Якщо Бахмут впаде, Захід кине Україну напризволяще?

Опитування показують, що рівень підтримки України в Європі та США залишається високим. Проте в Києві курсують чутки, нібито в Офісі президента України побоюються, що Захід спостерігає за битвою за Бахмут, вирішивши, що якщо Росія візьме місто, значить настав час припинити військову підтримку України та наполягати на досягненні миру з Росією шляхом переговорів. Але чи відповідають ці чутки реальному стану речей?

За словами західних експертів, з якими спілкувався Kyiv Post, успіхи (чи, навпаки, невдачі) під Бахмутом жодним чином не будуть визначати майбутні рішення Заходу щодо підтримки України.

Глен Грант, підполковник британської армії у відставці, нині експерт з питань оборони Baltic Security Foundation, пояснив, що «Бахмут є політично важливим для Росії, оскільки Пригожин пообіцяв, що зможе його взяти. Через це Зеленський вважає, що, утримавши Бахмут, він може перемогти Пригожина з його вагнерівцями, а отже, зламати російську армію в інший спосіб... Виснаживши кращі підрозділи російської армії. Через це значущість Бахмутського плацдарму так переоцінюють».

Але які країни можуть припинити підтримувати Україну, якщо Бахмут впаде? «Велика Британія – точно ні, Прибалтика – категорично ні, Польща – в жодному разі, Фінляндія і Швеція – також, Німеччина – категорично ні», – наголосив оборонний експерт.

Джордж Баррос з Інституту вивчення війни (ISW) висловився так: «Я не вважаю, що безпекова допомога Заходу Україні залежить від успішності української оборони в районі Бахмута. Це також залежить від того, що тут можна вважати «успіхом». Бахмут не є якимось стратегічним містом, і взагалі він не має особливого оперативного значення».

Аналітик ISW зазначив, що «для України їхній успіх полягає не в утриманні міста заради утримання міста, а в тому, що вони використовують місто, яке природно обороняється, щоб знекровити росіян. Це кровопускання принесе Україні дивіденди в довгостроковій перспективі, якщо Україна врешті піде з Бахмута. Навіть якщо українські сили приймуть рішення відійти від міста, це буде тактична втрата, але оперативна перемога».

Майкл Макфол, колишній посол США в Москві та професор Стенфордського університету, коротко відповів на питання щодо можливої залежності підтримки України Заходом від її успіхів в Бахмуті: «Ні, я не думаю, що це так».

Колишній конгресмен-республіканець сказав, що США рішуче віддані Україні, попри «кремлівську пропаганду Такера Карлсона».

Гаррі Каспаров, який часто перетинає Атлантику, аби зустрічатись з тамтешніми політичними лідерами та залучати більше підтримки для України, сказав, що йому не відомі усі деталі, але він «сумнівається» в існуванні такого взаємозв’язку.

Американець Малкольм Ненс, який три десятиліття пропрацював у військовій розвідці та був у складі українського Іноземного легіону, сказав: «Це зовсім не так», і що «Україна не маленьке місто. Україна не село. Україна навіть не таке місто, як Краматорськ. Якби такі чутки могли бути правдою, то чому Захід не припинив постачання зброї після падіння Сєвєродонецька чи Лисичанська? Бахмут – це кладовище ПВК Вагнера. І одночасно теплиця для визрівання весняних наступів».

«Підтримка США не походить виключно від уряду, вона промовляє вустами багатьох відомих у світі військових діячів, які підтримують Україну. Я не думаю, що між тим, що відбувається в Бахмуті, і підтримкою Заходу існує взаємозв’язок. Я вважаю, що це міф – виправдовувати утримання міста, яке насправді більше не має тактичного значення, оскільки воно зруйноване», – стверджує Девід Пластер, американський ветеран, який навчав військових в Україні ще до початку війни.

Литовська експертка Ґінтаре Наркавечюте відповіла, що «західні союзники віддані намірам, щоб Україна повернулася до своїх кордонів 1991 року, і це не те що якось залежить від битви за Бахмут. Ми завжди будемо поруч з Україною».

Канадський військовий, коли його запитали, чи припинить Захід підтримувати Україну, якщо Бахмут перейде під контроль Росії, відповів рішуче: «категорично ні».

