Йдеться не лише про кількість населення, а й його «якість». Суть – надання землі учасникам війни (тобто, ветеранам так званої російської “СВО” - ред.) в Україні. Причому претендентом на отримання ділянки землі може бути мешканець будь-якого російського регіону. Паралельно триває процес «конфіскації» нерухомості, яка належить громадянам України.
Примітно, ще влітку 2024 року гауляйтер Криму Сергій Аксьонов наголошував, що «кримські землі мають виділятися кримчанам». У серпні цього року все різко змінилося. Тому є кілька причин.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Спробую зупинитись на частини з них.
Імперська політика заміщення населення Криму
Російська Федерація вже до кінця 2014 року розпочала процес заміщення населення півострова.
Йшлося про запуск кількох федеральних програм. Як-от:
- будівництво службового житла військовослужбовцям, яких переводять на півострів
- програма «військової іпотеки», кредити за пільговими ставками, які дозволяли військовослужбовцям побудувати власне житло. Пізніше її поширили на вторинний ринок (у Криму це сталося у 2017), у 2019 змінили критерії участі, суттєво розширивши перелік категорій громадян, які можуть претендувати на кредитну лінію.
- Програма переселення військових пенсіонерів (частково військова іпотека, але здебільшого, виплати від Міноборони). До неї Крим включили вже у 2015-му.
- Програма переселення громадян із регіонів крайньої півночі. Це насамперед стосувалося пенсіонерів. З 2014 до 2017 року, коли необхідно було «виправити» демографічну картину на півострові ця держпрограма працювала дуже активно. З 2019 по 2022 рік практично зупинилася (у Криму).
- Виплата «підйомних» молодим фахівцям, які переїжджають до Криму. Йшлося, перш за все, про вчителів, медиків, управлінців.
Все це разом дозволило вже за результатами 2016 року продемонструвати зростання населення на півострові порівняно з початком 2014 року.
Тобто були не лише компенсовані втрати від міграції громадян України, які не побажали залишатися в окупації, а й продемонстроване зростання.
Насправді йшлося про стару-добу імперську політику заміщення населення.
З одного боку, велася робота з «видавлювання» нелояльних жителів, з іншого завозилися ті, для кого нове місце життя ставало «подарунком долі». Чи у наших реаліях «подарунком Путіна». До 2018 року можна було говорити про заміщення щонайменше 15-17% населення Криму.
Водночас більшість тих, хто приїхали, сприймала переселення як різке поліпшення якості свого життя. Зважаючи на те, що значна частина тих, хто переїхали — військові пенсіонери, Кремлем було створено передумови для надзвичайно активного опору поверненню півострова Україні. А паралельно загальна атмосфера тиску на проукраїнські настрої місцевих жителів.
Втім, політика не нова — достатньо згадати «військові містечка» та виділення там квартир «відставникам», які СРСР активно будував у Західній Україні, Західній Білорусі та країнах Балтії.
Опір місцевих напливу росіян
Але будь-яка програма заміщення має обмеження. Надзвичайно швидкий приїзд «нових жителів» може спричинити опір тих, хто жив на певній території до приходу імперії (навіть якщо вони на нього чекали). Тому така політика має хвилеподібний характер.
Після першої хвилі пауза. Потім, за кілька років, друга хвиля. У Криму відбувалося те саме. Пауза розпочалася на рубежі 2020 року.
Кремль і місцева влада ефективно використовувала тему пандемії. Фактично (за винятком управлінців) почалася пауза. Фінансування з Федерального бюджету обмежилося деякими категоріями працівників ФСБ, МВС, слідкому та управлінцями. Кримська «влада» таку ситуацію сприймала позитивно. З одного боку, навіть якщо йшлося про конфісковану нерухомість, її реалізація здійснювалася «за живі гроші». З іншого для місцевих жителів почала розігруватись політична п'єса про «захист Криму та кримчан від напливу чужинців».
Війна, земля Криму та демографія
З 2023 року у Криму почали говорити про виділення землі «учасникам СВО». Що, з одного боку, повторювало політику інших суб'єктів Федерації, з іншого, якщо брати до уваги вартість землі, дозволяло економити на виплаті «підйомних» (йдеться про гроші, які (особливо у 2024 році) місцеві бюджети виплачують громадянам, які підписали контракт із МО РФ).
