармати, такі як американська M777 і FH-70 британської розробки, так і самохідні, такі як американська M109 і німецька PzH 2000. Снарядами DPICM, які Вашингтон передає Україні, можна стріляти із будь-якої зі стандартних 155-мм гаубиць стандарту НАТО, наданих західними партнерами Україні, з дальністю близько 20-25 кілометрів.

Кожен касетний боєприпас містить 88 суббоєприпасів M77, кожен з площею ураження близько 10 квадратних метрів. Це означає, що один снаряд може покрити площу до 18 000 квадратних метрів, залежно від встановленої висоти викиду суббоєприпасів. Це можна порівняти з площею ураження уламками стандартного фугасного 155-мм артилерійського снаряду, яка становить близько 7000 квадратних метрів.

Компоненти 155-мм снарядів DPICM. Джерело: Міністерство оборони США / автор

Досягнувши цілі, 155-мм снаряд DPICM детонує невеликий викидний заряд, який штовхає «поршневу» пластину до задньої частини снаряда з достатньою силою, щоб подолати роз’єднувальний шов у основі снаряда.

Це, у свою чергу, призводить до викидання суббоєприпасів M77 із задньої частини снаряда, який обертається на високій швидкості та розкидає M77 за передбаченою схемою, виходячи з характеристик цілі.

Схема розгортання DPICM Джерело: Міністерство оборони США (Несекретний слайд)

Під час падіння суббоєприпасів опір повітря стрічці, прикріпленій до них, допомагає таким чином стабілізувати їхнє положення, аби фігурний конус зарядної гільзи спрямовувався вниз. В такому разі суббоєприпас влучає в ціль під оптимальним кутом, і це забезпечує йому максимальне проникнення. Суббоєприпаси падають під дуже гострим кутом, майже вертикально, що підвищує ймовірність того, що вони потраплять до окопів, де осколки їхніх сталевих корпусів діють як ефективна протипіхотна зброя.

Суббоєприпаси M77Фото: Wikimedia / автор

DPICM являють собою друге покоління оригінальних вдосконалених звичайних боєприпасів (ICM), розроблених у 1970-х роках, які були виключно протипіхотною зброєю. Ця їх варіація є набагато точнішою та ефективнішою, з набагато нижчим рівнем неспрацювання, ніж у попереднього покоління, до того ж тепер боєприпас містить механізми безпеки, які нейтралізують суббоєприпаси, що не вибухнули. Поточні дані, зібрані у  США, свідчать, що середня кількість відмов у DPICM – менш ніж 2,5 %, порівняно з відповідним показником касетних боєприпасів, використовуваних Росією в Україні, який перевищує 30 %.

Армія США також має на зберіганні нерозголошену кількість некерованих реактивних снарядів M26 для систем РСЗВ M270 і M142 HIMARS, які також належать до того ж класу касетних боєприпасів. Це означає, що асортимент касетних боєприпасів, які потенційно можуть бути поставлені на озброєння ЗСУ, у майбутньому може розширюватися за наявності політичної волі.

Одна артилерійська ракета M26 калібру 227 мм містить 644 суббоєприпаси M77 DPICM і здатна розсіяти їх на площі майже 30 000 квадратних метрів.