Батько намагається витягти сина з сумнозвісної в'язниці Лефортово

Сергія Офіцерова заарештували в Херсоні, коли той приїхав на велосипеді до батька, щоб разом пообідати й подивитися кіно.

До батьківського будинку зайшли четверо, заарештували Сергія і вивезли до Росії, де він наразі перебуває в сумнозвісній московській в'язниці Лефортово.

"Якби ж я тільки міг якось зв'язатися з Сергієм, – його 68-річний батько Геннадій сказав кореспонденту Kyiv Post, – я б сказав йому лише одне: твій велосипед чекає на тебе. Повертайся".

Зараз Геннадій у Києві і добивається звільнення сина через обмін полоненими.

Ситуацію ускладнює те, що Сергій має російське громадянство, хоча з дитинства живе в Україні і вважає себе українцем і патріотом України.

"Сергій народився в Херсоні. У 1980 році, коли йому було 4, вся сім'я поїхала на Камчатку – там тоді було дуже багато українців, – каже Геннадій. – На Камчатці я був економістом на найбільшому рибоконсервному заводі. Потім я перейшов на роботу в риболовецькому колгоспі, а потім працював у центральному банку. У 1991-му Радянський Союз розпався, і вся сім'я була в паніці, ми не знали, що робити. У 1992-му я розлучився з дружиною, а за два роки повернувся до Херсона. А колишня дружина переїхала з дітьми до Іркутська.

У 1996-му Сергій, який на той час був громадянином пост-радянської Росії, повернувся в незалежну Україну з матір'ю і вітчимом і відтоді жив у Херсоні. Посвідки на проживання йому було достатньо. Він не думав про український паспорт – всі ці роки російський паспорт ніколи не заважав йому жити звичайним життям, і він не перестав бути патріотом України. Позбутися російського громадянства Сергій вирішив у 2021 році і почав оформляти документи на отримання українського громадянства.

До війни він працював у Херсоні менеджером з продажів у різних компаніях і магазинах побутової техніки, сантехніки, меблів. Коли почалась окупація, ми почали більше спілкуватись, але ніколи не говорили про те, чим він займається – це було табу. Його племінник був в АТО, тож я думаю, що вони партизанили – передавали інформацію ЗСУ і відстежували об'єкти росіян. Єдине, що знаю точно, так це те, що він і його друзі робили коктейлі Молотова._

Сергій пересувався містом, маючи на руках тимчасове посвідчення, яке отримав, коли здав російський паспорт.

З часом у Херсоні стало більше російських блокпостів, і в окраїнному мікрорайоні Острів, де він мешкав, стали частіше перевіряти документи, тож батько наполіг, щоб він повернувся до центру, де жив раніше.

"Він часто заїжджав до мене на обід, чи подивитись кіно, – продовжує Геннадій. – Сергій приїхав до мене 3 серпня. Десь о 3-й у двері подзвонили. Якраз перед цим заходив сусід, і я навіть не подивився у вічко. Зайшли четверо – один зі зброєю, троє в цивільному. Сергій був за столом. Вони одразу до нього. Питають: "Ти Офіцеров Сергій?" Він сказав, що так, і його поклали на підлогу. Підсунули йому під ніс телефон і сказали, щоб розблокував. Все було швидко – 10 хвилин. Я просто стояв і дивився.

Я пізніше думав про це – у мене в квартирі камера, але того дня вона була вимкнена, і вони це знали. У мене документів не питали і не заходили до інших кімнат – це їм було непотрібно.

Отже, вони все знали. Сказали, щоб він збирався, і в коридорі надягли на нього кайданки. Мене тільки запитали: "Ти Геннадій?" Я сказав: "Так", і мені наказали повернутись до квартири. Я спитав, де його тепер шукати. Вони сказали, що він сам прийде.

Я впевнений, що ці люди знали, по кого прийшли. Знали, хто я, і що син у мене. Цікавий момент – ми домовились зустрітися о 12, але Сергій подзвонив і сказав, що буде пізніше. Значить, наші телефони прослуховували – вони працювали якось ненормально. Тому я впевнений, що це було ФСБ". 

Після арешту Геннадій шукав сина по всьому місту, по всіх місцях, де тримали ув'язнених, але марно.

Кілька місяців про сина не було ніякої інформації, і тільки наприкінці жовтня, через одного херсонця, якого росіяни відпустили, з'явилась перша інформація, що деякий час Сергія тримали в колишньому головному управлінні Національної поліції.

"Той чоловік сказав, що в приміщенні, де їх тримали, не було туалету, і всіх заарештованих раз на день виводили на вулицю, – каже Геннадій. – Багатьох катували. А ще наприкінці жовтня матері Сергія подзвонив адвокат із Москви, і ми дізналися, що наш син у Лефортово, і що йому треба хоч якийсь одяг. Одразу після звільнення Херсона я намагався поговорити з іноземними журналістами. Треба було передати цю звістку синові – хоча б через пресу. І вирішити проблему з одягом. 

Я вийшов на різні групи в інтернеті, в тому числі кримські. Я згадав, що коли підірвали Керченський міст, у російських прес-релізах фігурували двоє херсонців. І я подумав, що росіяни утримують мого сина про всяк випадок – щоб у разі чого фігурувало його прізвище.

А потім зі мною почали зв'язуватися люди, і я довідався, за якою статтею російського кримінального кодексу його засудили – Стаття 361-а – міжнародний тероризм. Суд був 7 чи 9 жовтня у Криму, а після суду Сергія кілька тижнів тримали на карантині. Після цього його перевели в Лефортово". 

Novaya Gazeta Europe написала, що на початку вторгнення ФСБ повідомила про те, що нібито запобігла серії терактів на окупованих територіях Херсонської і Запорізької областей. Справу завели за Статтею 361 ("акт міжнародного тероризму"), якою в 2016 році доповнили Кримінальний кодекс РФ.

Експерт московського неурядового інформаційно-аналітичного центру "Сова" Марія Кравченко вважає, що в умовах "спеціальної військової операції" антитерористичне законодавство застосовуватимуть з усім розмахом, тому що під цю військову операцію дуже зручно підганяти всілякого роду антитерористичні заходи і правила. Тож статистика лише зростатиме.

"В СБУ мені порадили звертатися всюди, де тільки можна, тож я хочу звернутися до Головного управління розвідки Міноборони, Червоного хреста, Офісу Президента, – каже Геннадій. – Червоний хрест підтвердив, що Україна вважає мого сина військовополоненим. Тепер це має підтвердити російська сторона. Але для Росії він є їхнім громадянином, хоча в нього українська посвідка на проживання і український ідентифікаційний код платника податків. 

Я не сумніваюся, що Сергій повернеться. Не втрачаю віри в те, що мої зусилля не будуть марними. Та й вони [в Росії] теж хочуть когось обміняти. Я десь прочитав, що [уповноважена з прав людини РФ] Тетяна Москалькова сказала, що хочуть обміняти не тільки військовополонених, а й цивільних. Я знаю, що розголос у мас-медіа допомагає в таких справах – якщо десь з'явиться хоча б його фото, вони зрозуміють, що ця людина має якусь цінність для обміну".