Швидкість, терміновість!
Через рік після того, як російське вторгнення в Україну перетворило Європу на поле бою, а НАТО – на де-факто бек-офіс армії, що запекло воює за свою країну, генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг рішуче заявив про необхідність оперативно реагувати та швидко підлаштовуватися до мінливих цифр з обох сторін воєнного рівняння.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Головним завданням НАТО зараз є вчасне поповнення боєзапасів в ЗСУ і взагалі надання Україні доступу до більшої кількості снарядів для новопридбаних і вже працюючих систем артилерії та протиповітряної оборони.
«Це війна на виснаження і битва логістик», – сказав Столтенберг.
За деякими оцінками, Україна щодня вистрілює до 6-7 тисяч артилерійських снарядів – приблизно третину кількості, яку щоденно використовує Росія.
Переговори Путіна і Трампа: Москва розглядає потенційний діалог напередодні інавгурації
Боєприпаси та інше матеріально-технічне забезпечення були центральною темою нещодавньої зустрічі вищого командування і дипломатів у штаб-квартирі НАТО.
«Ми беремо участь у гонці матеріально-технічного забезпечення. Швидкість врятує життя», – заявив Столтенберг у своєму вступному слові на сесії Міністрів оборони країн-членів НАТО (DefMin). «Ключові засоби, як-от боєприпаси, пальне та запчастини, мають надійти в Україну, перш ніж Росія зможе перехопити ініціативу на полі бою. Швидкість врятує життя».
Столтенберг фактично повторив слова президента Володимира Зеленського, який підкреслив, що «швидкість і обсяги» є критично важливими для підготовки України до розгортання подій на полі бою.
Але новини з останньої сесії DefMin були менш переконливими.
У січні канцлер Німеччини Олаф Шольц пообіцяв, що Німеччина та її союзники швидко зберуть для України два батальйони бойових танків, а США пообіцяли надіслати 31 свій Abrams M1.
Втім на цей час Німеччина та Португалія залишаються єдиними країнами, які зобов’язуються відправити Україні версію A6 Leopard 2.
Працюючі на дизельному пальному (на відміну від американських «Абрамсів», які працюють на авіаційному), танки «Леопард-2» є оптимальним варіантом для Збройних Сил України в нинішніх умовах, коли логістика, зокрема доставка пального, є критично важливою.
Оскільки 14 із цих танків обіцяв уряд у Берліні та ще три – португальці, Україна ще дуже далека від повноцінних поставок «Леопард-2».
«Ми не досягнемо навіть розміру батальйону», – заявив міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус журналістам у середу після зустрічі з колегами по НАТО в Брюсселі.
Ця заява міністра свідчить про невдачу (сподівіамось, тимчасову), тоді як в ЗСУ очікують посилення бойових дій найближчими тижнями.
«Люди тут розуміють, що буде ще один поштовх з боку Росії. Є достатньо даних», – анонімно повідомив Kyiv Post високопоставлений дипломат, уповноважений спілкуватися з пресою, який працює в штаб-квартирі НАТО.
Винищувачів поки що немає на столі
Ще одне популярне питання, яке поставало в штаб-квартирі НАТО цього тижня, стосувалося бойових літаків.
На початку місяця прем'єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак заявив, що для України наразі «нічого не виключається», зокрема і передання винищувачів.
Проте це виглядає хитрою відмовкою, коли справа стосується британців. Серйозне скорочення фінансування легендарних Королівських ВПС (RAF) знизило здатність Великої Британії надавати повномасштабну військову допомогу Україні.
Також і один з американських генералів заявив, що Британія більше не є провідною військовою силою блоку.
«Існують прийоми, які значно пришвидшують навчання хороших пілотів», – сказав офіцер однієї з країн НАТО, який не має права спілкуватися з пресою. «Треба літати низько, щоб уникнути російських радарів, і стріляти влучно. Це головне».
У штаб-квартирі НАТО на міністра оборони США Ллойда Остіна та Столтенберга західні та українські ЗМІ тиснули з питаннями щодо поставки F16 – винищувачів старішого покоління, які могли б замінити парк українських МІГів, що наразі скорочується.
«У мене немає жодних повідомлень щодо літаків, які я можу робити сьогодні», – сказав Остін журналістам після проведення засідання Контактної групи з питань оборони України в штаб-квартирі НАТО.
Хоча і Остін, і Столтенберг не забажали дати пряму відповідь, міністр оборони Естонії Ханно Певкур прямо сказав Kyiv Post, що винищувачів «не було на столі» на зустрічах Україна-НАТО цього тижня.
«На даний момент ми більше зосереджені на збільшенні кількості підготовлених військовослужбовців», – сказав Певкур.
(Не)загальна безпека
«Чому Фінляндія та Швеція можуть просто сказати «ми хочемо приєднатися до НАТО» і «бац!» – це відбувається. Але з Україною чомусь не так. Це лицемірство», – вважає Гонсало Гуедес, 30-річний громадянин Португалії, який мешкає в Брюсселі.
«Ми організовуємо мітинги на підтримку України. Брюссель, яким він не є далеким і відстороненим від української реальності, ніколи ще не був настільки сповненим рішучості та енергії», – каже Ольга Вегера, яка повернулась до Бельгії з України в лютому 2022 року.
З практичної точки зору для Вегери та багатьох інших подібних до неї, бути громадянином країни НАТО означає отримувати точну інформацію про те, чого їм очікувати.
24 січня 2022 року, рівно за місяць до того, як російська армія перетнула український кордон, щоб атакувати Київ, усі громадяни Бельгії, зареєстровані в Україні, отримали терміновий електронний лист від свого посольства з попередженням про загрозу нападу.
