Нещодавнє повідомлення про те, що путінський режим планував, за прикладом Сталіна, влаштувати штучний голод серед українців на захоплених територіях, лише підтвердило тезу про спорідненість поміж рашизмом і комунізмом.
Не випадково тематична виставка, підготовлена Державним галузевим архівом Українського інституту національної пам’яті, носила назву «Комунізм = Рашизм».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Це пересувна виставка із восьми стендів, яку побачило вже більше 20 міст України, з них 15 обласних центрів, а також її було експоновано в країнах ЄС.
«Рашизм виплив із комунізму. Методи росіян вже 100 років незмінні: геноцид, який Україна пройшла у ХХ столітті — ці методи, на жаль, стають актуальними у ХХІ столітті», - сказав директор архіву Ігор Кулик, відкриваючи виставку в серпні 2023 р. у Луцьку.
Дилема Путіна: чому для миру в Україні потрібна поразка Росії
За повідомленням ВВС, міжнародна юридична компанія з прав людини Global Rights Compliance (GRC) довела, що напад танків Росії 24 лютого 2022 р. був скерований на багаті зерном райони та інфраструктуру з виробництва продовольства. Також GRC виявила, що ще в грудні 2021 року російський оборонний підрядник почав закупати вантажівки для перевезення зерна, а також три нові 170-метрові суховантажні судна. Це, на думку GRC, свідчить про план розкрадання українського продовольства «у безпрецедентних масштабах».
Влітку 2022 року стрічка новин була заповнена фотодоказами того, як з окупованих теренів Херсонщини і Запоріжжя через Чонгар і Перекоп, а потім через Керченський міст збіжжя вивозилося сотнями вантажівок.
Згодом з’явилися докази, що чимало транспорту було відібрано в українських власників, зрештою як і сільгосптехніка (в т. ч. дорогі комбайни), яку вкрали й перегнали в Росію. Це, як і підрив греблі Каховської ГЕС, який прирік на забуття використання зрошувальної системи Північно-Кримського каналу, свідчило про те, що путінський режим не збирався використовувати українську землю для вирощування агропродукції, – навпаки, він був зацікавлений у перетворенні її на пустелю.
Зараз вийшов документальний фільм ВВС «Mariupol. The People’s Story» (Маріуполь. Історія людей), знятий на основі свідчень тих, хто вибрався з облоги Маріуполя. Так ось, за словами однієї з мешканок, у якийсь момент трупи, що лежали на вулицях і були лиш прикриті чимось, перестали дивувати і стали елементом дійсності. Аналогічні види ми всі бачили на фотознімках з охоплених голодними селами українських міст у 1932-1933 роках.
Наша столітня боротьба за незалежність підтвердила: якщо зло залишається непокараним, воно проросте знову. Сталіну, як одному з переможців у Другій світовій війні, Захід «вибачив» і Голодомор, і ГУЛАГ, і використання під час війни штрафбатів і польових воєнкоматів, і повоєнні депортації та репресії. Комунізм не було засуджено на кшталт процесу в Нюрнберзі, і зараз ми маємо його реінкарнацію у вигляді рашизму, який виявився дивним поєднанням чекістських практик, самодержавних імперських замашок, кадирівського ісламського фундаменталізму і «православія головного мозку».
Коли Путін отримає ще один ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду за організацію геноциду українців, нашим завданням стане також довести відповідальність РФ, яка проголосила себе спадкоємицею СРСР, за злочин Голодомору.
Якщо Путін завтра помре, Росією управлятиме «колективний Путін» у постаті рашизму. Якщо Путін помре, ми все одно муситимемо засудити злочини рашизму і пов’язати його зі злочинами комунізму. Нам це потрібно не лише для того, щоб загнати останній кілок у домовину імперії, а й нам самим, оскільки не лише українці Щорс та Юрій Коцюбинський, чи навіть певний період Махно «хворіли» на лівизну та більшовизм, а й донедавна ми мали таких «українців» на –ко із КПУ та ПСПУ, що засідали в українському парламенті.
Злочин голоду, злочин геноциду не повинен минутися безслідно його організаторам. Це потрібно нам як свідкам путінського геноциду, і це потрібно пам’яті наших предків, яких забрав сталінський Голодомор.