Дарюс Юргелявічюс, який був кадровим дипломатом до того, як став заступником директора литовської розвідувальної служби, сказав: «Чому б це мало статися? Думки щодо важливості Бахмута з військової точки зору ніколи не були одностайними, різні військові експерти оцінювали його важливість по-різному, і якщо це станеться, це не призведе до жодних змін у підході Заходу до цієї війни – це була б лише одна з болючих втрат, але не поразка. Я думаю, що ніхто на Заході і не подумає тиснути на Україну, аби вона погодилась на припинення вогню, коли частина її суверенної території окупована та анексована».

«Я думаю, що це повна нісенітниця. Битва за Бахмут – виснажлива битва, і вона затримує росіян у цьому районі», – сказав Чак Пфаррер, військовий аналітик і колишній офіцер ВМС США, продовжуючи: «Я насправді думаю, що [Західна] допомога [Україні] збільшиться, якщо Україна втратить Бахмут».

Гаррі Табах, який наразі постійно мешкає в Києві, а раніше, будучи офіцером ВМС США, працював у американському посольстві в Москві, сказав, що вперше чує, що підтримка Заходом України може залежати від подій навколо Бахмута.

«Зовсім ні, – погоджується з ним Адам Старжинський, польський політолог – були навіть повідомлення, що Захід радив Зеленському зосередитися на Запоріжжі та був здивований, що Україна приділяє таку увагу Бахмуту». Щодо польської підтримки, Старжинський відповів: «Звичайно, те, що станеться в Бахмуті, зовсім не змінить польської підтримки. Поляки впевнені, що з огляду на величезну кількість бронетехніки, яку Україна отримала впродовж останніх тижнів (танки, літаки, БТРи), контрнаступ розпочнеться, як тільки підсохне ґрунт. Незалежно від того, що станеться в Бахмуті, Польща залишиться відданою Україні та майбутньому контрнаступу».

«Я не думаю, що відступ України з-під Бахмута якось вплине на допомогу Заходу. Навпаки, це додасть ще один аргумент для її збільшення. Проте успіх довгоочікуваного українського контрнаступу, в якому б напрямку він не розпочався, матиме значний вплив на подальше планування військової допомоги. Успіх цього наступу потрібен як Україні, так і Заходу», – каже Ерік Кросс, член парламенту Естонії та колишній директор естонської розвідки.

Стів Нікс, євразійський директор Міжнародного республіканського інституту (IRI) у Вашингтоні, округ Колумбія, нагадав, що «президент Сполучених Штатів публічно заявив, що стратегічні рішення щодо Бахмута має приймати сама Україна», пояснивши, що з точки зору Білого дому «це в України варто поцікавитись, що там може статися».

Івана Страднер, наукова співробітниця Фонду захисту демократій, чітко відповіла: «Я не думаю, що Захід перестане підтримувати Україну, якщо Бахмут впаде».

Розмірковуючи щодо можливого походження безпідставних чуток про критичну важливість Бахмута, Страднер сказала, що «це дуже типово для тактики інформаційних операцій Москви». Якщо Бахмут впаде, «Росія розпочне інформаційні операції із залученням ультраправих і ультралівих ізоляціоністів на Заході, які почнуть активно розганяти тези типу «ваш уряд витрачає гроші на підтримку України, а Росія виграє». Ймовірно, вони також усюди розповідатимуть про те, що Захід використовує українців як гарматне м'ясо, і що Україна повинна якнайскоріше сідати за стіл переговорів з Росією». Саме тому західним розвідкам важливо вчасно попередити розповсюдження таких прокремлівських наративів та підготувати наступальну кампанію на випередження для протидії Росії в інформаційному просторі. У цій війні виграє той, хто контролює інформаційний простір, тому що сприйняття має значення. Враховуючи, що Україна може виграти лише за підтримки Заходу, нам необхідно створити інформаційне середовище, вільне від обману та брехні Росії».

Як бачимо, попри засилля останнім часом чуток про те, що підтримка України Заходом залежить від долі Бахмута, західні експерти, здається, цілком єдині в тому, що підтримка Заходу залишиться незмінною, навіть якщо обложене місто впаде.