В ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post солдат ЗСУ Сергій Волков, який воює на Донецькому напрямку, розповів про ситуацію на фронті, як росіяни намагаються наступати, але ЗСУ відбивають атаки. Волков вважає наказ Путіна захопити Донецьку і Луганську області до кінця березня абсолютно нереальним, розповідає про великі втрати росіян, та необхідність у артилерійській зброї та авіації для того, щоб остаточно змінити хід війни.
Скажіть, на якій ділянці фронту ви зараз перебуваєте?
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
З літа ми знаходимось на Донецькому напрямку, а до цього служили в Києві та області. З липня служу у бригаді, що тримає велику ділянку фронту Донецького напрямку. Перед відправленням у нас була дискусія щодо того, що з літа цей напрямок вважався ключовим і найбільш запеклим. Саме тут ключ від розв’язки всієї цієї війни в голові у Путіна, і якщо звільнимо Донбас, то досягнемо ключових цілей. Назви наших міст – Бахмут, Авдіївка, Соледар – вже увійшли в історію.
Головнокомандувач НАТО: Альянс шукає засоби, щоб протистояти «Орєшніку»
Яка ситуація на фронті? Чи наступають росіяни?
Так, після нового року вони активізувалися, але на нашій ділянці ситуація стабільна. Катастрофи ніякої немає. Ще тиждень тому усі знайомі телефонували і казали, що тут буде тотальний армагедон, що росіяни запустять все, що мають. Ми розуміємо, що це російська інформаційна операція, яка активно поширювалась. Але нічого такого глобального не відбулося.
А яка в росіян тактика? Хто з їх боку воює – ПВК “Вагнер” чи регулярні російські війська?
На цій ділянці ми воюємо переважно з регулярними військами умовної ДНР, насправді це російська армія. Вони застосовують артилерійські удари, іноді авіацію, скидають бомби, а потім заходять їх диверсійно розвідувальні групи і підрозділи піхоти. Буває, намагаються обходити наші міста по флангах, на жаль, іноді у них це виходить. Росіяни не рахують втрат і можуть брати село на п’ять хат ціною колосальної кількості вбитих і поранених, буває місяцями воюють, щоб захопити дві хати у цьому селі. В основному виходить їх відбити, на деяких ділянках вдається вийти на позиції, що були окуповані ще з 2014 року.
Чи доводилось вам брати полонених росіян?
Мені не доводилося, але я бачив полонених “вагнерівців”, з ними ніяк не взаємодіяв, бо вважаю, що не має сенсу на це витрачати час. У мене кум воює у сусідньому підрозділі, і там були полонені зеки з “Вагнера”, у яких виявили СНІД, сифіліс і гепатит, але знаю, що їм все одно надали медичну допомогу. Виходить, що з нашого боку на фронті гинуть найкращі, а з боку росіян – зеки, що і так би померли від своїх хвороб через рік.
У нашій розвідці кажуть, що є наказ Путіна захопити Донецьку і Луганську область до кінця березня. Чи їм це вдасться, на вашу думку?
Ми тут такого не чули. До кінця березня? Якого року? Це нереально. Це ж скільки сотень тисяч тільки на Донецьку область їм треба вкласти. Те, що вони валяються в переповнених моргах і на вулицях зараз, це по-перше, тобто є позиції, де вони не встигають забирати своїх загиблих. Мабуть, пересічні росіяни взагалі не розуміють, що відбувається, в них немає картини об’єктивної реальності, тому російське командування не рахується з втратами. Іще 200-300 тис. загиблих для них не мають значення, тому що цю інформацію будуть приховувати від російських громадян.
Який бойовий дух у наших військових, чи вистачає зброї, амуніції?
Якщо чесно, то по різному, у тих, хто давно не був на ротації, то є певна втома. Загалом без особливих емоцій просто працюємо і виконуємо поставлені задачі. Стрілецької зброї вистачає, але потрібно більше артилерії.
На росіян одне слово Himars вже наводить жах. Вони біжать і ховаються від іншої артилерії, але з переляку усе називають Himars. Дуже бояться. Я думаю, що якщо у нас з’явиться сучасна авіація, винищувачі, то це взагалі змінить хід війни.
Скільки триватиме війна, на вашу особисту думку?
Треба готуватися, що це не скоро закінчиться. Ми не бачимо, що вони змінюють плани, і ми не накопичили достатньо сил та засобів, щоб росіян прогнати. Звісно, ми намагаємося, але якщо вони не змінюють своїх планів і цілей, то вони будуть лізти і далі. Я не думаю, що війна в цьому році закінчиться.
Розкажіть про найнебезпечнішу ситуацію, у яку ви потрапляли?
Тут як лотерея, може прилетіти в 50 метрах великий снаряд, це було, наприклад, тиждень тому, на щастя, усі живі-здорові. Була ситуація влітку: потрапив снаряд у локацію, де я мав ночувати, але в останній момент залишився в іншому місці. У нас були втрати тоді.
Як ви потрапили на фронт?
До повномасштабного вторгнення я був цивільною людиною. Я працював над екологічними проєктами, займався громадською діяльністю, навіть був державним службовцем і очолював екологічну інспекцію Києва та області. Я і досі не їм м’яса, бо поважаю наш тваринний світ.
З 24 го лютого вступив у територіальну оборону Голосіївського району міста Києва, але у прямих бойових діях я тоді не брав участі. Після звільнення Київської області у березні вирішив перейти до лав ЗСУ, так попав на Донбас.