У Криму власних грошей було мало (пам'ятаємо [цитата Дмитра Мєдвєдєва від 2016 року]«грошей немає, але ви тримайтеся), а виплати по 2 млн російських рублів на Кубані змушували місцевих потенційних «контрактників» ставити незручні питання Аксьонову та його оточенню.
Вихід знайшли у тому, щоб роздавати земельні ділянки, зокрема, й неподалік моря.
Наприклад, у травні 2024 року місцеві ЗМІ рапортували про виділення землі під ділянки для понад 600 учасників російсько-української війни. Важлива деталь: землю роздавали у поселенні Штормове на західному березі Криму. Втім окремо наголошувалося, що претендувати на таку нерухомість можуть лише мешканці півострова.
Але тут сталося те, що втрутилися закони демографії. Якщо ти 10 років тому активно фінансував переселення пенсіонерів, то логічно очікувати, що ця категорія осіб рано чи пізно почне вмирати. Тобто статистика почала фіксувати колосальне зростання смертності на півострові. Де до «власне кримських пенсіонерів», що загинуло на війні, додалися нещодавні переселенці. Це наклалося на зменшення кількості шлюбів і народжуваності (що логічно для півострова, який зачепила війна).
Внаслідок цього Кримстат гордо відрапортував, що за сім місяців 2024 року чисельність населення в Криму зменшилася на 7,6 тис. осіб. При цьому народилося лише 8927 дітей, а померли 16 500 осіб. А, беручи до уваги вікову структуру (за даними Росстату на січень 2022 року в Криму було майже 0,5 млн осіб старше працездатного віку або 25,5% населення. Для порівняння, середньоросійський показник 23%, а по Криму та Севастополі йде істотне спотворення даних за рахунок військовослужбовців (особливо строковиків). Тобто реальна структура (постійних мешканців) ще гірша.
Потрібна нова корекція структури населення. Тобто нова хвиля міграції.
І тут накладається ще один фактор – необхідність збільшення масштабів рекрутингу для участі у війні. Водночас, у багатьох регіонах вже досягли стелі з виплат підйомних. Так, наприклад, у Ставропольському краї фіксували відтік механізаторів із сільського господарства. Йшли у танкісти. Розуміючи, що їх можуть вбити, але отримуючи лише «підйомними» більше, ніж вони заробляли за кілька років.
Порівняйте — медіанна заробітна плата у Ставрополі на початку 2024 року становила 23,6 тисячі рублів, підйомні найманцеві за контракт з МО РФ — 1 600 тисяч рублів (+100… 400 тисяч від влади свого поселення). Тобто людина отримувала п'ятирічну зарплату лише за підписання контракту.
Вихід – роздача «дорогої та жаданої» кримської землі. Отримати ділянку «на березі моря» для мешканця віддаленого російського регіону є привабливою перспективою.
Але ж була політика «захисту Кримчан» від Аксьонова? Була, та закінчилася.
Вже у серпні 2024 року заступник голови "ради міністрів" Криму Ганна Анюхіна заявила журналістам, що на земельні ділянки в Криму можуть претендувати особи, які підписали контракт з МО РФ, незалежно від місця їхнього проживання. Відповідні норми «законів» на півострові оперативно змінили. Трохи пізніше Аксьонов підтвердив цю інформацію. А вже наприкінці вересня про таку можливість було заявлено як про специфіку політики «місцевої влади».
І тут варто зупинитись на цікавому аспекті. Ще на початку 2024 року земля у Криму виділялася тим, хто вже пройшов «СВО». Тобто повоював певний час.
Зараз кримські землі вже йдуть як частина «підйомних», замінюючи собою грошові виплати.
Звичайно, не для всіх, а для цінних фахівців, дефіцит яких відчуває російська армія. Але в масштабах Криму може йтися про 20-30 тисяч людей на рік. Що дуже багато.
Таким чином, Кремль, з одного боку, економить гроші, з іншого, продовжує політику заміщення населення в Криму, стимулюючи переселення туди найбільш вороже налаштованих щодо України людей.
Беручи до уваги, що кількість кримських земель є обмеженою, є висока ймовірність початку подібної політики на окупованих частинах Запорізької та Херсонської областей.
Крім отримання груп лояльного населення у цих регіонах, Кремль створює додаткові важелі утримання контролю (або дестабілізації ситуації) у разі необхідності залишити дані території.
Ця стаття передрукована з дозволу автора з його Facebook. Дивіться оригінал тут.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
