Трохи більше року тому Євген Пригожин оголосив про свій похід на Москву. Ця заява командувача ПВК «Вагнера» ошелешила світ, і багато хто тоді щиро бажав йому успіху. Проте раптове припинення грізного маршу «вагнерівців» проти «прогнилого» російського істеблішменту вчергове довело, що в Росії рідко щось насправді є тим, чим видається на перший погляд. Нам усім треба бути уважними й обережними та не сприймати ігри російських політиків за чисту монету.
Слова олігарха та кремлівського інсайдера Олега Дерипаски з його інтерв'ю японським ЗМІ про те, що у війні в Україні не може бути переможців і тому її потрібно негайно закінчувати, спричинили бурхливі дискусії. Багато хто почав говорити про можливі розбіжності серед керівництва Кремля та про зміну поглядів деяких представників російської еліти. Однак у цьому випадку як ніколи важливо дивитися глибше й не обмежуватися заголовками. Більш уважне й повне дослідження слів Дерипаски відкриває нам дещо іншу картину.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Не забуваймо про величезні, здобуті нечесним шляхом статки Дерипаски та його вплив як на економіку Росії, так і на її політику. Домінуючі позиції у бізнес середовищі РФ Дерипаска здобув як власник компанії «Русал» – одного з найбільших у світі виробників алюмінію.
Його близькість до Кремля й особисті дружні стосунки із російським президентом Володимиром Путіним значно посприяли розширенню бізнес імперії алюмінієвого олігарха, надаючи йому значні важелі впливу та захист на різних рівнях влади. Незмінне узгодження дій Дерипаски із інтересами Кремля призвело до запровадження проти нього міжнародних санкцій, зокрема з боку США та ЄС.
Зважаючи на все це, важливо глибше проаналізувати слова, сказані Дерипаскою японським журналістам. Він стверджував, що, хоча санкції Заходу є доволі болючими для російської економіки, вони не призведуть до зміни політики російського уряду і що російські підприємства пристосовуються до санкцій, зокрема, знаходять собі нових бізнес партнерів за кордоном.
Це явно не слова людини, яка прагне дистанціюватися від Кремля. Олігарх жодним словом не критикує ні Путіна, ні розв'язану ним війну. Його тези – це дещо по-інакшому сформульовані тези Кремля: 1) західні санкції завдають шкоди лише простим росіянам, 2) Росія повинна посилювати свій вплив поза межами Заходу, зокрема в регіонах, відомих як Глобальний Південь.
Крім того, важливо не забувати про ті паралелі, які останнім часом спостерігаються по обидві уявні сторони російських політичних барикад. Нещодавно звільнені Кремлем російські опозиціонери активно агітують за послаблення санкцій і переговори з Путіним. Заяви про це пролунали вже за кілька хвилин після першої прес-конференції «в'язнів Кремля», обміняних за підтримки уряду США. Дехто зі звільнених російських «опозиціонерів» відмовляється навіть словесно підтримати Збройні сили України.
Чому Росія просуває фейковий «план Б»
Триваючий український рейд на Курщину викликає серйозне занепокоєння російського керівництва. Хоча Кремль, очевидно, не надто хвилює доля тих росіян, які опинилися у епіцентрі бойових дій, успішність рейду показала, що свій кордон на цьому відтинку росіяни захищають значно гірше, ніж лінію фронту в Україні. Тому широкомасштабний наступ у цьому регіоні може мати серйозні наслідки для Москви. Хоча Кремлю вдалося швидко оговтатися після провалу маршу Пригожина на російську столицю, сумнівно, що він здатен витримати марш на Москву солдатів президента Зеленського.
Не секрет, що постачання звичайних озброєнь на фронт становить чималу проблему для російської влади. Якби не дефіцит озброєнь у армії РФ, ми б не стали свідками вкрай принизливих для Кремля візитів його представників до Північної Кореї. Поширене переконання, що Іран своїми поставками зброї врятував Росію від фіаско в Україні, не може не завдавати шкоди престижу Росії як усередині країни, так і за кордоном.
Кремлівська гра вдовгу, побудована на сподіваннях на перемогу Трампа на виборах у США та на розпалюванні широкомасштабної війни на Близькому Сході, може виявитися не настільки вигідною для Росії, як очікувалося спочатку. Існують обгрунтовані надії на те, що за результатами листопадових виборів демократи залишаться у Білому домі, навіть якщо ситуація після виборів і загостриться.
Тому Кремль і змушений розробляти план «Б» паралельно із основним планом воєнної перемоги в Україні. План «Б» передбачає сигнали про бажання Кремля вести переговори (зокрема такі, що надходять через неофіційні канали) й постійне наголошування на готовності уявної російської опозиції підтримати цей план. Але всі ці демонстративні дії відбуваються на тлі того, що Кремль залишається непохитним у прагненні реалізувати свій початковий план: захопити українські землі та підкорити мільйони українців, які на них мешкають.
Попри усі намагання Путіна продемонструвати свою удавану готовність до переговорів, ми повинні чітко усвідомлювати, що він просто не може дозволити собі іншого результату війни, окрім того, який зможе представити росіянам як перемогу над Україною. Ті, хто закликає до пом’якшення санкцій проти Росії, до переговорів із Путіним чи до скорочення військової підтримки України, ігнорують триваючі воєнні злочини Росії, зокрема безжальні щоденні обстріли мирного населення України.
Оскільки війна триває вже третій рік, вкрай важливо зберігати чітке розуміння тактики Росії. Будь-яке припущення про те, що російська еліта, зокрема й персонажі на кшталт Дерипаски, пом’якшили свою антиукраїнську позицію, слід сприймати з глибоким скептицизмом. Їхні заяви, ретельно сформульовані саме так, аби найкраше прислужитись інтересам Кремля, є не ознакою реальної незгоди із політикою влади, а лише обдуманим тактичним ходом у грі Кремля вдовгу за збереження своєї влади та впливу.
Хоча серед російського істеблішменту іноді й лунають дуже обережні думки про необхідність змін, їх не слід сприймати як заклики до миру чи реформ. Захід повинен залишатися пильним і далі підтримувати боротьби України за свободу й суверенітет, чітко розуміючи природу сил, що змагаються за владу у Москві. Зараз надто багато стоїть на кону, тому на нас не мають впливати хибні надії та оманливі заяви, що лунають із коридорів Кремля.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
