Путінська Росія вже давно йде в авангарді боротьби проти глобального ЛГБТК-руху, називаючи його активістів «екстремістами» та криміналізуючи будь-яку пов’язану із цим рухом діяльність у межах своїх кордонів. Поки Росія очолює цей тотальний наступ проти всього, що хоч трохи відрізняється від усталених норм і традиційних підходів, Україна сприймає представників цієї спільноти як невід’ємний елемент своїх оборонних зусиль і неухильно наближається до європейських стандартів забезпечення прав людини.
Хоча марш ЛГБТК спільноти до рівності в Україні ще далекий від переможного фінішу, уряд країни зробив величезний крок вперед завдяки публічним ініціативам, які вивели ЛГБТК людей, зокрема і в армії, у мейнстрім українського суспільства. Триваюча вже третій рік війна дала можливість квір-військовослужбовцям продемонструвати свою здатність до самопожертви, хоробрість і патріотизм, які, безсумнівно, забезпечать повагу українського суспільства до таких людей у повоєнній Україні. Дощового червневого дня близько 500 українських військовослужбовців взяли участь у «Київ прайді 2024», і більшість із них отримали дозвіл на це від своїх командирів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Не всі українці поки що підтримують рівність прав ЛГБТК людей та людей так званої традиційної орієнтації. Учасників прайду і цього року намагалися переслідувати вороже налаштовані прихильники традиційних цінностей, які чомусь вбачають у ЛГБТК русі загрозу цим цінностям. Тим не менш, Україна просунулась далеко вперед у порівнянні із сусідньою Росією, де спрямовані проти ЛГБТК руху закони та президентські укази призводять до облав у громадських закладах, які обслуговують клієнтів-геїв, і системних репресій проти активістів руху, декого із яких вже кинули до в'язниці. Якщо їх визнають винними у порушенні неправових по суті путінських законів, спрямованих на придушення ЛГБТК руху, їм загрожує до 10 років позбавлення волі.
Україна має радикально відрізнятися від Росії, рухаючись до європейських стандартів дотримання прав людини, що, зокрема, передбачає визнання прав ЛГБТК-спільноти та толерантного ставлення до неї широких верств суспільства. З цією метою Міністерство юстиції України ще минулого року схвалило законопроект про «цивільні партнерства» пар будь-якої статі. Це підкреслює разючий контраст між суспільствами двох сусідніх країн, які рухаються в діаметрально протилежних напрямках щодо дотримання прав ЛГБТК людей.
Прагнення до повної інтеграції до Європейського Союзу сприяє впевненому просуванню України до забезпечення рівних прав усіх своїх громадян без огляду на їхню стать чи сексуальну орієнтацію. Останні кілька років суспільна думка в Україні все більше схиляється на користь прийняття закону про одностатеві партнерства. В країні діють кілька громадських організацій відповідного спрямування, зокрема й Союз ЛГБТ-військовослужбовців – об’єднання українських військових, ветеранів і волонтерів, створене в 2018 році. Україна впевнено рухається у правильному напрямку, і зроблені нею кроки ніхто вже не зможе скасувати.
Постійна підтримка з боку Сполучених Штатів і Європейського Союзу у війні проти Росії також сприяє сприйняттю українцями ідеї про рівні права для представників ЛГБТК спільноти. Американські програми допомоги, як-от Президентський надзвичайний план допомоги хворим на СНІД (започаткований президентом Джорджем Бушем), який допомагає обслуговувати понад 260 000 українців, які живуть із ВІЛ, є прикладом того, як цивілізовані країни мають ставитись до своїх ЛГБТ-громадян. Росія продовжує всіляко дискредитувати й навіть демонізувати ЛГБТК спільноту, і це також має сприяти тому, щоб Україна представила світові позитивну альтернативу нецивілізованим підходам Росії.
Як це було в усі віки, суспільний прогрес часто виглядає як повільний, неоднозначний, іноді навіть примусовий процес, що базується на поступових змінах попередніх періодів. Тим не менш, ми не можемо недооцінювати м’яку але непохитну підтримку владою України ЛГБТК громадян під час війни. Пов'язана із війною екзистенційна криза відкрила вікно можливостей для більш швидкого досягнення рівності, яка продовжуватиме утверджуватися й після завершення війни.
Можна стверджувати, що ситуація в Україні зараз чимось нагадує ситуацію у Сполучених Штатах за часів правління Обами, коли шлях до легалізації одностатевих шлюбів був справою суто бюрократичних процедур, які лише наздоганяли суспільні настрої. Проте жоден результат не визначений наперед, а зміни відбуваються лише тоді, коли за них борються активісти.
ЛГБТК-активісти в Україні наразі стикаються не лише із бюрократичними перепонами, а й із кулями на полі бою – від ворога, який кидає таких людей, як вони, до в'язниць лише за те, що вони є такими, якими є. Коли ці активісти повертаються до Києва з фронту, вони йдуть на Прайд рівності, не боячись ні дощу, ні агресивних захисників традиційних цінностей. Йдуть, аби бути впевненими, що майбутнє України буде саме таким, про яке вони мріють.
Не можна уявити собі більшої відданості захисту прав людини, ніж це.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