Вегера, як і багато інших власників паспортів ЄС або США, отримала попередження від свого уряду.
Посольства країн НАТО організували зустрічі для власників їхніх національних паспортів. Українських же співробітників жодного разу не запросили.
Українці, якими б близькими вони не були до західних союзників, не отримували прямих рекомендацій, що їм робити у разі вторгнення. Ім залишалось лише покладатися на суперечливі сигнали за відсутності чітких повідомлень.
Країна мала вступити в найгарячішу стадію найкривавішої війни століття, спираючись на суперечливі дані розвідки, на власну інтуїцію і, як з'ясувалося пізніше, на милосердя західного блоку.
Довіра, на додачу до емпатії та співчуття, наразі є ключовим питанням для західних партнерів України.
Як показала остання зустріч у Рамштайні, вони все ще присутні.
Двері, які не то відкриті, не то зачинені
Дослідження PEW показують, що в міру того, як США нарощують військову допомогу Україні, зростає кількість американців, які вважають, що США занадто допомагають Києву.
Трохи більше чверті (26%) американців наразі вважають, що США надають надто велику підтримку Україні, тоді як 31% вважають, що вона є адекватною, а 20% хотіли б, щоб США ще більше допомагали Україні.
Також зросла частка демократів, які вважають, що США надто сильно підтримують Україну. Втім, вони все ще залишаються в меншості – лише 15%, що втім на 5% більше, ніж у березні 2022 року.
Усвідомлюючи можливість зниження політичної підтримки з боку США та враховуючи наближення виборів 2024 року, деякі політики зі східного флангу НАТО заявили, що вони вважають 2023-й вдалим роком для запрошення України до членства в НАТО.
Але в натівській риториці є одна базова теза – Україна може вступити в НАТО лише після завершення повномасштабної війни.
«Коли війна закінчиться, Україна має стати повноправним членом НАТО. Головне – позбавитись від політичних «сірих зон», оскільки вони є спокусою для наступних воєн», – сказав Kyiv Post постійний представник Естонії при НАТО Юрі Луїк.
Проте політику «відкритих дверей», проголошену НАТО, досить саркастично сприймають в Україні через постійний опір її членству в альянсі, адже по факту ця політика не розповсюджується на єдину країну у світі, яка наразі виконує роботу НАТО – відтинає загарбницькі пазурі останній агресивній тоталітарній державі на європейському континенті.
Відповідаючи на запитання Kyiv Post про можливі терміни та дорожню карту членства України в НАТО, Столтенберг вийшов далеко за рамки своїх попередніх коментарів щодо поточної тактичної ситуації на передовій.
«Єдиний спосіб… забезпечити прогрес України у напрямку більш тісної євроатлантичної співпраці – це забезпечити перевагу України як суверенної незалежної держави… І ми [будемо] також працювати над більш довгостроковим партнерством, допомагаючи Україні перейти від озброєнь радянської доби до озброєнь, доктрин і стандартів НАТО для підвищення нашої оперативної сумісності в ході реформ у сфері безпеки та оборони. Усе це [буде] наближати Україну до альянсу НАТО».
Радянська військова тактика і доктрина стали головною проблемою для ЗСУ ще в 2014-му, в перший рік, коли війна прийшла на українську землю.
Справа Резнікова
Через корупційні скандали у своєму міністерстві міністр оборони України Олексій Резніков уникав спілкування з українською пресою в перші дні саміту своїх колег з НАТО.
Завищена вартість харчування для солдатів, яка й спровокувала корупційний скандал в Україні, призвела до низки звільнень у відомстві Резнікова та до кримінальних розслідувань з приводу корупційних дій.
Але яйця та картопля не були в центрі уваги союзників по НАТО, які цього тижня в Брюсселі заслухали доповідь Резнікова. В меню обговорень були боєприпаси, зброя та готівка від Заходу.
Питання про те, як забезпечити більшу підзвітність щодо наданої партнерами зброї, також обговорювалося під час засідання Контактної групи з питань оборони України 14 лютого.
«Ми запрошуємо будь-яку країну, якщо потрібно, перевірити частину, батальйон, місце, де знаходиться зброя, надана їхньою країною», – сказав журналістам після цієї зустрічі Резніков. «Тобто, якщо вони будуть готові, хай приходять хоч на поле бою. Якщо ні, ми готові надати їм будь-які документи», – додав він.
Столтенберг, відповідаючи на запитання Kyiv Post щодо справи Резнікова та перевірки належного використання західної допомоги, був максимально лаконічним.
«Союзники постійно співпрацюють з українською владою, аби гарантувати, що всі гроші, все фінансування потрапляє туди, куди потрібно. Ми маємо з ними дуже тісний контакт. Ми постійно працюємо над цим, щоб забезпечити необхідний контроль і прозорість», – сказав Столтенберг.
Влітку 2022 року Financial Times повідомила, що країни НАТО та ЄС наполягають на кращому відстеженні зброї, яка постачається в Україну, у відповідь на побоювання, що злочинні групи контрабандою вивозять її з країни на чорний ринок Європи.
У перші роки російської агресії (починаючи з 2014 року) очевидці повідомляли про витік зброї та боєприпасів зі старих радянських складів, в той час як з військових баз масово викрадали автомати Калашикова та гранатомети.
Проте випадків, подібних до цієї злочинної діяльність перших років війни, не була задокументовано після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.
«Це надзвичайно делікатна тема, і ми хочемо мати справу з тими, кого ми знаємо і кому довіряємо», – сказав Kyiv Post високопоставлений дипломат однієї з країн НАТО.
«Резніков у нас надзвичайно популярний. Його всі знають. Нам потрібен хтось, кого ми добре знаємо. Якщо виникне хочь тінь сумніву – тут про це всі будуть знати».
