Реформа законодавства щодо одностатевих відносин в охопленій війною Україні

Цей тиждень наблизив визнання законних прав одностатевих партнерів: за відповідну петицію було зібрано 25 000 підписів, необхідних для подання на розгляд Президента.

Ініційована 44 неурядовими організаціями петиція підтримує проєкт закону про офіційну реєстрацію одностатевих стосунків, який наразі перебуває на розгляді у Верховній Раді.

За словами речників ЛГБТ-спільноти в Україні та за кордоном, просування цього законопроєкту під час повномасштабної війни свідчить про те, що українці стають більш інклюзивними і більше поважають права представників секс-меншин (у тому числі військовослужбовців), що становлять від 2 до 10 відсотків населення країни.

Петицію серед інших підписали відомі політики, в тому числі голови комітетів ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва,  гуманітарної та інформаційної політики та економічного розвитку. Про це у Facebook повідомив один із співавторів законопроєкту, член партії "Слуга народу" Дмитро Гурін.

Судячи з такої кількості підписів під петицією, законопроєкт №1903 має непогані шанси на прийняття, що означатиме правову визначеність і визнання стосунків між одностатевими партнерами.

Андрій Кравчук – давній ЛГБТ-активіст, юрист-консультант неурядової ЛГБТ-організації "Наш світ", пояснив в електронному листі Kyiv Post, який статус наразі мають одностатеві пари:

“З точки зору держави, одностатеві партнери – чужі одне одному люди і не мають жодних прав, які мають члени сім'ї чи інші родичі”.

Кравчук уточнив:

·      Ніякої фінансової підтримки в разі смерті партнера, в тому числі під час проходження військової служби;

·      Ніякого успадкування в разі відсутності заповіту;

·      Якщо заповіт є, стягується податок у розмірі 6,5%, який не стягується з члена сім'ї чи іншого родича;

·      Партнера не повідомляють про госпіталізацію чи хід лікування іншого партнера;

·      Партнер не має права на будь-які правочини щодо померлого партнера;

·      Партнери не можуть разом брати кредит на житло.

За підрахунками центру "Наш світ", все це стосується 200 000 одностатевих пар, які є в Україні.

Щоб змінити цю ситуацію, у березні 2023 року народна депутатка від опозиційної партії "Голос" Інна Совсун разом із 18 депутатами з інших партій, що підписалися під петицією, подала законопроєкт про "узаконення одностатевих стосунків" до комітету з питань правової політики. Зараз ідуть консультації в інших 13 комітетах, після яких законопроєкт має бути включений до порядку денного і поставлений на голосування.

За словами Совсун – єдиної з народних депутатів, що відвідала останній гей-парад у Києві у вересні 2021 року, обговорення на комітетському рівні “загалом на користь цього закону”, але існує суттєвий “розрив” між парламентською і громадською думкою щодо питань ЛГБТ.

“Деякі члени парламенту вважають [цей закон] політичним самогубством. Насправді він не тільки морально правильний, а й політично розумний. Але політики більш консервативні, аніж народ”, – сказала Совсун.

Вона вказала на результати опитувань, згідно з якими більшість українців (і абсолютна більшість молоді) підтримують права представників ЛГБТ.

Соціологічне дослідження, яке на замовлення центру "Наш світ" провів у травні 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), виявило зміни у ставленні українського суспільства до представників ЛГБТ, що відбулися впродовж останніх років. Підтримка узаконення одностатевих шлюбів зросла з 5 до 24 відсотків, а кількість тих, хто ставиться до цього нейтрально, – з 18 до 27 відсотків. У 2022 році 42% українців були проти одностатевих шлюбів, тоді як у 2016-му – 69%.

Схожі результати були отримані й Національним демократичним інститутом (НДІ) в січні 2023 року. Тоді 56% опитаних загалом були згодні з тим, що представники секс-меншин мають право реєструвати свої стосунки у формі "цивільного партнерства"; 24% були незгодні; 44% підтримали право партнерів однієї статі навіть брати шлюб; 36% висловились проти.

“Є значний прогрес, – сказала Совсун. – П'ять років тому [цю петицію] ніхто б не підписав, а зараз позитивне сприйняття в суспільстві зростає. Представники ЛГБТ воюють за Україну на фронті. У цьому сенсі існує "контраст цінностей" між Україною і офіційною гомофобією в Росії. Тут ми теж є частиною Європи”.

Відомий британський коментатор і активіст ЛГБТ Пітер Тетчелл в інтерв'ю Kyiv Post висловився прямо: “Представники ЛГБТ, що служать своїй країні, повинні мати такі ж законні права, як і законно одружені військовослужбовці”.

