ІГОР ІВАНОВИЧ ЮШКЕВИЧ – засновник та перший соліст Національного балету Куби, ведучий артист Американського театру балету, виконавець однієї з головних ролей у голлівудському фільмі «Запрошення до танцю», який переміг на Берлінському кінофесті-1956, засновник власної сценічної школи.
ЗРОБИВ БАЛЕТ ПОПУЛЯРНІШИМ ЗА БЕЙСБОЛ
У восьмирічному віці майбутню світову зірку балету батьки вивезли з Пирятина (Полтавська область) до Королівства Югославії. Це був 1920 рік. Згодом юнак захопився гімнастикою і дуже швидко досяг неабияких спортивних висот. На змаганнях його помітила відома югославська балерина Ксенія Грант, заохотивши до сценічних танців. Хлопчик погодився і не пошкодував. Бо уже скоро з гучним успіхом не лише виступав на сценах Франції, а й отримав офіційне запрошення до трупи балету Паризької опери, з яким рік (1936-1937) гастролював Австралією та Новою Зеландією. Далі були підмостки «Рус де Монте-Карло» (1938-1944), Американського театру балету, у якому 1946-го Юшкевич став головним танцівником і одним з найкращих представників епохи романтичного балету.
У нього закохувалися, йому поклонялися. Саме популярність Ігоря Івано[1]вича й дала максимальний імпульс розвитку у США балету. Інколи цей вид мистецтва за популярністю пере[1]важав головну забавку американців – бейсбол. У країні стався балетний бум. У 1955 році Ігор стає «граючим» художнім консультантом багатьох театрів, у тому числі «Метрополітен Опера».
НА СЦЕНІ – МАТАДОР
Дует Ігора Юшкевича та Алісії Алонсо, з якою він взяв активну участь у становленні кубинського балету, фахівці охрестили легендарним. Гастролі Північною та Південною Америкою, регулярна поява в кіно та телевізійних передачах. На думку знавців, з Юшкевичем і Алонсо за популярністю могли посперечатися хіба що Марго Фонтейн та Рудольф Нурєєв. Але то було пізніше. Навіть завершивши 1962-го року сценічну кар’єру, артист не сказав «адьйо» справі свого життя. Разом з дружиною, балериною Ганною Скарповою, він відкрив у Нью-Йорку власну балетну школу, а ще за декілька років став директором балетної програми в Техаському університеті в Остіні, а також художнім керівником престижного конкурсу New York International Ballet Competition (NYIBC).
В дуеті з Алісією Алонсо Ігор Юшкевич став зіркою світового балету
МОВЧАЗНЕ КІНОКОХАННЯ
Коли у оскароносного актора, режисера, сценариста, продюсера, хореографа та співака Джина Келлі поцікавилися: «Що вас привело у кіно?», він відповів: «Мрія зняти щось незвичайне, схоже на «Запрошення до танцю». Ідеться про його фільм без слів, що вийшов на екрани у 1956 році. Мюзикл-мінісеріал, фільм-танок складався з трьох новел: «Цирк», «Зашморг навколо троянди» та «Сіндбад-мореплавець». У першій – найпронизливішій – зіграв і виходець з Пирятина.
Сюжет – класичний трагічний трикутник: клоун, герой Келлі, закоханий в еквілібристку, а та – у повітряного акробата, роль якого виконує Ігор Юшкевич. Виконує блискуче, вкотре підтвердивши свій статус «видатного силового балетного артиста сучасності». І саме тому Келлі запросив його на зйомки, відібравши з десятків претендентів. За вісім років до цього талановитий українець зіграв у стрічці творця психологічного балету та прихильника дзен-буддизму Ентоні Тюдора у фільмі «Тінь вітру» (1948). На думку фахівців, ця роль вплинула на вибір Джина Келлі. Загалом Юшкевич знявся у чотирьох голлівудських фільмах.
Джин Келлі пишався тим, що зняв «Запрошення на танок» з Ігорем Юшкевичем.
Глядачів і фахівців насамперед вражав унікальний стиль Юшкевича, спрямований на атлетичну красу, вишуканість та елегійність. Саме він запровадив стандарти чоловічого танцю у Південній півкулі. Один із шанувальників таланту Юшкевича пізніше зізнавався: «Той, хто не знав, що він колишній танцівник, міг подумати, що перед ним – відставний матадор».
Публікація в газеті New York Times
ЦІКАВІ ФАКТИ
- Отримав громадянство США 1944 року та добровольцем пішов до американського флоту, де два роки поспіль «нюхав японський порох».
- Після морської служби, у 34 роки, Ігор Юшкевич мав зайву вагу і просто фізично не міг танцювати. У таких випадках багато хто оголошує про завершення кар’єри, однак українець вирішив продовжувати і не помилився – його найкращі роки були попереду.
- Балет «Жизель» у виконанні Ігоря Юшкевича та знаменитої кубинської танцівниці Алісії Алонсо донині вважається одним з найкращих усіх часів.
- У статті, опублікованій у «Таймс» 1982 року, маестро дорікнув колегам-чоловікам за «дешеві театральні ефекти» та «байдуже, а іноді й не чемне, ставлення до партнерок».
- Донька Юшкевича Марія була солісткою балету Меріленда, а потім – викладачкою Балетної школи Принстона. Мав два улюблених хобі: змолоду – гімнастичні вправи, у зрілому віці – риболовлю.
З ДОСЬЄ ІГОРЯ ЮШКЕВИЧА
- Народився 13 березня 1912 року у Пирятині Полтавської області.
- Закінчив російсько-сербську середню школу, Бєлградський королівський університет.
- Виконав майже 100 партій в постановках, серед яких «Жизель», «Лускунчик», «День Фавна», «Червоне і чорне», «Карнавал», «Порт-Саїд», «Чорний лебідь», «Трамвай «Бажання», «Ромео і Джульєтта».
- Лауреат премій: Dance Magazin (1958), Capezio Dance (1991), Premio del Gran Teatro de La Habana (1993).
- Почесний професор театру й танцю Техаського університету в Остіні.
-Помер від серцевої недостатності 13 червня 1994- го. Похований на Східному цвинтарі Кліфтона у штаті Нью-Джерсі, США.
"На сцені я власним тілом акомпаную танцівницям", - Ігор Юшкевич
Цю статтю Надії Аврамчук і Миколи Сухомозського передруковано з дозволу видавництва з книги (ООН) Знамениті українці, які змінили хід історії, САМІТ-КНИГА, Київ, 2020.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.