В ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post Еміне Джапарова, перша заступниця міністра закордонних справ, розповіла про квітневий візит до Індії та результати перемовин. Вона відзначила, що потрібно ще багато чого зробити щодо протидії впливу російської пропаганди на індійців, які досі сприймають росіян та українців одним народом.
Перша частина розмови була присвячена майбутньому Криму. Її можна прочитати тут.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
У квітні ви здійснили візит до Індії. З яким меседжем ви їхали до країни і як ви оцінюєте результат?
Індія – країна, яка входить до G20 та фактично головує там. Для України Індія є серйозним партнером. Мені здається, що ключове, на чому ми маємо зараз сфокусуватись, це те, як зблизити наші країни, як інтенсифікувати політичний діалог.
Свій візит ми жартома називаємо «розмороженням стосунків» На цьому сходяться індійська та українська сторони. Це фактично був перший високий візит з початку повномасштабної агресії РФ. І мій порядок денний, відповідно, був присвячений тій реальності, в якій ми живемо.
Індія не є якимось винятком серед країн Глобального Півдня у сенсі усвідомлення нашої дійсності. Дуже важливо спершу розповідати, що відбувається в Україні, тому що деякі офіційні чиновники, експерти повторювали, що ця війна спровокована, що РФ була змушена напасти на Україну через розширення НАТО. Це спростовується тим фактом, що в 2014 році не було в України риторики щодо НАТО, не було в Конституції України закладено такої політичної мети щодо вступу. Натомість Російська Федерація вдерлася і анексувала території України.
Фото: Міністерство закордонних справ
Повторення російського наративу, що українці і росіяни це один народ - це сентимент, який тягнеться з часів Радянського Союзу. Його теж треба руйнувати і доводити, що ми вже не один народ, у нас є певне спільне минуле, але між українцями і громадянами Росії є дуже велика різниця, що Росія різних часів намагалась знищити Україну, так само як сьогодні Путін ставить під питання факт існування України як держави, українців як нації.
Звісно, коли українські високопосадовці розкривають ці факти колегам з Індії, вони потроху формують у них реальну картину, а не ту, в якій вони жили ще за часів радянської пропаганди, а тепер пропаганди путінської.
Це був перший такий візит до Індії, але не останній. На початку літа мій колега секретар МЗС Індії Санджай Верма приїде до Києва для політичних консультацій. Після цього, десь восени, ми хочемо відновити діяльність міжурядової комісії Україна-Індія з різних треків питань.
Мені здається, що тут є перспектива і дуже серйозний потенціал роботи. Як для офіційного Києва, так і для експертів Кримської платформи є тут над чим працювати.
А як щодо призначення українського посла в Індії?
Я думаю, що ми зможемо незабаром призначити посла в Індії.
Є кандидати?
Є бачення.
Те, що Індія проголосувала за резолюцію ООН, де згадується, що Росія – агресор, можна вважати першим вагомим результатом початку співпраці?
Це можна так назвати.
Для Індії питання територіальної цілісності є важливі. В них є свої внутрішні складні процеси, скажімо, з Пакистаном, Китаєм. Тому вони, звісно, будуть стояти на захисті певних норм міжнародного права, а головною такою нормою є повага до територіальної цілісності та суверенітету держав.
Є частина населення в Індії, яке досі живе в парадигмі індійсько-радянських відносин. Та багато хто вже усвідомлює, що Росія - це не СРСР.
Фото: Зоя Шу, Kyiv Post
Друге, те, що ми вважаємо ефективним рішенням для Індії - це диверсифікувати постачання військової зброї з Росії. Тому що 60% озброєння Індії - радянська зброя. Власне, російсько-українська війна показала, що радянська зброя неефективна. І я думаю, що Індія дуже активно відстежує наслідки для російської армії і військового озброєння, які відбуваються на українській землі, і теж робить свої висновки щодо переорієнтації на інші країни.
Що ми можемо запропонувати Індії для ефективної співпраці? Можливо, постачання зброї в майбутньому, співпраця в інших сферах бізнесу?
Коли будується політичний діалог, створюються певні умови для бізнесу. І якраз така задача перед нами теж стоїть. В принципі одна з тез, які я озвучувала під час свого візиту, це те, що індійські приватні та державні компанії теж можуть бути зацікавлені в тому, щоб долучатись до певних проєктів щодо розбудови і реконструкції України в майбутньому. Тому ми маємо інтенсифікувати цей діалог, а потім і бізнес піде за цим діалогом.
