Геноцид, який Росія коїть проти українців, піднімає низку правових питань, хоча намір її президента Владіміра Путіна, його поплічників і навіть простих солдатів і їхніх матерів цілком очевидний і неприхований – “стерти український народ з лиця землі”.
Цей злочинний геноцидний намір недвозначно висловлюють і московська церква, і кремлівські чиновники й видання.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
У липні 2021 року Путін опублікував розлоге есе “Про історичну єдність росіян і українців”, у якому стверджував, що Україна – то штучне утворення на “історично російських землях”. Численні правники та історики зазначали, що своїм есе Путін підготував ідеологічне підґрунтя для заохочення до геноциду.
Розстріл цивільних зі зв’язаними руками є непрямим доказом злочинного геноцидного наміру солдатів, які стріляли в них. Однак запуск ракети чи дрона по дитячому будинку однозначно є прямим проявом злочинного наміру тих, хто віддає такі накази.
"Той самий х**, лише в іншій руці": росіяни реагують на перемогу Трампа
В Росії такі накази віддає лише одна особа. Це є вичерпним доказом злочинного геноцидного наміру Путіна – особи, щодо якої вів і веде розслідування Міжнародний кримінальний суд (МКС), хоча Росія й відкликала свій підпис під Римським статутом. Цей геноцид відбувається на території держави, яка поставила і не відкликала свій підпис.
Дії міжнародних судів і ООН
17 березня 2023 року МКС видав ордери на арешт Путіна та його поплічниці – уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, яких вважає відповідальними за воєнний злочин примусової депортації дітей і вивезення їх до Росії після її повномасштабного вторгнення в Україну. Хоча рука МКС і не може дотягнутися до Російської Федерації, його рішення ізолювало цього злочинця від щонайменше 123 країн-підписантів Статуту МКС.
Тепер Путін не може вільно подорожувати, і якщо якась держава, наприклад, Туреччина, яка фактично запросила його, не заарештує його, то зазнає осуду всього світу і може стати в ньому вигнанцем.
Таке може статися в разі запланованого візиту Путіна до Туреччини. Її президент Реджеп Таїп Ердоган, який вже став свого роду парією в очах міжнародної спільноти, скоріш за все не зважатиме на рішення суду, хоча Туреччина й проситься в ЄС.
Окрім МКС, є ще й Міжнародний суд ООН у Гаазі, який розглядає позови однієї держави до іншої. Тут Росія виступає відповідачем у позові, який Україна подала в лютому 2022 року. Однак колесо юстиції крутиться дуже повільно. Нинішній геноцид проти українського народу на видноті в усіх ЗМІ, свідків і доказів більш ніж достатньо, і весь світ бачить, як діють такі міжнародні інституції, як МС ООН, МКС, Генасамблея ООН і Рада ООН з прав людини.
Рада безпеки ООН не обмежена рамками юстиції та верховенства права і є, направду, оксимороном, коли йдеться про безпеку. Злочин геноциду є особливо жорстоким і вважається найтяжчим з усіх злочинів. У списку МКС він стоїть набагато вище за такі злочини, як агресія, воєнні злочини та злочини проти людяності.
28 лютого 2022 року, за чотири дні після повномасштабного вторгнення, прокурор МКС відкрив провадження у справі про воєнні злочини й злочини проти людяності. 2 березня 2022 року Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, в якій засудила “акт агресії” Росії проти України. Два дні потому Рада ООН з прав людини закликала до “якнайшвидшого і повного” виведення російських військ. 16 березня 2022 року МКС наказав Росії негайно припинити військову операцію.
Боротьба України за існування
У вересні 2022 року я побував в Ірпені під Києвом. Там я побачив ущент зруйновані житлові квартали, машини, прошиті кулями з усіх боків. Не було жодних сумнівів у тому, що росіяни стріляли по мирних жителях. І це було дуже важливим доказом воєнних злочинів. У сусідній з Ірпенем Бучі були знайдені тіла розстріляних цивільних зі зв’язаними за спиною руками.
Це точно були воєнні злочини, і всі докази вказували на навмисні дії геноцидного характеру. Обстріли житлових кварталів, пологових будинків, вбивства й викрадення дітей – все це є воєнними злочинами. Тож постає питання: чи не є це більш тяжким злочином – геноцидом?
Чому росіяни б’ють по цивільних об’єктах, навіть пологових будинках? Чому стріляють у дітей? Безапеляційні твердження Путіна, який переписав історію України в липні 2021 року, присвоївши історію Київської Русі й заявивши, що українці не є нацією, роблять його намір цілком зрозумілим.
Якщо Київська Русь – це історія Росії, а українці – не нація, то метою бомбардувань пологових будинків, насильного вивезення дітей і обстрілів житлових кварталів є знищення українців. А для України ця війна є екзистенційною.
Слово “екзистенційна” означає, що йдеться про існування України як такої та її народу. Цю війну можна й треба називати геноцидом, бо це підтверджують факти й докази.
Чому росіяни вторглися в Україну? Бо вони не вважають українців нацією. І саме це Путін стверджував у своїй схибленій версії історії.
Що це означає? Київ, столиця України, був заснований у V столітті, а село Московія, столиця нинішньої Росії – у ХІІ столітті. Суверенна Київська держава існувала з ІХ століття, а Московія стала суверенною державою аж у ХVІ столітті. Історія Московії коротка, мізерна й сповнена варварської агресії.
Зруйнувати незалежну, демократичну Україну треба для того, щоб винищити не лише її населення, а й усіх людей, які вважають її своєю батьківщиною. Ось чому Росія б’є здебільшого саме по цивільних, по пологових будинках, по об’єктах життєзабезпечення, по пам’ятках культури.
Росія воліє знищити українську ідентичність як таку, а для цього їй треба знищити український народ. Вона вже намагалася зробити це в минулому, і безуспішно. Згадаймо хоча б Голодомор 1932-33 років, коли Кремль заморив голодом 7-10 мільйонів українців. Теперішнє вторгнення в Україну – це ще одна спроба геноциду. Але велика різниця в тому, що сьогодні українці дають відсіч.
У нещодавньому інтерв’ю, яке Путін дав своєму “корисному ідіотові” Такеру Карлсону, він повторив своє викривлене трактування історії України і Росії. Фактом є те, що Росії як такої не існувало до ХVІІІ століття, коли її штучно утворив і назвав так цар Петро І після перемоги над шведсько-козацьким військом у Полтавській битві 1709 року.
Свій злочинний геноцид українців Петро І почав чинити роком раніше, коли вщент зруйнував Батурин і повбивав усіх його мешканців. Батурин був столицею гетьмана Івана Мазепи – злого генія й заклятого ворога московського царя. Про мужність Мазепи століття потому написав англійський поет Байрон.
Отже, впродовж більше 300 років росіяни чинять геноцид українського народу, і нинішня війна є останнім прикладом і суворим випробуванням цього народу. Тут міжнародне співтовариство має діяти з усією рішучістю. Українці завжди боролись, але дотепер ніколи не могли здолати це страшне зло. Сьогодні існує найкраща можливість нарешті покінчити з російською імперією зла, а для цього потрібна воля всіх добрих людей.
Погляди автора статті можуть не збігатися з позицією редакції Kyiv Post.