Якщо винести за дужки правові аспекти й політичні нюанси, то цей закон є значною віхою для багатьох поборників прав ЛГБТ в історично консервативному і часто дискримінаційному українському суспільстві. Вони впевнені, що українці стають більш інклюзивними. Можна сказати, що цьому частково посприяв Путін.

Або, як сказала Совсун в інтерв'ю Politico в березні: “Я власне вважаю, що росіяни дуже постаралися, щоб в Україні виросла обізнаність і змінилося ставлення до ЛГБТ-спільноти. Чим більше [гомофобія] стає частиною державної політики в Росії, тим більше неприйняття такої політики в Україні”.

Кравчук погоджується, що ставлення [до ЛГБТ-спільноти] міняється з тієї ж причини.

“Я не думаю, [що Україна стає більш інклюзивною], я ЗНАЮ, – написав Кравчук у листі до Kyiv Post. – Можливі причини очевидні. Україна бореться проти режиму, який відкрито проголосив гомофобію і трансфобію своїми фундаментальними "цінностями"”.

Проте є питання щодо закону: a) коли він буде прийнятий і чи буде прийнятий взагалі?; б) чи достатньо він забезпечує реформу законодавства щодо прав ЛГБТ?

Щодо першого запитання, то видається, що ніхто не має бажання запропонувати конкретні строки, але є ті, хто вважає, що закон можна прийняти в 2023 році. Кравчук зауважив, що закон стоїть у плані роботи Верховної Ради на цей рік, і додав, що згідно з Національною стратегією у сфері прав людини, прийнятою в 2021 році, уряд зобов'язаний подати відповідні законопроєкти до грудня.

Совсун, зі свого боку, вважає, що багато залежатиме від того, як розвиватимуться події поза стінами парламенту і поза межами України.

У 2014 році "Наш світ" подав до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ ) скаргу на відсутність можливості узаконити одностатеві шлюби в Україні. За словами Кравчука, позов проти уряду України наразі готується до розгляду – потенційно в 2023 році.

“Після нещодавнього рішення [ЄСПЛ] у справі "Федотова та ін. проти Росії" і наш адвокат у суді, і наше Міністерство юстиції впевнені, що [українська] держава програє цю справу, і це буде ще одним чинником, що спонукає владу прийняти закон про цивільну реєстрацію одностатевих шлюбів”, – сказав Кравчук.

Тетчелл підкреслює, що шлях України в Європу пролягає в тому числі й через права ЛГБТ:

“Право на шлюб зафіксоване в Хартії ЄС про основоположні права і свободи. Якщо Україна хоче стати членом ЄС, то треба буде погодитись на певну форму узаконення одностатевих стосунків”. 

Совсун висловилась про строки прийняття закону дещо по-філософськи: вона припускає, що він може не набрати достатньої кількості голосів, але вважає, що сама подорож така ж важлива, як і її кінцевий пункт, і що рано чи пізно буде консенсус.

“Народний депутат, окрім іншого, має активно підвищувати обізнаність народу в ключових питаннях, пояснювати складні моменти. Тут важливо діяти правильно. Політикам не слід боятися суперечливих тем”, – сказала Совсун.

Стосовно того, чи є закон достатньо інклюзивним, Тетчелл вважає, що “закон про реєстрацію одностатевих стосунків буде важливим кроком уперед. Він дасть одностатевим парам правове визнання і певний захист. Але це не те саме, що традиційний шлюб, що є золотим стандартом. Це крок у правильному напрямку, однак окремі, різні закони для одностатевих і різностатевих пар – це неправильно. Це форма узаконеного статевого апартеїду”. 

В Україні деякі представники ЛГБТ-спільноти підходять до цього питання радше прагматично, ніж ідеологічно. Кравчук зауважує, що “з політичної і практичної точки зору зараз простіше і розумніше буде прийняти закон про цивільне партнерство, а питання повноцінних одностатевих шлюбів залишити на потім”.

Крім цього, за його словами, запропонований нині закон не потребує внесення змін до Сімейного кодексу України, в якому шлюб визначений як “сімейний союз чоловіка і жінки”, а тому з правової точки зору шлюб між людьми однієї статі є неможливим.

Совсун дивиться на цей закон і роль парламенту ширше:

“Ми маємо створювати умови, в яких українці можуть бути щасливими. Ми не маємо вказувати їм, як стати щасливими, але маємо створювати для цього можливості. Наприклад, я кохаю свого чоловіка, який зараз на фронті. І треба поважати тих представників секс-меншин, що зараз воюють. Треба, щоб їхні стосунки з коханими і їхні права визнавалися належним чином”.