Це сталося. Нарешті. Проти Росії запрацювали нафтові санкції, які вступили в силу з 5 грудня.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Одночасно було введено ембарго країнами колективного Заходу, які повністю відмовилися від закупівель російської нафти. І була введена стеля ціни на рівні в 60 доларів за барель для покупців з країн, які не приєдналися до санкцій.
Який результат? Поки що сказати складно. Занадто мало часу пройшло. Як пишуть деякі товариші в соцмережах «все складно». Зрозуміло, що Росія буде продавати менше нафти. Але наскільки менше - ще не ясно. Як і не ясно, скільки Росія втратить в грошах.
Гроші - це ключове. Не важливо, скільки Росія експортує нафти. Важливо, скільки грошей вона за це отримує. Недарма сенатор Маккейн називав Росію "країною-бензаколонкою". Так, на сучасних заправках вам пропонують весь спектр послуг. Але заберіть з заправки бензин і вона не зможе працювати. Що особливо важливо для Росії зараз, коли в результаті санкцій російський бюджет став повністю залежати від нафтових доходів. Адже різко скоротилися надходження імпортних мит (немає імпорту, немає і мит). Впало надходження від ПДВ. А газова рента самоусунулася завдяки самоембарго від Путіна. Він думав, що викличе такими діями хвилю протестів по всій Європі, що призведе до зміни політичних еліт, але поки спровокував тільки дивну змову міських божевільних в Німеччині.
Думки вголос: де ми, що на кону і що сказав би Рейган
Багато економістів боялися, що санкції призведуть до зростання вартості нафти. Це могло б компенсувати для Росії втрати від проданих обсягів. Але поки відбувається з точністю до навпаки. Ціна на нафту падає. Ціна на барель еталонної марки Brent за останній місяць впала зі 100 доларів за барель до 78 доларів за барель. А російська нафта пішла далі. У середньому бренд Urals зараз коштує менш як 55 доларів за барель.
І поки всі боялися біди з боку пропозиції, удар по ціні було завдано з боку попиту. Плюс, на ринку напевно було безліч спекулятивних позицій «під ембарго». Коли ставка робилася на зростання вартості нафти після його введення. Зростання не відбулося. Позиції закриваються. Ціна падає.
У цьому плані добре зіграла висока стеля вартості нафти. Вона не відрізає автоматично більшу частину російської нафти від ринку. Росія поки тільки надуває щоки, погрожуючи скоротити видобуток, але не робить ніяких кроків у цьому напрямку. Поки не робить. А це дає розслабляючий сигнал для ринку нафти. І таким чином, висока стеля, яка спочатку виглядала гомеопатією і поступкою Росії, виявляється ефективним засобом для ринкового покарання Росії.
Та продати російську нафту зараз дуже складно. Занадто токсична історія і мало хто готовий ризикувати потраплянням під вторинні санкції. Доходить до того, що ряд великих компаній ставить умову, що не буде фрахтувати танкери, які до цього перевозили російську нафту.
Також вступає в силу географія. Основними портами для завантаження танкерів нафтою були порти на Чорному і Балтійському морях. Що логічно, адже основним ринком для Росії завжди була Європа. Але Європа вже не варіант. У підсумку, в самій Росії інфраструктура доставки в порти вибудувана так, що нафта прямує до портів в Чорному і Балтійському морях. Але там тепер ніхто не купує російську нафту, тому що це далеко до потенційних покупців. Не кажучи вже про те, що Ердоган показує свій норов, влаштовуючи затор з танкерів перед Босфором. У підсумку, ціна в цих портах на російську нафту впала до 44 доларів за барель.
Більш цікава російська нафта в портах на Тихому океані. Адже там поруч Китай та інші покупці. Але ось біда. Доставити туди багато нафти просто неможливо. Труби не ведуть. Десятиліттями інфраструктура вибудовувалася в бік Заходу. Тому туди можна пригнати дуже обмежену кількість нафти. І, теоретично, продати за ціною 65 доларів за барель. Та чи ризикне хтось її купувати вище ліміту. Поки відповіді немає. Занадто мало часу пройшло для оцінки.
Ясно одне - це точно буде боляче. І в Росію таки повернувся бумеранг, який вони запускали раніше, провокуючи рецесію в Європі. Тому що рецесія в Європі, мінімальне падіння економіки, обертається радикальним зниженням попиту на нафту. І ось вже боляче саме Кремлю.
Деякі аналітики оцінюють втрати Росії до 70% від нафтової ренти. Це виглядає занадто приємним, щоб остаточно повірити.
І тепер зрозуміло, чому Путін так поспішає схилити Україну до переговорів. Годинник цокає. І в найближчі місяці бензоколонка відчує, що без бензину справи йдуть погано.
